Постанова 4824 № 369/21761/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року місто Київ справа №369/21761/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/9926/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ангеліна Івана Ігоровича на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Янченка А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 28 грудня 2021 року АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 уклали Договір №4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг, посвідчений Левченко Є.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3459, з Додатками №1,№2,№3,№4,№5. Предметом договору лізингу став транспортний засіб MERSEDES-BEBZ, модель S-400, 2021 року випуску. 20 липня 2022 року Договором про внесення змін №1 до Договору №4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг від 28 грудня 2021 року, посвідченого Левченко Є.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №350, сторони погодили змінити строк лізингу - до 27.12.2030 року, та змінити порядок здійснення лізингових платежів за Договором шляхом підписання нового графіку лізингових платежів. Згідно з Додатком №4 Лізингодавець-позивач передав, а ОСОБА_1 отримала у фінансовий лізинг зазначений автомобіль. Вартість предмету лізингу сторони погодили в розмірі 5 450 000,00 грн. Лізингоодержувач відповідно до графіку лізингових платежів здійснив оплату лише одного платежу на суму 72 682,00 грн. в січні 2022 року, а також 4 платежі в період з липня 2022 року по жовтень 2022 року помісячно - 21 860,00 грн., після внесення змін до Договору лізингу на підставі Договору про внесення змін від 20.07.2022 року. Строк сплати останнього платежу - 27.12.2030 року. Порушивши умови договору відповідач не здійснив подальші платежі. Неналежне виконання відповідачем зобов`язання, на думку позивача, порушує його право на отримання коштів за договором. В зв`язку з цим, 06.04.2023 року позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу за № 85-15399197/23 про відмову (про розірвання) від договору лізингу, повернення об`єкта лізингу та погашення заборгованості на користь позивача. Сторона вважається повідомленою належним чином, якщо минуло 6 робочих днів з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу, зазначену в Договорі. Однак вимоги позивача не виконані. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за Договором №4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг від 28.12.2021 року у розмірі 2 894 265,84 грн. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за договором № 4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг від 28.12.2021 року в сумі - 2 894 265,84 гривень, з яких: - 2 563 469,77грн. - заборгованість по сплаті відшкодування вартості об`єкта лізингу; - 199 636,07грн. - прострочені проценти; - 131 160,00грн. - та прострочені комісії. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» судовий збір у розмірі 43 413,99 грн. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що стягнення боргу за невиконання договору лізингу можливе лише шляхом розірвання договору та подальшого стягнення заборгованості по лізинговим платежам у встановленому договором порядку. Неналежне оформлення лізингодавцем повідомлення-вимоги від 05 квітня 2023 року № 85-15399197/23 на адресу ОСОБА_1 не мало наслідком припинення договору, а отже, договір про фінансовий лізинг, був діючим станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та є діючим на даний час. У справі № 369/12744/23 суд зробив саме такий висновок, а тому у даній справі суд першої інстанції повинен був дійти висновку про відмову у задоволенні позовом у про стягнення лізингових платежів та комісії, оскільки для їх стягнення договір має бути розірваним (припиненим), чого у даному випадку немає і до цього часу. Вказує, що розмір заборгованості зазначений позивачем в повідомленні-вимозі та в позовній заяві, не враховує всі платежі, проведені відповідачем та не враховує, що 20 липня 2022 року сторонами було внесено зміни до графіку платежів, що також врахувало зміну суми невідшкодованої вартості об'єкта лізингу. Представник АТ «Кредобанк» - Вус А.П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та спростовуються наявними у справі доказами. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І.І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник АТ «Кредобанк» - Вус А.П. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за договором лізингу. Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 уклали Договір № 4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг, за умовами якого лізингодавець передав лізингоодержувачу транспортний засіб - MERSEDES-BENZ, модель S-400, 2021 року випуску, а лізингоодержувач зобов`язувався користуватися та утримувати предмет лізингу належним чином, а також сплачувати встановлені договором платежі. Строк договору сторони встановили з дня його підписання і до остаточного виконання лізингоодержувачем зобов`язань за договором. В додатку № 2 до договору фінансового лізингу сторони визначили характеристики предмета лізингу. В додатку № 3 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік лізингових платежів. Відповідно до додатку № 4 сторони уклали акт приймання-передавання в лізинг транспортного засобу MERSEDES- BENZ, модель S-400,2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер свідоцтва про реєстрацію Серія НОМЕР_2 . В додатку № 5 до договору фінансового лізингу сторони погодили тарифи. 28 грудня 2021 року АТ «Кредобанк» набуло у власність автомобіль MERSEDES- BENZ, модель S-400,чорного кольору, кузов НОМЕР_3 ,2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію серії Серія НОМЕР_2 . 05 квітня 2023 року АТ «КРЕДОБАНК» направило відповідачу повідомлення-вимогу № 85-15399197/23 про відмову (про розірвання) від Договору лізингу, повернення об`єкта лізингу та погашення заборгованості. Станом на 05 грудня 2023 року заборгованість лізингоодержувача по договору № 4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг від 28.12.2021 року зі змінами від 20 липня 2022 року становить 2 894 265,84 грн., з яких: 2 563 469,77 грн. - заборгованість по сплаті відшкодування вартості об'єкта лізингу; 199 636,07 грн. - прострочені проценти; 131 160,00 грн. - та прострочені комісії. За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу). Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу). Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу. Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів. За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця. За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»). Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»). Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» є відсутність у ТОВ «Навіа Інвест» обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу. У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на розірвання договору та вимагає погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства. Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19. За частиною другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Відповідно до п. 4.1. Договору лізингу, п. 6.1. Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору лізингу та Графіку лізингових платежів, визначених у додатку №1 до Договору про внесення змін, який є його невід`ємною частиною. Лізингові платежі складаються з періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі передбачені Договором лізингу. Згідно з п. 6.8. Загальних умов фінансового лізингу кожний періодичний лізинговий платіж Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в додатку №1 до Договору про внесення змін. Пунктом 4.1. Договору лізингу лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь АТ «Кредобанк» Лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток 1 до Договору про внесення змін). Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором лізингу, 05.04.2023 року позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу № 85 15399197/23 від 05 квітня 2023 року про відмову від (про розірвання) договору № 4692.L.00.2518 про фінансовий лізинг від 28.12.2021 року, про повернення об`єкта лізингу та погашення заборгованості. Відповідно до п. 12.8. Загальних умов фінансового лізингу: негайно після розірвання/відмови від договору лізингодавець має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення. Відповідно до п. 12.7 Загальних умов фінансового лізингу: день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається Лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу письмова повідомлення/вимогу про розрвання/відмову від Договору. Таке повідомлення/вимога надсилається Лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцем реєстрації Лізингоодержувача. У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимогм з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 6-й робочий день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з підрозділу поштового зв`язку про прийняття повідомлення для відправки. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства. Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору лізингу та не здійснювала плату по договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за договором про фінансовий лізинг у розмірі 2 563 469,77 грн. Відповідач на спростування розміру заборгованості або факту її наявності в цілому, доказів не надала. Врахувавши особливості умов договору фінансового лізингу, структуру лізингових платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за договором лізингу з врахуванням штрафних санкцій, нарахованих за період дії договору, застосування яких погоджено сторонами договору. Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення боргу за невиконання договору лізингу можливе лише шляхом розірвання договору та подальшого стягнення заборгованості по лізинговим платежам у встановленому договором порядку, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції. Розірвання договору відбулося шляхом надсилання повідомлення-вимоги від 05 квітня 2023 року на адресу ОСОБА_1 , тобто в односторонньому порядку. Твердження в апеляційній скарзі про те, що договір про фінансовий лізинг, був діючим станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та є діючим на даний час, грунтуються на невірному тлумачення положень договору та закону. Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості є неналежним, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надавався контррозрахунок на спростування розміру заборгованості визначеного позивачем. Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. При цьому, апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)). На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ангеліна Івана Ігоровича - залишити без задоволення. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Пловний текст постанови складено 14 липня 2026 року. Головуючий: Судді: