Ухвала КГС ВС № 904/3127/25

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ cправа № 904/3127/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 (головуючий - Чередко А. Є., судді: Іванов О. Г., Мороз В. Ф.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 (суддя Манько Г. В.) у справі за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" про стягнення 1 345 643, 40 грн, ВСТАНОВИВ:

1. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3127/25.

2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/3127/25 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.

3. За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, виходячи з таких міркувань.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5. Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

6. Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

7. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. Оскільки ціна позову у цій справі становить менше п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000, 00 грн станом на 2025 рік), то у розумінні положень ГПК України дана справа підлягає касаційному оскарженню лише у разі наявності виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу.

9. Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". При цьому, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

10. Підставами оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник визначає пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та водночас вважає, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, дана справа становить значний суспільний інтерес, має для нього виняткове значення, а також наголошує, що суд першої інстанції помилково спростив правову природу цієї справи.

11. Вказане, на переконання скаржника, узгоджується з випадками, визначеними підпунктами "а", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

12. Проте, розглянувши наведені скаржником обґрунтування, Верховний Суд вважає їх формальними та декларативними, висновуючи, що дійсно змістовних аргументів про те, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) остання не містить. У цій частині суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що практика Верховного Суду у справах, пов`язаних із стягненнями грошових коштів за користування земельними ділянками за відсутності правових підстав вже сформована та неодноразово підтверджена, зокрема і у постановах у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

13. Верховний Суд пояснює, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас подібних обставин із доводів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" у спірних правовідносинах не слідує.

14. Поряд з цим, суд касаційної інстанції зауважує, що згаданий у підпункті в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України "значний суспільний інтерес" може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки, та потреб суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства, тощо.

15. Натомість спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі має юридичне значення лише для сторін цього спору, стосується приватних прав та обов`язків, означених критеріїв не зачіпають.

16. Щодо ж визначеного у згаданому підпункті "виняткового значення справи" для її учасника, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.

17. Водночас одне лише застереження про те, що справа має виняткове значення для скаржника, що не обґрунтоване іншими доводами, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

18. Звідси, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа дійсно є винятковою для скаржника, такі не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з формальних мотивів та посилань.

19. Поряд з цим, щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції фактично помилково спростив правову природу цієї справи, Верховний Суд зазначає, що ГПК України не містить такого поняття, а вказує про можливість відкриття касаційного провадження у малозначній справі лише у випадку, якщо суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних справ помилково, чого скаржник у касаційній скарзі жодним чином не доводить.

20. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

21. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

22. При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.

23. За наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3127/25, адже вказана касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

24. У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження, у Верховного Суду відсутні правові підстави для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3127/25. За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3127/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Міщенко І. С. Судді Берднік І. С. Зуєв В. А.