Постанова 4851 № 584/313/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 р.Справа № 584/313/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Данік Я.І., м. Путивль, повний текст складено 20.04.26 у справі № 584/313/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2236 від 17.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 20 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову №2236 від 17 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 665 грн 60 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також вірно застосовано норми матеріального права. Постанова у справі є обґрунтованою, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування оскаржуваної постанови відсутні. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу ЗСУ за ВОС №956 відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.19). Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів ОСОБА_1 відповідно до постанови ВЛК від 7 вересня 2021 року признаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.20-25). 7 жовтня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №2236, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, за фактом того, що ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів», визначених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (а.с.54-55). При складанні вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був присутній, що підтверджується його особистим підписом. Будь-яких пояснень та заперечень ОСОБА_1 не заявляв. За змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, а також йому було роз`яснено його права, що підтверджується його підписами у вказаному протоколі та аркуші доведення та роз`яснення прав (а.с. 55зв.-56). 17 жовтня 2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №2236 за ч.3 ст.210 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн по справі про адміністративне правопорушення, за те, що 7 жовтня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів», визначених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (а.с.57зв.-58). Даних про те, що копію вказаної постанови було направлено позивачу поштовим відправленням суду не надано. Постановою від 5 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження №80147813 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000 грн штрафу, відповідно до постанови №2236 від 17 жовтня 2025 року (а.с.18). Позивач не погодився з прийнятою постановою №2236 від 17 жовтня 2025 року та звернувся до суду із позовом про її скасування, закриття провадження у справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та порушив процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частини другої стаття 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII (далі також Закон № 2232-XII), ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Разом з цим 04 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 (далі Закон № 3621-ІХ), який скасував статус «обмежено придатний до військової служби», та установив, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП). Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Згідно з частинами 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. За матеріалами справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він в особливий період під час мобілізації не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів», визначених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487. Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено обов`язок повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визначені обмежено придатними до військової служби, а позивачу станом на 5 червня 2025 року виповнився 21 рік. Окрім того, колегія суддів зауважує, що законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності. За матеріалами справи відсутні докази того, що оскаржувана постанова направлялась позивачу. З урахуванням встановлених порушень при притягненні до адміністративної відповідальності позивача колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З огляду на приписи статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 584/313/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц