Постанова Харківський апеляційний суд № 636/993/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 636/993/25 Головуючий І-ї інстанції Бунін Є.О. Провадження № 33/818/82/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Гури В.В. за участю захисника Кравчуна Д.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Кравчуна Д.В. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - ВСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 17 грудня 2024 року о 06 год. 53 хв. за адресою: вул. Харківська буд. 2 м. Чугуєва Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, що підтверджується результатами огляду у медичному закладі Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка. Постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Кравчун Д.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що згідно відеозапису події не убачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем, як і факт здійснення співробітниками поліції зупинки ТЗ під його керуванням, про причини якої йому не повідомили, а сам відеозапис є неповним, небезперевним та не відображає фактичних обставин справи. Також, вказує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо його підзахисного, всупереч вимог ст.254 КУпАП, був складений пізніше встановленого 24-годинного строку. Крім того, жодних ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , на місці події проголошено не було. Звертає свою увагу, що висновок щодо результатів медичного огляду не складався, що підтверджується і відповіддю КНП ХОР «ОКНЛ» на адвокатський запит, згідно якої ОСОБА_1 медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у вказаному медичному закладі не проходив. При цьому, на його думку, огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог, встановлених ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку. Вважає, що покази свідків, долучені до матеріалів справи, не є належними та допустимими доказами, оскільки останні є співробітниками ВСП, а тому є обгрунтовані підстави вважати, що такі пояснення можуть бути упередженими та необ`єктивними. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 17 грудня 2024 року о 06:53 год. за адресою: вул. Харківська буд. 2 м. Чугуєва Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами огляду у медичному закладі Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 839627 від 09.01.2025 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, тест №484 від 17.12.2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 0,42 проміле, та з результатами якого останній не погодився; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв`язку з виявленими ознаками: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук; результат огляду позитивний, 0,42 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився; - направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 17.12.2024 року о 07 год. 20 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук; - результатами токсикологічного дослідження КНП ХОР «ОКНЛ» №2649 від 20.12.2024 року, згідно якого у біологічному матеріалі (крові) ОСОБА_1 було виявлено етанол в концентрації (за методикою ГРХ) - 0,42 г/л (%); - рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 17.12.2024 року щодо події з зазначенням місця, часу та обставин зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 17.12.2024 року щодо події з зазначенням місця, часу та обставин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне. Відеозаписом події, що мала місце 17.12.2024 року, який розпочинається о 06 год. 51 хв., дійсно не зафіксовано безпосередній момент керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинку співробітниками поліції. Вказаний відеозапис відображає події, які відбувались вже після, коли авто Volkswagen Transporter, д.н. НОМЕР_1 , перебувало припаркованим у нерухомому стані. При цьому, сам ОСОБА_1 перебував біля автомобіля та спілкувався із співробітниками поліції, а на передньому пасажирському сидінні знаходився ще один чоловік, а місце водія лишалось вільним . При вимозі поліції надати документи, ОСОБА_1 підходив до авто саме зі сторони водія, брав необхідні документи. При пропозиції інспекторів поліції щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння почав заперечувати факт керування ним ТЗ. Разом із тим, згідно рапорту інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 17.12.2024 року убачається, що близько 06 год. 50 хв. 17.12.2024 року на блок-посту «Дім» в зоні поліцейського контролю було зупинено ОСОБА_1 , який керував автомобілем. (а.с.2) Зазначене узгоджується і з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 17.12.2024 року, двоє з яких підтвердили їх безпосередньо у судовому засіданні районного суду, надавши покази, та за змістом яких 17.12.2024 року близько 06 год. 50 хв. під час несення служби на блок-посту «Дім» по вул. Харківська буд. 2 м. Чугуєва Харківської області, в зону поліцейського контролю в`їхав автомобіль Volkswagen Transporter, д.н. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , який надав посвідчення співробітника прикордонної служби України та посвідчення водія у додатку «Дія». Під час перевірки документів у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, після чого останній почав заперечувати факт керування ним автомобілем. Разом із тим, всупереч аргументів захисника, вище зазначені пояснення свідків, підтверджені ними безпосередньо у судовому засіданні, будучи при цьому попередженими про кримінальну відповідальність (ст.384 КК України), є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, що узгоджується і з позицією ВС у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 27.06.2019 року (справа № 560/751/17). Таким чином, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта у цій частині та розцінює їх як обраний спосіб захисту та намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності, в той час як заперечення апелянтом факту керування його підзахисним транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні. Оспорюючи законність підстав для зупинення транспортного засобу працівниками поліції, апелянт посилається, зокрема, на норми ст.35 Закону України «Про національну поліцію», якими передбачено чіткий перелік підстав зупинення працівниками поліції автомобілів. Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи його транспортний засіб був зупинений на блокпосту. Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався, востаннє - Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на 90 діб з 05 год. 30 хв. 04 травня 2026 року до 05 год. 30 хв. 02 серпня 2026 року. Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб. Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо його зупинки апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія ОСОБА_1 здійснювалась на блокпосту, а не в умовах загального контролю дорожнього руху. Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено причину його зупинки, апеляційний суд приймає до уваги, однак, зазначене не свідчить про відсутність у його діях порушення вимог п.2.9а ПДР України, який забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (у даному випадку). Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відносно доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не було оголошено ознаки алкогольного сп`янніня, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому, на переконання апеляційного суду, дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам. Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Інспектором поліції у акті огляду та у направленні на огляд у медичній установі було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. (а.с.7, 8) Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який останній пройшов як на місці зупинки, так і у лікарні. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому, виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень. В даному випадку, працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Перевіряючи доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку, слід зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції, які несли службу спільно із співробітниками ВСП на блок-посту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », по АДРЕСА_1 . Останній зазначив, що є військовослужбовцем, що відображено і у матеріалах судового провадження, та надав для огляду, зокрема, посвідчення співробітника прикордонної служби України. Водночас, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не вказував, що він на той момент виконував будь-яке службове завдання. Також, матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження вище зазначеної позиції захисника, не надано таких доказів ОСОБА_1 чи стороною захисту і до суду апеляційної інстанції. З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП. Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При цьому, перебування на місці події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції., оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності. Таким чином, доводи захисника про порушення порядку направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорушення у Збройних Силах України, а не працівниками поліції, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства. Щодо доводів апелянта про те, що висновок щодо результатів медичного огляду не складався, що підтверджується і відповіддю КНП ХОР «ОКНЛ» на адвокатський запит, згідно якої ОСОБА_1 медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у вказаному медичному закладі не проходив, слід зазначити наступне. Згідно наявного відеозапису убачається, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ, результат якого склав 0,42 проміле, ОСОБА_1 , не погодившись з ним, виявив бажання пройти такий огляд у медичній установі, у зв`язку із чим він був доставлений до Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка. У медичному закладі лікарем було проведено первинний медичний огляд водія ОСОБА_1 , у тому числі, із застосуванням газоаналізатора, результат якого також виявився позитивним та склав 0,36 проміле, а також відібрано зразок біологічного середовища (крові), як на тому наполягав і сам ОСОБА_1 . Відповідно до п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 (у редакції, чинній на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення), з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції визначений перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, який затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до яких належить, зокрема, і Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка, де був проведений медичний огляд ОСОБА_1 . Разом із тим, слід зазначити, що згідно з порядком медичного огляду на стан сп`яніння, Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка має власні клініко-діагностичні лабораторії. Вони використовуються для проведення первинних досліджень (визначення наявності алкоголю або первинних експрес-тестів на наркотичні речовини). Водночас, у разі необхідності проведення поглибленого токсикологічного дослідження (як у даному випадку), Чугуївська ЦЛ, як і ряд інших лікарень, направляє зразки біологічного середовища до інших, спеціалізованих лабораторій вищого рівня (як правило, це обласні наркологічні диспансери або бюро судово-медичної експертизи). Таким чином, зразок біологічного середовища (крові) був відібраний у ОСОБА_1 медичним працівником Чугуївської центральної лікарні ім. М.І. Кононенка, який і проводив його огляд, та направлений для проведення лабораторних досліджень до КНП ХОР «ОКНЛ», результатом якого став висновок токсилогічного дослідження КНП ХОР «ОКНЛ» №2649 від 20.12.2024 року, згідно якого у біологічному матеріалі (крові) ОСОБА_1 було виявлено етанол в концентрації (за методикою ГРХ) - 0,42 г/л (%) (а.с.10) Відповідно до результатів проведеного лабораторією КНП ХОР «ОКНЛ» дослідження зразка крові, лікарем Чугуївської центральної лікарні ім. М.І. Кононенка було складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №287 від 17.12.2024 року, наданому Чугуївської ЦЛ на запит апеляційного суду. (а.с.120 зворот) Посилання захисника Кравчуна Д.В. у судовому засіданні апеляційного суду на фальсифікацію медичної документації не знайшли свого обгрунтованого підтвердження під час апеляційного перегляду, так як адвокатом не було надано належних даних, якими він обгрунтовує зазначені ним порушення зі сторони працівників медичної установи, а матеріали судового провадження таких відомостей також не містять. Таким чином, доводи захисника у цій частині апеляційний суд також визнає безпідставними, в той час як огляд ОСОБА_1 був проведений у відповідності до вимог, встановлених Інструкцією №1452/735 (у редакції від 09.11.2025 року) та КУпАП. Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено відеозапис, який є неповним та небезперевним, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом у справі, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному висновку. Заперечуючи проти протоколу, захисник Кравчун Д.В. зазначив, що відеозаписом не зафіксовано момент зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 . Проте, законом не передбачено обов`язку поліцейського фіксувати рух та зупинку авто. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на місці за відсутності свідків. При цьому, суд звертає увагу, що зафіксовані технічні розриви відео мають фрагментарний характер та не припадають на ключові процесуальні дії (пропозиції огляду, фіксацію згоди водія, його проходження) і не спотворюють загальної послідовності події; відображений перебіг підтверджується іншими безперервними фрагментами відео та письмовими матеріалами, тому надійність і повнота доказової картини не порушені. Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргузахисника Кравчуна Д.В. залишити без задоволення. Постанову суддіЧугуївського міського суду Харківської області від 19 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик