Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5485/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5485/26 Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Рух справи 15.05.2026р. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 11 жовтня 2021 р. по 18 липня 2022 р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 30 квітня 2026 р. не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням суми перерахованого грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 11 жовтня 2021 р. по 18 липня 2022 р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 30 квітня 2026 р. - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 02 лютого 2021 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення 30 квітня 2026 р. у повному обсязі включно за весь час затримки виплати. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 02 лютого 2021 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення - 30 квітня 2026 р. у повному обсязі включно за весь час затримки виплати. Миколаївський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху. В ухвалі від 20.05.2026р. суд вказав, що позовна заява відповідно до частини першої статті 169 КАС України підлягає залишенню без руху з встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме: подання уточненої позовної заяви із зазначенням суми стягнення, розрахованої із середньоденної заробітної плати; грошового атестату. Ухвала від 20.05.2026р. надіслана представнику позивача в електронний кабінет 20.05.2026р. о 19:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 01.06.2026р. представник позивача надіслала до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила копію грошового атестату, копію адвокатського запиту; копію скріншота надсилання адвокатського запиту; клопотання про витребування доказів; квитанцію про надсилання стороні військова частина НОМЕР_1 . Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2026р. повернув позовну заяву позивачеві, оскільки станом на 09.06.2026р. недоліки позовної заяви не були усунуті у повному обсязі. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалою від 29.06.2026р. Обставини справи В адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на цей час його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 протиправно, починаючи з 02 лютого 2021 р. розраховувала грошове забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р., що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, окрім того не видав довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії. 30 квітня 2026 р. на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/2263/25 на розрахунковий рахунок Позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення. При цьому військовій частині НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду. Оцінка суду першої інстанції Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов таких висновків. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 20.05.2026 р. зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення: подання уточненої позовної заяви із зазначенням суми стягнення, розрахованої із середньоденної заробітної плати; грошового атестату. Суд першої інстанції зазначив, що спір є позовом майнового характеру, а тому позивач має вказати суму стягнення, що розрахована на підставі належних доказів. Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). В ухвалі про повернення позовної заяви від 09.06.2026р. зазначено, що 01.06.2026р. представник позивача подала до суду «заяву про усунення недоліків», до якої додала грошовий атестат позивача та клопотання про витребування доказів. А також представник позивача вказала, що видача довідки про середній заробіток належить до повноважень відповідача та наголосила, що «головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті». Уточнену позовну заяву до суду подано не було. Представник позивача до заяви від 03.06.2026р. додала адвокатський запит, проте доказу надсилання цього запиту засобами поштового зв`язку до суду не надано. Водночас до заяви додано «скріншот надсилання адвокатського запиту», з якого неможливо встановити, який саме документ був направлений. А також відповідно до наданого скріншоту, документ був направлений 22.05.2026р, тобто після звернення до суду. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що станом на 09.06.2026 р. недоліки позовної заяви не були усунуті у повному обсязі, вказана позовна заява підлягає поверненню позивачу, що не позбавляє останнього права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.. Доводи апеляційної скарги Суд дійшов помилкового висновку про не усунення недоліків, оскільки подано уточнену позовну заяву; надано правову позицію щодо належного відповідача (в/ч НОМЕР_2 як органу, що здійснював звільнення); позовні вимоги залишились по суті тими ж, оскільки їх зміна не вимагалась законом, а лише уточнення. Фактично суд вимагає зміни правової позиції, а не усунення недоліків, що виходить за межі статті 169 КАС України. Також суд першої інстанції неправомірно підмінив стадію відкриття провадження розглядом справи по суті, зауваження суду стосуються доведеності факту затримки розрахунку, належності відповідачів, обґрунтованості позовних вимог, впливу індексації на середній заробіток. Ці питання є предметом розгляду справи по суті, а не підставами для повернення позову. Відповідно до практики Верховного Суду, на стадії відкриття провадження суд: не оцінює докази; не вирішує спір по суті; не встановлює обґрунтованість вимог. Вимога про надання доказів служби є передчасною, оскільки надання доказів проходження служби, нарахувань є обов`язком сторін у процесі розгляду справи, а не умовою відкриття провадження. Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору Позиція інших учасників справи на заявлену апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 , належно повідомлена про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків. Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 1 КАС України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії (частина перша статті 5 КАС України). Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України. Так, згідно з частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 169 КАС України). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються згідно з абзацом першим частини другої статті 169 КАС України недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 4 частини четвертої статті 169). Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд у складі колегії суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення спрямовані на усунення недоліків форми і змісту, які засвідчують недотримання вимог, визначених статтями 160 і 161 КАС України. Проте такі процесуальні засоби не слід використовувати для оцінки належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, поданих на підтвердження позовних вимог, оскільки її суд здійснює під час розгляду справи по суті відповідно до статей 7290 КАС України. За результатами дослідження позовної заяви суд у складі колегії суддів зазначає, що позивач при звернені до адміністративного суду виклав обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, визначив способи судового захисту, виклав правове обґрунтування заявлених вимог та додав наявні у нього на момент звернення до суду документи на їх підтвердження. Проте суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху ухвалою від 20.05.2026р. та зобов`язав позивача надати уточнену позовну заяву з зазначенням суми стягнення, розрахованої із середньоденної заробітної плати, а також грошовий атестат. На виконання ухвали від 20.05.2026р. представник позивача 01.06.2026р. надіслала до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила копію грошового атестату, копію адвокатського запиту; копію скріншота надсилання адвокатського запиту; клопотання про витребування доказів; квитанцію про надсилання стороні військова частина НОМЕР_1 . Суд у складі колегії, оцінюючи ухвалу про залишення без руху від 20.05.2026р. та ухвалу про повернення позовної заяви від 09.06.2026р.,зазначає, що суд першої інстанції не погодився з тим, що недоліки позовної заяви щодо визначення суми стягнення, розрахованої із середньоденної заробітної плати, усунуті. Натомість суд у складі колегії суддів зазначає, що питання щодо наявності або відсутності у позивача права на виплату середнього заробітку за весь час затримки, достатності поданих доказів та їх оцінки безпосередньо стосуються предмета доказування у справі та можуть бути вирішені лише під час розгляду справи по суті після відкриття провадження. Суд у складі колегії суддів також зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 169 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2024 р. у справі №320/14843/23 зазначила, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не наділений повноваженнями давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суду з прав людини неодноразово зазначав, що процесуальні правила не повинні застосовуватися надмірно формально, якщо наслідком такого застосування є непропорційне обмеження права особи на доступ до суду. Суд у складі колегії суддів вважає, що ненадання розрахованої з середньоденної заробітної плати суми стягнення не може бути оцінене як достатня підстава для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Суд у складі колегії суддів при цьому ураховує надання копії грошового атестату та заявлене клопотання про витребування у військової частини НОМЕР_1 довідки про середній заробіток (середньоденне грошове забезпечення) ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»; детального розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 з зазначенням усіх складових грошового забезпечення, які були враховані при його обчисленні; довідку про суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два календарні місяці служби перед звільненням. Таким чином, висновок суду першої інстанції про не усунення позивачем недоліків позовної заяви у повному обсязі ґрунтується на оцінці достатності доказів та обґрунтованості позовних вимог, що виходить за межі повноважень суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, та безпідставно повернув позовну заяву позивачу. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання. Висновки суду апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції здійснив оцінку достатності доказів та доведеності позовних вимог на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, тобто дослідив питання, які можуть бути предметом вирішення виключно під час розгляду справи по суті, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Ураховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2026р. у справі №400/5485/26 скасуванню, справу №400/5485/26 слід направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 312, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №400/5485/26 скасувати. Справу №400/5485/26 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя: Д.С. Терлецький Суддя: Н.В. Вербицька Суддя: О.О. Димерлій