Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28017/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28017/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (суддя Танцюра К.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 23.10.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 18.08.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.03.2022 по 20.06.2025 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; - зобов`язати військову частину нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 08.03.2022 по 20.06.2025 до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування поданої скарги зазначається, що позивачем у позовній заяві було звернуто увагу на поняття "поточної індексації" та "індексації-різниці". Разом з тим, формуючи прохальну частину вимог вказано про індексацію грошового забезпечення (без конкретизації котрої саме), пославшись лише на норми, котрі стосуються права особи на "індексацію-різниці". В той же час, згідно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін лише за 2022 рік становив 126,6%, за 2023 рік 105,1%, за 2024 рік індекс споживчих цін склав 112,0%. Таким чином, грошове забезпечення позивача підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %. Разом з тим, судом першої інстанції було залишено поза увагою даний факт, натомість розглянуто лише право позивача на індексацію різницю. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 08.03.2022 по 20.06.2025 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . 20.06.2025 наказом командира в/ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №181 ОСОБА_1 виключено із усіх списків військової частини та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення в польових умовах з 21.06.2025, припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю. Окрім того, даний наказом було зобов`язано провести усі необхідні розрахунки. Підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом є твердження ОСОБА_1 про те, що військова частина не виплатила йому індексацію грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 20.06.2025 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено виплату двох видів індексації грошового доходу, а саме "поточної" та "індексації-різниці". Поряд з цим, суд вважав, що поточна індексація грошового забезпечення за період з 2022 по 2025 рік не є предметом цього спору. Відмовляючи у нарахуванні фіксованої суми індексації різниці грошового забезпечення позивачу за спірний період, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704. Оскільки позивач був прийнятий на військову службу 25.07.2018, а його посадовий оклад у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався, відповідно не відбулося підвищення його посадового окладу, що виключає право позивача на нарахування індексації-різниці грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно приписів статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"). Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20). Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19). Як вірно зауважив суд першої інстанції, Порядком №1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу ("поточної" та "індексації-різниці"). Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Єдиним доводом апеляційної скарги позивача є ненадання належної оцінки судом першої інстанції невиплати йому поточної індексації за період з 08.03.2022 по 20.06.2025. Щодо поточної індексації, то право на поточну індексацію виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (пункт 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2022 року по червень 2025 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотка лише у березні 2022 року (104,5%), квітні 2022 року (103,1%) та червні 2022 року (103,1%). З наданої відповідачем на виконання ухвали про витребування доказів від 30.06.2026 довідки про грошове забезпечення позивача за період з 08.03.2022 по 20.06.2025 вбачається, що з березня 2022 року по грудень 2022 року йому нараховувалася індексація грошового забезпечення. Таким чином, доводи апелянта (позивача) про те, що у період проходження позивачем військової служби з 05.03.2022 по 20.06.2025 у в/ч НОМЕР_1 нарахування грошового забезпечення здійснювалося без належної індексації, не знайшли свого підтвердження. Оскільки незгода позивача з розміром нарахованої індексації не була підставою для позову (позовна заява не містить незгоди з нарахованим розміром індексації), колегія суддів не перевіряє розміру нарахованої позивачу поточної індексації, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга не містить заперечень щодо висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання "фіксованої індексації", такі висновки суду не перевіряються судом апеляційної інстанції в силу вимог частини першої статті 308 КАС України. Оскільки не може бути скасовано з формальних підстав правильне по суті і законне рішення, підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов