Постанова 4818 № 641/8162/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/8162/25 Номер провадження 22-ц/818/3182/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року в складі судді Алтухової О.Ю. по справі № 641/8162/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ТОВ «Кошельок», звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3426208804-600501 від 30 січня 2022 року в розмірі 11 920,00 грн; судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 30 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» був укладений договір № 3426208804-600501 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, на суму кредиту у розмірі 5000,00 грн з початковим строком кредитування - 20 днів з дисконтною відсотковою ставки, яка становить 2,5% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. договору; базовою процентною ставкою, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору; за яким відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм +4 посилання, Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор 6465, для підписання кредитного договору №3426208804-600501. Однак, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за укладеним договором, не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 11 920,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту: 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою - 7 920,00 грн. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів. Заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3426208804-600501 від 30 січня 2022 року в розмірі 4000,00 грн (заборгованість за сумою кредиту). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати по сплаті судового збору в сумі 812,89 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє Гурський Г.Ю., звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що відповідач, по-перше, здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання Договору, по-друге, без цих дій саме з боку відповідача - укладання договору було б неможливе. Тобто без входу відповідача на вебсайт позивача, без отримання ним SMS- повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, тобто без виконання відповідачем всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Кошельок» не був би укладений, тобто сторони не досягли би згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані на банківську картку, що зазначив відповідач. Отже, саме така тривала послідовність дій сторін забезпечила виконання позивачем своїх обов`язків за Договором щодо перерахування грошових коштів за реквізитами, що були зазначені відповідачем. Зазначає, що сторони в Договорі не погоджували два різних строки кредитування, що мало б наслідком неправильне, або різне тлумачення та розуміння позичальником (20 днів або 110 днів), проте сторони в Договорі погодили умови та порядок подовження строку користування кредитом, і ці умови чіткі, зрозумілі та недвозначні: спочатку кредит наданий на 20 днів за ставкою 2,5% на добу, а при неповерненні кредиту до 20-го дня, тобто продовженні користування ним, Договором передбачена можливість подовження цього строку до 110 днів (20 плюс 90 днів) з нарахуванням з 21-го дня до 110-го процентів вже за іншою ставкою 2,2% на добу; погодження таких умов не сталося під впливом помилки чи обману та відповідало внутрішній волі відповідача, відтак, тлумачення зазначених умов Договору як неясних і проти позивача на користь відповідача (правило Contra proferentem ) є безпідставним. Отже, задовольняючи позов в частині стягнення суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом лише за Лояльний період, суд не вивчив та не проаналізував Договір, за яким стягується заборгованість, що є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом. При цьому суд проігнорував та не надав оцінки доводам позивача щодо подовження періоду користування кредитом внаслідок настання відкладальної обставини. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не виконано умови договору позики, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості в межах передбаченого договором строку кредитування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений Договір № 3426208804-600501 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Далі Договір, Договір № 3426208804-600501). Відповідно до п.п. 1.1-1.3.1 Договору № 3426208804-600501 кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 5000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту споживчий кредит. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним. Кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.2.1. Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Згідно з п. 2.1, 2.5 Договору № 3426208804-600501 кредит надається строком на 20 днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної? суми з рахунку кредитодавця. Вищезазначена дата отримання кредиту зазначається у Графіку розрахунків, що є Додатком до цього Договору. Цей Договір, відповідно до п.п. 9.1, 9.4. Договору, є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок»». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця : https://koshelok.net. Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - Правила) визначають порядок і умови надання та обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (надалі «Кредитодавець») грошових коштів на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору. Відповідно до умов розділу Правил, зокрема п.п. 5.19, 5.20 розділу 5, п.п. 6.1, 6.2, 6.4 розділу 6 Правил заявник підписує Договір накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно розділу 5 цих Правил. Кредитодавець підписує Договір шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця згідно розділу 5 цих Правил після повної ідентифікації особи Заявника/Позичальника відповідно до цих Правил, Договору та внутрішньої політики з надання кредитів Кредитодавця. Заявник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма істотними умовами Договору з моменту підписання Договору за допомогою електронного підпису в Особистому кабінеті, доступ до якого здійснюється за допомогою унікальної комбінації Логіну та Паролю Особистого кабінету. Сторони домовилися, що Договір укладається в електронній формі, а саме: на Сайті Кредитодавця https://koshelok згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником Договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Безпосереднє підписання Договору, Додаткової угоди, Графіку платежів та інших документів здійснюється Позичальником шляхом надсилання Позичальником Кредитодавцю одноразового ідентифікатора через свій Особистий кабінет. Одноразовий ідентифікатор надсилається Кредитодавцем Заявнику/Позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації на Сайті Кредитодавця шляхом направлення електронного листа на адресу електронної пошти, яка зазначена у Заявці (або вказана у Особистому кабінеті Заявника/Позичальника), та/або СМС-повідомленням на мобільний телефон, вказаний у Заявці (або вказаний у Особистому кабінеті Заявника/Позичальника). Виконання цих дій означає прийняття Позичальником всіх умов Договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноруч. Підписання сторонами Договору в електронному вигляді створює такі ж правові зобов`язання та наслідки, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в письмовій формі. Відповідно до п. 9.5 Договору сторони діи?шли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовии? ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону Украі?ни «Про електронну комерцію». Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З договору № 3426208804-600501 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» 30 січня 2022 року, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідачем не надано доказів на спростування фактів укладення договору, отримання кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн та неповернення кредиту. З доводів апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» вбачається, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні процентів за користування позикою у розмірі 7 920,00 грн, за продовжений строк користування позикою. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18. Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кошельок» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції правильно вказав, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 20 діб (п. 2.1 договору). Відсотки за користування кредитом за дисконтною ставкою становлять 0,01% на добу. Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 20 днів. У подальшому сторони не укладали угод про продовження строку дії договору і не погоджували новий строк кредитування. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять. За даних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується й апеляційний суд, що нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» щодо продовження строку кредитування до 90 днів на підставі п. 3.7 договору у зв`язку з продовженням користування кредитом позичальником колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Так, згідно п. 3.6 - 3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Як вбачається з матеріалів справи, станом на час закінчення лояльного періоду 18 лютого 2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту дійсно не виконав. Проте неповернення кредиту у визначений договором строк до 18 лютого 2022 року, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Як наслідок, п. 3.8 договору визначено відповідну процентну ставку 2,2 % в день від фактичного залишку користування кредитом у межах нового строку кредиту, якщо після закінчення лояльного періоду позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Крім того, згідно п. 3.9 договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника. У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, що визначений в п. 2.1 договору, оскільки підставою для їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 2.1 договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України. Суд першої інстанції в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. Апеляційну скаргу ТОВ «Кошельок» залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судового збору і витрат на правничу допомогу за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» залишити без задоволення. Заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина