LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд420/36275/25

від 14.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36275/25 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/36275/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року по справі № 420/36275/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 03.12.2023 року по 29.02.2024 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762 гривень, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 03.12.2023 по 29.02.2024 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного на 01 січня 2023 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та на 01 січня 2024 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. В іншій частині позову відмовлено. Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 01 травня 2026 року по справі № 420/36275/25 не вирішено. 06.05.2026 року від представника позивача надійшла заява, в якій представник просить ухвалити додаткове рішення по справі та вирішити питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу у сумі 19000,00 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Прийнято по справі № 420/36275/25 додаткове рішення, яким: - стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок). В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року по справі № 420/36275/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у договорі не визначено (сторонами не узгоджено) ні конкретну вартість послуг, ні порядок її визначення (сторонами не визначено порядок обчислення гонорару). Отже, адвокатом безпідставно визначено вартість правничої допомоги у розмірі 19 000,00 грн., оскільки у Договорі про надання правничої допомоги № 24-07/25 від 24.07.2025 р. сторони не узгодили вартість послуг. Також, апелянт зазначає, що відсутні жодні платіжні документи, які підтверджують, що позивач дійсно здійснював витрати на надання правової допомоги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, виходячи із конкретних обставин справи, вважає обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 4000,00 грн. Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною першою та третьою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: - на професійну правничу допомогу; - сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; - пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; - пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; - пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частина перша статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Так, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). Так, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19 000,00 гривень було долучено документи, що підтверджують такі витрати - договір про надання правової допомоги від 24.07.2025 року, акт № 04-05/26 від 04.05.2026 року. При цьому детальний опис робіт (наданих послуг) наведено в Акті наданих послуг, що підписаний між Позивачем та адвокатом. До переліку наданих послуг увійшли, зокрема: підготування та направлення до військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту №01-08/25-04 від 01.08.2025 на отримання доказів в інтересах Клієнта. Ознайомлення з отриманими доказами у відповідь на запит 3000,00 грн; підготування та направлення через Електронний суд 24.10.2025 в інтересах Клієнта адміністративного позову до в/ч НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії 6000,00 грн; підготування та направлення через Електронний суд 24.10.2025 в інтересах Клієнта разом з адміністративним позовом до в/ч НОМЕР_1 , клопотання про поновлення строку на звернення до суду 2000,00 грн; підготування та направлення через Електронний суд 07.11.2025 в інтересах Клієнта Заяви про усунення недоліків адміністративного позову у справі №420/36275/25 2000,00 грн; підготування та направлення через Електронний суд 23.11.2025 в інтересах Клієнта Апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви від 12.11.2025 у справі №420/36275/25 6000,00 грн. Дослідивши надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам. Колегія суддів вважає розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем у розмірі 19000,00 грн. не є співмірним, оскільки дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, про що вірно вказано судом першої інстанції. Враховуючи те, що судом першої інстанції правомірно вказано про завищення витрат на правову допомогу та їх неспівмірність, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам. Посилання апелянта на те, що договором не визначено вартість правничої допомоги та порядок її обчислення, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, підписаним сторонами, яким визначено перелік наданих адвокатом послуг, вартість кожної з них та загальний розмір гонорару. Отже, сторонами фактично погоджено вартість правничої допомоги, що виключає обґрунтованість наведених доводів апеляційної скарги. Доводи апелянта щодо відсутності платіжних документів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України компенсації підлягають витрати на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити відповідно до умов договору. Оскільки матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг із визначенням їх вартості, відсутність доказів фактичної оплати не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат. При цьому колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. У Рішенні "ZUSTOVIC V. Croatia" (№27903/15) Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник вважається таким, який поніс судові витрати, якщо він їх оплатив або був зобов`язаний оплатити внаслідок юридичного чи договірного зобов`язання (до прикладу, Hajnal v. Serbia, no. 36937/06, параграф 154, 19 червня 2012 року, пункт 109 рішення). Крім того, в постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить. Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»