Ухвала КГС ВС № 914/1382/25

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ cправа № 914/1382/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г. перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області (вх. № 4913/2026) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у складі колегії суддів: Матущака О. І , Кравчук Н. М., Манюка П. Т. та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у складі судді Трускавецького В. П. у справі № 914/1382/25 за заявою Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс" про визнання банкрутом, - В С Т А Н О В И В: У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1382/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс". 16.02.2026 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/1382/25 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс" у розмірі 20 527,88 грн. Грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс" у розмірі 6 123,14 грн - відхилено як такі, що є безнадійними та підлягають списанню. Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/1382/25 в частині відхилення грошових вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву з грошовими вимогами в повному обсязі. 14.05.2026 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/1382/25 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/1382/25 в оскаржуваній частині - без змін. 23.06.2026 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Львівській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/1382/25 в частині не визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області; прийняти рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Сервіс" в повному розмірі 23.06.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В.І. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Частиною першою статті 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повну постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 914/1382/25 проголошено 14.05.2026. Таким чином, останнім днем встановленого частиною першою статті 288 ГПК України строку на подання касаційної скарги було 03.06.2026. Колегією суддів встановлено, що касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 914/1382/25 Головним управлінням ДПС у Львівській області подано 23.06.2026, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 288 ГПК України. Відповідно до частин другої, третьої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Водночас, звертаючись з касаційної скаргою, Головне управління ДПС у Львівській області не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу обґрунтуванням та вимогами, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу як змагальність і диспозитивність. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства. Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначати конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Проте, у поданій касаційній скарзі Головне управління ДПС у Львівській області чітко не зазначає, які саме норми матеріального та/або норми процесуального права були неправильно застосовані та/або порушені судами першої та апеляційної інстанцій, та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи та обґрунтувань підстав заявлених Головним управлінням ДПС у Львівській області грошових вимог до боржника До того ж скаржник чітко не вказує та не обґрунтовує підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 9 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Підпунктом 2 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3028грн. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/1382/25, Головному управлінню ДПС у Львівській області належало сплатити судовий збір у розмірі 9 689,60 грн (3 028 х 2) х 200% х 0,8). Водночас скаржником до касаційної скарги не додано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: 1) подати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та ухвали Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі №914/1382/25 з наведенням підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних докази на підтвердження наведених підстав; 2) вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та належно її (їх) обґрунтувати; 3) надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 689,60грн Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі № 914/1382/25 ? залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Львівській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Пєсков