Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/5145/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5145/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 14 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ 16.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.02.2025 №023830019963 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати ОСОБА_1 з 18.03.2025 року пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 18.03.2025 року пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 13.03.2025 №11-40/12, та від 13.03.2025 №11-40/11, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області станом на грудень 2023 року. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2025 року №023830019963 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати ОСОБА_1 з 18.03.2025 року пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу". ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.03.2025 року №023830019963 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 18.03.2025 року перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" на підставі п. 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок від 13.03.2025 №11-40/12 та від 13.03.2025 №11-40/11, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, станом на грудень 2023 року, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 969 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 18.03.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058 IV) на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VІІІ ). За результатами розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2025 року №023830019963 відмовлено в переведенні з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону № 1058 IV на пенсію за віком відповідно Закону № 889-VІІІ, оскільки внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії зменшується. Зокрема у рішенні зазначено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 IV в розмірі 9307,66 грн. Також у рішенні вказано, що проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 прийнято про недоцільність перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки від 13.03.2025 №11-40/11 розмір пенсії становитиме 6810 грн. (стаж на державній службі необхідний 10 років), а відповідно до довідки 13.03.2025 року №11-40/12 відсутнє право із-за відсутності 20 років стажу на відповідних посадах. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців та стаж державної служби станом на 01.05.2016 року становить понад 10 років, а саме 16 років, 9 місяців, тому на позивача поширюється дія пункту 10, 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII. Суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2025 року №023830019963 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати ОСОБА_1 з 18.03.2025 року пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу». Оскільки позивач має понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та не перебуває на державній службі, у відповідача відсутні правові підстави не враховувати довідки від 13.03.2025 №11-40/12 та від 13.03.2025 №11-40/11, видані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області станом на грудень 2023 року. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно ст. 14 Закон № 2493-ІІІ посади в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 віднесені до відповідних категорій посад місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 21 Закон № 2493-ІІІ пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється згідно Закону № 1058. Таким чином відсутні правові підстави для переведення позивачки на пенсію за віком відповідно Закону

889. Дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак вимоги Позивачки, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позивач в установлений судом строк не подав відзив на апеляційну скаргу. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. До 01.05.2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII. Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII. При цьому пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII залишено право осіб, що працювали та (або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у разі дотримання певних умов. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Так, пунктами 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII передбачено, що право на призначення пенсії за статтею 37 Закону N 3723-XII зберігається лише за тими особами, які станом на день набрання чинності цим Законом, тобто 01.05.2016, вже мали відповідний стаж. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18. Отже визначальною умовою для збереження спеціального пенсійного забезпечення є наявність необхідного стажу саме станом на 01.05.2016 року, а не на момент звернення. Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19. При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. Водночас після 01.05.2016 року, у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VIII, кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV. Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел Згідно із п.1 ч. 1 та ч. 4 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу. З огляду на це, суд дійшов висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби. Таким чином при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01.05.2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV. Суд наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII. При цьому, суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб. Отже для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займав позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби він мав станом на зазначену дату. Як вбачається із записами трудової книжки від 19.07.1982 року серії НОМЕР_1 , позивач працювала: - з 25.06.1997 року по 30.07.1999 року на посаді економіста УМВС України у Вінницькій області (2 роки, 1 місяць, 6 днів); - з 02.08.1999 року по 22.10.2019 року в органах Державної казначейської служби України у Вінницькій області, - 01.10.1997 року присвоєно 11 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця; - 21.03.2013 року присвоєно 9 ранг державного службовця; - 01.05.2016 року присвоєно 6 ранг державного службовця категорії "Б"; - 01.06.2016 року присвоєно 5 ранг державного службовця категорії "Б"; - 01.05.2019 року присвоєно 4 ранг державного службовця категорії "Б". таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців та стаж державної служби станом на 01.05.2016 року становить понад 10 років, а саме 16 років, 9 місяців. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на позивача поширюється дія пункту 10, 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII. Водночас колегія суддів зазначає, що право позивача на обчислення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та право вимагати такого обчислення встановлено законом та воно не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення, оскільки особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12.05.2021 у справі № 520/1972/19. За такого правового регулювання з урахуванням вищенаведених правових позицій колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що позивач має право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця із врахуванням довідок про складові заробітної плати від 13.03.2025 №11-40/12 та від 13.03.2025 №11-40/11, колегія суддів зазначає таке. Порядок визначення заробітної плати для призначення пенсії державного службовця врегульовано Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622). Відповідно до пункту 4 Порядку №622 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №823) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія обчислюється із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Зазначеним пунктом також передбачено, що посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються у розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї посадою), а розмір інших виплат визначається відповідно до механізму, встановленого Порядком №622. Крім того, абзацом шостим пункту 4 Порядку №622 встановлено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених виплат визначається у середніх розмірах за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, за відповідною (прирівняною) посадою за останнім місцем роботи на державній службі. Разом з тим пунктом 4-1 Порядку №622 передбачено, що особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір відповідних виплат визначається за вибором таких осіб у середньомісячних сумах за період з 01 січня 2024 року до місяця звернення або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 01 січня 2024 року. Для призначення пенсії таким особам подаються довідки про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, розміри інших виплат, а також середньомісячний розмір виплат за формами, визначеними додатками до Порядку №622. Водночас пунктом 4-2 Порядку №622 встановлено, що для державних службовців, які працювали у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, але яких не було переведено на класифіковані посади, або які звільнилися до 01 січня 2024 року, а також для осіб, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, визначення заробітної плати здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються у розмірах, установлених станом на 31 грудня 2023 року, а інші виплати визначаються за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, але не пізніше 31 грудня 2023 року. Судом встановлено, що разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця від 18.03.2025 позивач подала: довідку від 13.03.2025 №11-40/12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в органах, що провели класифікацію посад державної служби; довідку від 13.03.2025 №11-40/11 про складові заробітної плати державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби. Як встановлено судом першої інстанції, зазначені довідки видані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату за грудень 2023 року, а на всі види виплат, зазначені у довідках, було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо неможливості врахування довідки від 13.03.2025 №11-40/12 з мотивів відсутності у позивача двадцятирічного стажу державної служби станом на 01.05.2016. Такі доводи не ґрунтуються на вимогах Порядку №622, оскільки його положення не пов`язують можливість застосування відповідної довідки із наявністю двадцятирічного стажу саме станом на 01.05.2016. Навпаки, зі змісту пунктів 4, 4-1 та 4-2 Порядку №622 вбачається, що для визначення складових заробітної плати враховується наявність у особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, на момент звернення за призначенням пенсії та факт неперебування на державній службі. Судом встановлено, що на день звернення із заявою про переведення на пенсію державного службовця стаж державної служби позивача становив понад 20 років. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для неврахування довідок від 13.03.2025 №11-40/12 та від 13.03.2025 №11-40/11, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Враховуючи, що право позивача на переведення на пенсію державного службовця підтверджено матеріалами справи, а необхідні документи подані у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести позивача з 18.03.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» на підставі пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII із врахуванням довідок від 13.03.2025 №11-40/12 та №11-40/11 і здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.