Постанова 4812 № 469/1293/23

13.07.26 22-ц/812/1220/26 Єдиний унікальний номер судової справи 469/1293/23 Номер провадження 22-ц/812/1220/26 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 13 липня 2026 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О., переглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Качан Романом Юрійовичем, заочне рішення, яке ухвалене Березанським районним судом Миколаївської області 11 червня 2024 року, під головуванням судді Тавлуй В.В., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, УСТАНОВИЛА: У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію. В позовній заяві зазначено, що у серпні 2021 року ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зверталося до Березанського районного суду Миколаївської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 29 810 грн. 51 коп., а також 7 021 грн. 21 коп. сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 2 598 грн. 39 коп. три проценти річних та 227 грн. судового збору. Разом з тим, ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2021 року за заявою відповідача скасовано виданий тим же судом судовий наказ №469/865/21. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» відповідно до мети та предмету діяльності є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. В опалювальних сезонах 2014-2023 років позивач здійснював постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 . Фактичним доказом постачання теплової енергії на об`єкт споживача є наряд на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону, який видається виконавцями послуг, як зазначено в рішенні виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Так, з метою забезпечення теплом об`єктів житла та інших об`єктів на початку опалювального сезону після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8°C, і нижче, на виконання рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради розпочинається опалювальний сезон та підписуються наряди, що свідчать про підключення до системи опалення. Договір про надання послуг централізованого опалення між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та відповідачем не укладався, але житлово-комунальні послуги надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відповідно до положень ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Товариством приймалися всі заходи, щодо пропонування споживачу теплової енергії укласти договори про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, шляхом надання об`яв в засобах масової інформації, розповсюдження листів з пропозицією укладення договору, доставки проектів договорів в квартири абонентів. Відсутність підписаного договору не звільняє споживача від сплати наданих послуг, оскільки відповідно ч.1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні відносини виникають не тільки з письмових чи усних угод, а і з дій та вчинків осіб. На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий № НОМЕР_1 , на який відповідач повинен був вносити оплату за спожиті послуги теплопостачання. Вищевказана квартира знаходиться в системі централізованого теплопостачання і нарахування за послуги теплопостачання проводяться по приладу обліку, який встановлено за адресою: АДРЕСА_2 (код точки 5000/086). Відповідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 червня 2023 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , тому у товариства є підстава для звернення до суду з позовом про стягнення боргу з відповідача. Посилаючись на викладені обставини, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 44 667 грн. 16 коп. суму заборгованості за спожиту теплову енергію, 7 340 грн. 07 коп. суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 3 052 грн. 05 коп. три проценти річних. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача 2 684 грн. сплаченого судового збору. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2024 року позов ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 44 667 грн. 16 коп., збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 7 340 грн. 07 коп., три проценти річних у сумі 3 052 грн. 05 коп., а всього стягнуто 55 059 грн. 28 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» 2 684 грн. судового збору. При ухваленні судового рішення суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для стягнення з відповідача наданих до належної їй квартири послуг з централізованого теплопостачання, які своєчасно не були оплачені та за порушення яких є підстави для нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання. Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Качан Р.Ю. про перегляд заочного рішення суду. В апеляційній скарзі на заочне рішення суду відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Качан Р.Ю., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач вважала безпідставним стягнення з неї заборгованості за послуги з теплопостачання, які надані за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки у ній відсутні радіатори, труби та інше обладнання, за допомогою якого постачається теплоносій, у самій квартирі вона ніколи не проживала, договорів на послуги з позивачем не укладала, а належних і допустимих доказів споживання нею послуг позивачем окрім інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно позивачем не надано. Також, відповідачка вказувала, що з 2007 року не володіла квартирою за якою наявна заборгованість, що вона підтверджує актом приймання-передачі правовстановлюючих документів до ПАТ КБ «ПриватБанк», який і був володільцем і користувачем квартири з того часу і на момент ухвалення судового рішення. Крім того, задовольняючи вимогу про стягнення судового збору суд не врахував наявність у відповідача 2 групи інвалідності, що відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє її від сплати судового збору. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим. За приписами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України. Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення таким вимогам відповідає не в повному обсязі. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статі 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Для розрахунків за надані послуги теплопостачання за вказаною адресою відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 . Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ. Згідно з ст.1 цього Закону України житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пункт 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оплати житлово-комунальних послуг, за яким споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги. Законом України «Про теплопостачання» встановлено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Нормами статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови №1022 від 08 вересня 2021 року) (далі Правил), 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Відповідно до пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Згідно п.5. ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ між позивачем та відповідачем діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі №6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі №642/2858/16. Постачання теплової енергії до будинку відповідачу зафіксовано: нарядами від 24 жовтня 2014 року, 22 жовтня 2016 року, 26 жовтня 2017 року, 08 листопада 2018 року, 05 листопада 2019 року 09 листопада 2020 року, 05 листопада 2021 року, 12 листопада 2022 року, 15 жовтня 2025 року про підключення опалення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10-14). Згідно з розрахунком, наданим позивачем, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної та повної сплати за спожиту теплову енергію, визначеного на підставі вартості щомісячних обсягів спожитої теплової енергії, за період з грудня 2014 року по 01 червня 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 44 667 грн. 16 коп. Також позивачем за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2022 року відповідачу нараховано: 7 340 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 3 052 грн. 05 коп. три проценти річних (а.с.6,7,8). Відповідач цей розрахунок не спростувала та свого контррозрахунку не навела. Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановивши, що відповідач, як власник квартири, починаючи з грудня 2014 року фактично отримувала надані послуги з теплопостачання, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вказаної заборгованості, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про відсутність в квартирі радіаторів, труб та іншого обладнання, за допомогою якого постачається теплова енергія до квартири є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розподілом судом судового збору, а погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке. За правилами частин першої, другої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 3, частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, та розподіляється між сторонами при вирішенні справи по суті. За наслідками розгляду даної цивільної справи судом ухвалено рішення, яким з відповідача стягнуті судові витрати у виді судового збору, який позивач сплатив при зверненні до суду з позовом. Разом з тим, зі змісту довідки Серії МСЕ №004335 від 30 вересня 2003 року слідує, що відповідач ОСОБА_1 на час подання позову мала інвалідність ІІ групи безстроково, загальне захворювання, а тому не є суб`єктом сплати судового збору. Так, пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. За такого, судові витрати позивача слід компенсувати за рахунок держави у розмірі сплаченого ним судового збору в сумі 2 684 грн., оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнена від сплати судових витрат. При цьому, у разі виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат, відповідач не позбавлена можливості звернутись до суду відповідно до положень ст.444 ЦПК України. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині розподілу судових витрат слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким компенсувати позивачу сплачений ним судовий збір за рахунок держави, виходячи з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Згідно з ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 13 липня 2026 року. Керуючись ст.ст.367,374,375,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Качан Романом Юрійовичем задовольнити частково. Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2024 року в частині стягнення ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Судові витрати понесені Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: В.В. Коломієць Н.О. Тищук Повний текст судового рішення складено 13 липня 2026 року