Постанова КГС ВС № 914/1460/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 914/1460/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К., секретар судового засідання Зайченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 (суддя Крупник Р. В.) за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Архібуд? про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності за участю: прокуратури: Яворський С. С. (посвідчення) позивача: Стремецька А. О. (самопредставництво) ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1 Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Архібуд" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні і розпорядженням земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності. 1.2 Позовні вимоги мотивовано тим, що під час проведення огляду ділянки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом самовільного будівництва об`єктів нерухомості на самовільно зайнятій земельній ділянці встановлено, що ТОВ "Архібуд" не демонтувало об`єкт самочинного будівництва і на спірній ділянці знаходиться один бетонний фундамент та монолітна залізобетонна плита із закладеними деталями із арматури. 1.3 Також у ході здійсненої в квітні 2025 року технічної інвентаризації встановлено, що придбані ТОВ "Архібуд" об`єкти нерухомого майна загальною площею 722,6 кв. м є знищеними, що підтверджується висновками ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про знищення/знесення майна від 05.05.2025 та довідками ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 01.05.2025. Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надалі зареєстроване право власності на ці об`єкти. 1.4 На думку прокурора відомості про вказану реєстрацію підлягають скасуванню, оскільки відповідно до статей 346, 349 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України знищення майна є підставою для припинення права власності на нього. Державна реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт порушує права власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею, оскільки покладає на останнього додаткові юридичні обмеження.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Архібуд" усунути перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва, а саме шляхом демонтажу котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури, що знаходяться на території цієї ділянки. В решті позовних вимог - відмовлено. 2.2 Це рішення оскаржено в апеляційному порядку прокурором в частині відмови у задоволенні позову. 2.3 Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 рішення суду в оскарженій частині залишено без змін. 2.4 Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності з огляду на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2024 у справі № 922/3473/23, та те, що прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами факту знищення всіх об`єктів, які входять в склад нерухомого майна.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи 3.1 У касаційній скарзі прокурор просить наведені судові рішення в частині відмови у позові скасувати та ухвалити в цій частині нове - про задоволення позову. 3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували статті 15, 16, 188, 191, 349 ЦК України, порушили статті 11, 13, 14, 73-79, 86, 236, 238 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих же норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: - від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), від 18.10.2022 у справі № 904/4389/19 та від 20.09.2023 у справі № 369/4002/21 щодо застосування положень статей 346, 349 ЦК України в подібних правовідносинах у контексті того, що умовою припинення права власності згідно зі статтею 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування. Зазначені положення щодо умов припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним); - від 12.03.2020 у справі № 923/52/18 щодо застосування статті 188 ЦК України у подібних правовідносинах; - від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності); - від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21 (усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра); - від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний); - від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21 (цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує на довіру). 3.3 Пояснення позивача не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки не містять відповідно до приписів частини 2 статті 295 ГПК України обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, тобто фактично є приєднанням до касаційної скарги. При цьому позивач у порядку статті 297 ГПК України не додав документа про сплату судового збору, тому вказані пояснення колегія суддів залишає без розгляду. 3.4 У відзиві відповідач вказав, зокрема, про те, що подана прокурором касаційна скарга є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає. Недотримавшись процедури, передбаченої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор не набув процесуальної дієздатності для представництва інтересів держави у цій справі, а тому позов, який подано ним, має бути залишено без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України. 3.5 Крім того, відповідач вказав, що з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна (первинний продаж) минуло більш як 10 років. Тому в силу положень Закону України "Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 № 4292-ІХ це унеможливлює задоволення вимог стосовно позбавлення права власності на таке майно чи скасування реєстрації права власності на нього. 4.

Мотивувальна частина 4.1 Суди встановили, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426059969 від 08.05.2025, будівлі та споруди загальною площею 722,6 кв. м (складовими частинами вказаного нерухомого майна є: сарай "Г-1" площею 9,7 кв. м; сарай "Ж-1" площею 61,6 кв. м; сарай "К-1" площею 65,9 кв. м; сарай "О-1" площею 61,5 кв. м; ангар "Б-1" площею 315 кв. м; сарай "Н-1" площею 7,4 кв. м; сарай "М-1" площею 118,8 кв. м; сарай "З-1" площею 82,7 кв. м), що знаходяться в м. Львові на вул. О. Довбуша, 15 (реєстраційний номер майна - 599019546101; номер об`єкта в РПВН - 15553987), перебувають у власності ТОВ "Архібуд". 4.2 Підставою державної реєстрації права власності ТОВ "Архібуд" на вказані будівлі є договір купівлі-продажу (будівель та споруд) від 20.10.2006, укладений між ТОВ ВП "Будінвест" та ТОВ "Архібуд". Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) прийняте державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Гриб О. Б. (індексний номер 20073265 від 18.03.2015). 4.3 Відповідно до свідоцтва про право власності від 14.02.2006 № Г-01708 будівлі та споруди майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 належали Державній прикордонній службі України. 20.04.2006 ТОВ ВП "Будінвест" на підставі договору купівлі-продажу придбало в Державної прикордонної служби України майно, котре надалі 20.10.2006 було відчужено на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Архібуд". 4.4 Як стверджує прокурор в інтересах позивача, станом на момент виникнення спору, частина придбаного відповідачем нерухомого майна є знищеною, що підтверджується Висновками ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про знищення/знесення майна №DT01: 3462-9791-0781-6754 від 05.05.2025; №: 3474-4867-0932-2807 від 05.05.2025 та №: 3482-6557-2873-1977 від 05.05.2025, а частина цього майна є частково знищеною, що підтверджується Довідками ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 01.05.2025. Указані будівлі та споруди розташовувалися на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:01:009:0017, площею 2,8939 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 та перебуває у власності держави в особі Кабінету Міністрів України. 4.5 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 4.6 За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи спірна реєстраційна дія проведена на нерухоме майно, яке відповідач набув у власність на підставі договору купівлі-продажу та становлять складну річ. 4.7 Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). 4.8 Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)]. 4.9 Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин. 4.10 Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 922/3473/23 зазначив, що власник знищеного нерухомого майна має виключне право на реконструкцію зруйнованих об`єктів, їх відновлення, модернізацію, вирішувати подальшу долю таких об`єктів тощо. Позбавлення власника знищеного нерухомого майна таких прав на землю не відповідало би статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право мирного володіння майном". 4.11 Отже, якщо об`єкт нерухомого майна знищено, то покупець набуває право на його реконструкцію та відновлення його на земельній ділянці. Відповідно знищення об`єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстроване за особою саме по собі не зумовлює неможливість звернення стягнення на нього шляхом продажу, оскільки до покупця переходять права як щодо користування земельною ділянкою, так і щодо реконструкції та відновлення об`єкта нерухомого майна (пункт 6.19 постанови Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 916/4914/23). 4.12 Колегія суддів зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень в оскарженій частині. 4.13 Натомість доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, наведеного не спростовують. Більш того, колегія суддів зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові. 4.14 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 4.15 Оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень в оскарженій частині за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає. 4.16 В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржені, тому відповідно до положень статті 300 ГПК України судом касаційної інстанції не переглядаються. 4.17 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у справі № 914/1460/25 залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил