Постанова 4851 № 480/4598/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 р. Справа № 480/4598/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року (ухвалене суддею Шаповал М.М.) в справі № 480/4598/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" звернулось до суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення № 09 від 23.05.2025 р. про застосування до товариством з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" адміністративно-господарську санкцію за створення перешкоди у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) з питань використання припису у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 р. відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідач безпідставно кваліфікував відсутність директора товариства та невизначення уповноваженої особи як створення перешкод у проведенні перевірки. Позивач вказує, що директор не відмовлявся від співпраці, а лише перебував поза межами підприємства з виробничих причин, що підтверджується наказом, а сам позаплановий захід проведено з порушенням вимог законодавства. Зазначає, що директор підприємства - об`єкта критичної інфраструктури - у робочий час виконував свої посадові обов`язки своєчасно і у повному обсязі. Ці обов`язки пов`язанні з підвищеною небезпекою і директор не мав права залишити їх виконання для негайного задоволення вимог відповідача, оскільки такі дії могли спричинити серйозні негативні наслідки як для підприємства так і для міста Суми. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що 06.02.2025 р. за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду відповідачем складено акт перевірки та видано позивачу припис № 01 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Наказом відповідача від 15.05.2025 р. № 477-ОД призначено проведення позапланового заходу державного нагляду щодо позивача з питань перевірки виконання зазначеного припису. 19.05.2025 р. посадові особи відповідача прибули до місцезнаходження позивача для проведення позапланового заходу. Директор ТОВ "КППВ" на підприємстві був відсутній, а уповноважену особу для участі у перевірці не визначив. За результатами зазначених обставин відповідачем прийнято рішення № 09 від 23.05.2025 р. про застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн за створення перешкод у проведенні позапланового заходу державного нагляду. Не погодившись з рішенням про застосування адміністративно-господарської санкції, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв правомірно, тому позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (в подальшому - Закон №877-V). Відповідно до ст. 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Статтею 2 Закону №877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з ст. 6 Закону № 877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). 13.03.2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану" (в подальшому - Постанова № 303), якою постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Відповідно до п. 4-1 Постанови № 303, протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, захисту прав споживачів та метрологічного нагляду у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються за рішенням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою КМУ від 02.09.2015 № 667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що Держпродспоживслужба, та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Саме такий позаплановий захід державного нагляду, спрямований на перевірку виконання раніше виданого припису № 01 від 06.02.2025 р., і було призначено відповідачем. При цьому, для правильного вирішення спору суду необхідно оцінити, чи свідчать встановлені у справі обставини про створення позивачем перешкод у проведенні позапланового заходу державного нагляду. Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V, плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Згідно з ст. 11 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та інше. Судовим розглядом встановлено, що позапланова перевірка призначена наказом ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області від 15.05.2025 р. № 477-ОД з питань перевірки виконання Припису № 01 від 06.02.2025 р. щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. 17.05.2025 р. директором ТОВ "КППВ" видано наказ № 16, яким у зв`язку з його вибуттям за межі території підприємства 19.05.2025 р. протягом робочого дня та 20.05.2025 р. до 12:00 з метою огляду обладнання і підготовки до наступного опалювального сезону визначено відтермінувати вирішення фінансових та інших питань, віднесених до повноважень директора, до 13:00 20.05.2025 р. 19.05.2025 р. уповноважені особи Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області прибули до місцезнаходження позивача з метою проведення позапланового заходу державного нагляду щодо перевірки виконання припису № 01 від 06.02.2025 р. Директор ТОВ "КППВ" в цей день на території підприємства був відсутній, що не заперечується позивачем. Посадові особи відповідача під час телефонної розмови запропонували директору товариства прибути до місцезнаходження підприємства або визначити уповноважену особу для участі у проведенні позапланового заходу державного нагляду. Однак директор позивача на підприємство не прибув та уповноважену особу для участі у перевірці не визначив, що унеможливило проведення відповідачем спірного заходу державного нагляду. У зв`язку з неможливістю проведення позапланового заходу державного нагляду відповідачем складено відповідні матеріали, зафіксовано створення позивачем перешкод у його проведенні та, як наслідок, прийнято оскаржуване рішення. Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити організаційну можливість проведення заходу державного нагляду, зокрема шляхом участі керівника або належно уповноваженої ним особи. Тому у разі відсутності керівника юридичної особи на підприємстві саме на суб`єкта господарювання покладається обов`язок забезпечити участь уповноваженої особи, яка могла б представляти його інтереси під час проведення заходу, ознайомитися з документами, що є підставою для його проведення, отримати їх копії, надати необхідні пояснення та забезпечити можливість перевірки питань, визначених у направленні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпосередня відсутність керівника на підприємстві з будь-яких причин, який не бажає покладати виконання обов`язків на час його відсутності на іншу особу, не може позбавляти відповідні контролюючі органи виконувати своєчасно і у повному обсязі свої функції, визначені законодавством. Позивач, маючи обов`язок забезпечити проведення перевірки, не здійснив жодних дій для її належного проведення, у тому числі не визначив відповідальних осіб, які б на виконання вимог ст. 11 Закону № 877-V, забезпечили належне проведення перевірки та надали відповідні документи, пояснення, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону. Суд апеляційної інстанції вважає, що недопущення працівників ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області до проведення перевірки з причин, які не є об`єктивними та поважними, позбавило відповідача реалізувати його повноваження, що у свою чергу розцінюється судом як створення позивачем перешкод у проведенні перевірки. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.01.2023 р. в справі № 500/1647/22, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом. Посилання в апеляційній скарзі на про те, що ТОВ «КППВ» є об`єктом критичної інфраструктури та об`єктом підвищеної небезпеки, а доступ до технологічних приміщень потребує особливого порядку, що унеможливлювало «миттєве визначення уповноваженої особи» суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки позивач не посилався на статус критичної інфраструктури у суді першої інстанції, не подавав відповідних доказів і не обґрунтовував цим своєї позиції, тому нові обставини, не досліджені судом першої інстанції та не включені до доказової бази, не можуть бути підставою для скасування рішення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв правомірно, тому позовні вимоги задовленню не підлягають. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 по справі № 480/4598/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін