Постанова 4855 № П/320/1326/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/1326/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про: - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000704502 від 22.11.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 173 236,00 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 692 944,00 грн.; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000705502 від 22.11.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 741 448,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. У подальшому, представником позивача подано заяву про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВІТАВА за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВІТАВА витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Згідно з пунктом четвертим частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев`ятий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн. Судом встановлено, що 07.02.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням ОМП було укладено договір про надання професійної правової допомоги №07/02-20. Так, згідно п. 3 та 4 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №07/02-20 від 07.02.2020, сторони домовились, що ціна надання правової допомоги, що зазначена в п.1. даної Додаткової угоди, не може складати більше ніж 45 000 (сорок п?ять тисяч) грн. Оскільки АО «ОМП» не є платником податку на додану вартість (надалі - ПДВ), всі розрахунки за цим Договором проводяться без ПДВ. Сторони домовились, що Клієнт, протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку, сплачує на користь АО «ОМП» аванс у розмірі 25 000 грн. Представником позивача до заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу додано платіжну інструкцію №246 від 13.02.2020 про сплату авансового платежу згідно додаткової угоди №1 та договору №07/02-20 на суму 25 000 грн та розрахунок-фактуру №01.23-056 від 31.01.2023. Відповідач, заперечуючи проти клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджено належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищений і є неспівмірними відносно втраченого часу представника позивача на участь у розгляді даної справи. Апеляційний суд, дослідивши доводи заявника та проаналізувавши всі надані ним документи в їх сукупності, вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними і неспівмірними зі складністю справи, яка була предметом апеляційного дослідження, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, який реально потребується для їх виконання. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, відповідно до яких, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що послуги з правового аналізу, опрацювання судової практики, а також підготовка поштової кореспонденції та редагування проекту позову не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, необхідною для складання відповідних процесуальних документів (позовна заява, відзив, клопотання, пояснення, тощо), однак саме по собі вказані послуги не можуть бути окремою складовою витрат, понесених під час складання позову, відзиву, тощо. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000 грн. є співмірними із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вказаному розмірі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк