Постанова 4824 № 752/26547/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 752/26547/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8952/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., за участю: представника позивачки ОСОБА_10., представника відповідачки Головкова Є.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Головковим Євгеном Ігоровичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просила: - усунути їй перешкоди у користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення її до квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачка з 1978 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 належала на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями останнього були дружина ОСОБА_1 та батько ОСОБА_4 . Відповідачкою протягом тривалого часу створювались перешкоди для проживання ОСОБА_5 у квартирі. ОСОБА_6 звернувся до відповідачки з пропозицією щодо укладення договору користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_2 . Разом з тим, домовленості щодо порядку користування зазначеною квартирою досягнуто не було. Позивачка перебувала у шлюбі з батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . За життя ОСОБА_7 було складено заповіт, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 визначено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 . Позивачка є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.04.2024, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. Водночас, для ОСОБА_2 , так само як і раніше для ОСОБА_5 , відповідачкою були створені перешкоди для перебування у квартирі. Вона позбавлена можливості потрапити всередину квартири, проживати у ній. Зокрема, відповідачкою було змінено замки до дверей, відмовлено ОСОБА_2 у доступі до квартири. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2026 позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_2 до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. (а.с. 126-128). В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції фактично зводяться до повторення доводів представника позивачки щодо наявності перешкод та шляху до проживання позивачки у спірній квартирі, в той час як доказів вчинення перешкод ОСОБА_1 для проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі або звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо забезпечення проживання у спірній квартирі позивачкою та її представником надано не було. У свою чергу, констатація судом першої інстанції факту наявності перешкод у позивачки з боку відповідачки без посилання на відповідні докази, які повинні бути перевірені судом в ході судового засідання, не могла слугувати підставою для задоволення позову. При цьому, наявність права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири жодним чином не оскаржується та визнається, проте сама по собі відсутність пропозицій щодо користування квартирою з боку ОСОБА_2 , не сплата нею як власником частини квартири комунальних послуг та подання позову свідчить про намагання ОСОБА_2 обтяжити становище ОСОБА_1 та покласти на неї невиправданий тягар матеріального характеру, що проявляється в тому числі і шляхом намагань позивачки стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі, що буде явно обтяжливим для відповідачки. Представник відповідачки у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник позивачки у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.12.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло С.Ю. видано Вількенс Артуру свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 на 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2020 № 235330329 ОСОБА_4 був власником 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченком М.В. видано свідоцтво, в якому зазначено, що ним 12.11.2021 передано ОСОБА_1 заяву ОСОБА_9 , яка містила пропозицію щодо укладення між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 договору конкретного користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_2 , та, у зв`язку з цим, пропонувалось ОСОБА_1 з`явитися 26.11.201 о 13:00 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченка М.В. для укладення та підписання згаданого вище договору. Заява була передана шляхом направлення рекомендованого листа з повідомлення про вручення та була отримана особисто ОСОБА_1 15.11.2021. Відповідно до довідки про коло спадкоємців від 07.11.2023 № 305/02-14/66/2023 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 була заведена спадкова справа №66/2023. Станом на 07.11.2023 ОСОБА_2 є єдиною особою, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших заяв про прийняття спадщини станом на 07.11.2023 не надходило. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2024 ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, у спірній квартирі проживає відповідачка. Звертаючись до суду з позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що вона хоча і є співвласником спірної квартири, проте не має можливості вселитися до помешкання, оскільки відповідачка чинить перешкоди в доступі до нього, зокрема, відповідачкою було змінено замки до дверей, відмовлено позивачу у доступі до квартири. Так, статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та відсутності у позивачів доступу до квартири. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Також, слід зазначити, що ст. 8 Конвенції про захист прав людини закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції свідчать про гарантування кожній особі права на повагу до її житла. Крім того, суд зауважує, що вселення особи у житло, яке належить їй та іншим співвласникам на праві спільної часткової власності, не є втручанням у право на повагу до житла цих осіб, оскільки є реалізацією права одного із співвласників займати житло і не бути позбавленим свого житла. Таким чином, установивши, що позивачка є власником частки у спірній квартирі і не має доступу до належного їй житла, суд першої інстанції правильно застосував вищенаведені положення законодавства, надав належну правову оцінку доводам позивачки щодо втручання у її право на мирне володіння майном та дійшов обгрунтованого висновку про вселення її до спірної квартири. Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що відповідачка не чинить позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою є безпідставними, оскільки спростовуються поясненнями сторін про наявність конфліктної ситуації з приводу користування цим житлом. Відсутність у позивача ключів від квартири і ненадання їх відповідачем свідчить про наявність перешкод у користуванні власністю (житлом). Крім того, сам по собі факт подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції свідчить про те, що відповідачка оспорює право позивачки на вселення, а також підтверджує наявність зазначених у позовній заяві перешкод. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 757/61154/18-ц. Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Головковим Євгеном Ігоровичем, - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 13 липня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова