Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/212/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2026 р. Справа№ 911/212/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тарасенко К.В. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. секретар судового засідання: Гріщенко А.О. за участі представників учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання від 24.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 (повний текст рішення підписано 07.01.2026) у справі №911/212/25 (суддя - Мальована Л.Я.) за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської ради до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про скасування державної реєстрації права постійного користування ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1.1. короткий зміст позовних вимог Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в особі Узинської міської ради до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про скасування рішень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Заставенка А.В. від 12.09.2024 за індексним номером 75017016 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0085; за індексним номером 75017467 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0086; за індексним номером 75018037 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0087; за індексним номером 75018307 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0088 за СВК «Розаліївський». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А.В. прийнято ряд рішень про державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки на підставі документів, які не надавали приватному нотаріусу жодних правових підстав для здійснення реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі №911/212/25 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Заставенко А.В від 12.09.2024 за індексним номером 75017016 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0085 за СВК «Розаліївський». Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Заставенко А.В від 12.09.2024 за індексним номером 75017467 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0086 за СВК «Розаліївський». Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Заставенко А.В від 12.09.2024 за індексним номером 75018037 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0087 за СВК «Розаліївський». Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Заставенко А.В від 12.09.2024 за індексним номером 75018307 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0088 за СВК «Розаліївський». Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на користь Київської обласної прокуратури 12 112,00 грн судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 12.09.2024 у зв`язку з проведенням реєстраційних дій, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А.В. здійснено фактичне відведення у постійне користування спірними земельними ділянками СВК «Розаліївський» без відповідного рішення Узинської міської ради та розроблення технічної документації. Разом з цим, суд дійшов висновку, що нотаріус Заставенко А.В., при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки за СВК «Розаліївський» порушено вимоги п. 12 Порядку №1127, ст.ст. 3, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки проведено державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою) на підставі документів, з яких не можливо встановити що спірні земельні ділянки входять в межі земельної ділянки площею 244,8 га та належать на праві постійного користування СВК «Розаліївський». 1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі №911/212/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської територіальної громади до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про скасування державної реєстрації права постійного користування відмовити повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ: 2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/212/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/212/25. До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/212/25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, зокрема, апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі №911/212/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків. 20.02.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Білоцерківській окружній прокуратурі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №911/212/25 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.03.2026 о 12 год. 45 хв. 10.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника Узинської міської ради надійшла заява про проведення засідання за відсутності Узинської міської ради. 17.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника апелянта на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про відкладення розгляду справи №911/212/25 задоволено та відкладено розгляд справи №911/212/25 на 27.05.2026. 25.05.2026 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення. 27.05.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 розгляд справи №911/212/25 призначено на 24.06.2026. 2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне: - відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави, оскільки прокуратурою не було надано Узинській міській раді розумного строку для проведення перевірки наведених прокурором обставин та самостійного врегулювання спірного питання, що свідчить про недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та непідтвердження підстав для представництва; - висновки суду суперечать нормам матеріального права; - висновок судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2022 №7304/7305/7306/7307/22-21 не є належним доказом, оскільки експерту не було надано координати меж земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування серії І-КВ № 001533 від 07.06.1996; - прокурором обрано неправильний спосіб захисту, оскільки рішення приватного нотаріуса вичерпало свою дію, а належним способом захисту є скасування реєстрації права або визнання права відсутнім; - міською радою було затверджено документацію по встановленню меж земельних ділянок відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-КВ №001533, чим Узинська міська рада підтвердила право постійного користування СВК, у той час як вказані рішення прокурором не оспорюються та не скасовано; - у приватного нотаріуса відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були всі підстави для проведення державної реєстрації права постійного користування, оскільки державний акт та вищезазначені рішення міської ради були підставою для виникнення у СВК «Розаліївський» права постійного користування. З наведених підстав відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Прокурор у поданих додаткових поясненнях заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що надані приватному нотаріусу документи не надавали жодних правових підстав для здійснення реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки, оскільки згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2022 №7304/7305/7306/7307/22-21, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га, 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243, 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га, 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 не накладаються на земельні ділянки №3 площею 220,6357 га та №5 площею 24.1227 га зазначені в державному акті на право постійного користування серії І-КВ №001533 від 07.06.1996, що встановлено також у рішенні господарського суду Київської області від 12.03.2024 у справі №911/1942/23. За доводами прокурора, на даний час спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі зареєстровано право постійного користування за відповідачем, як наслідок Узинська міська рада позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками, а тому записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права постійного користування на спірні землі за відповідачем, який протиправно їх набув, може бути перешкодою у реалізації територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт. Прокурор просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Узинська міська рада своїх заперечень чи пояснень щодо апеляційної скарги не надала. 2.4. явка в судове засідання та розгляд клопотань У судове засідання 24.06.2026 з`явились прокурор та представник відповідача. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання пояснень представником Узинської міської ради. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. З матеріалів справи вбачається, що Узинська міська рада про розгляд справи в суді апеляційної інстанції була повідомлена належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до її електронного кабінету системи «Електронний суд». При цьому, колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась. Колегія суддів також враховує, що справа перебуває в провадженні апеляційного господарського суду вже досить тривалий час, а тому, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, судова колегія відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, а з урахуванням обставин справи та наявних в ній доказів, а також беручи до уваги, що позов у даній справі заявлено Заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської ради, водночас як прокурор присутній в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника Узинської міської ради. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, мотивоване тим, що для повного та всебічного розгляду спору необхідно встановити дійсне місцерозташування земельних ділянок в межах державного акту на право постійного користування на землю, що входить до предмета доказування в даній справі і потребує спеціальних знань. Колегія суддів враховує, що ухвалою суду від 02.03.2026, зокрема, роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в строк до 16.03.2026 (п.3) та встановлено строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень в межах строків наданих судом для подання відзиву (п. 4). Разом з тим, вказаною ухвалою попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України (п.5). Відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Оскільки клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про призначення судової земельно-технічної експертизи подано 24.06.2026, тобто з порушенням строку, визначеного судом, а заявником не наведено обґрунтованих причин пропуску відповідного строку, як і не заявлено клопотання про його поновлення, то клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про призначення судової земельно-технічної експертизи, підлягає залишенню без розгляду. Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ: 3.1. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права 14.01.2021 Узинською міською радою зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0060 та 3220485800:01:001:0046, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. Рішенням Узинської міської ради № 06-267/2021 від 31.03.2021 «Про розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності Узинській міській територіальній громаді в особі Узинської міської ради» зокрема вирішено: провести поділ земельної ділянки загальною площею 37,6486 га, кадастровий номер 3220485800:01:001:0060, на дві окремі земельні ділянки площею 18,8243 га та площею 18,8243 га; провести поділ земельної ділянки загальною площею 51,8348 га, кадастровий номер 3220485800:01:001:0046, на дві окремі земельні ділянки площею 25,9176 га та площею 25,9172 га; провести державну реєстрацію новостворених земельних ділянок. В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0060 утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га та 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га. В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0046 утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176га та 3220485800:01:001:0088 площею 25,9176 га. 01.04.2021 Узинською міською радою було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га; 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га, 3220485800:01:001:0088 площею 25,9176 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. 13.10.2021 державним реєстратором Сквирської міської ради Білоцерківського району Шерстюк А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права постійного користування за СВК «Розаліївський» на вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га; 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га, 3220485800:01:001:0088 площею 25,9176 га. У зв`язку із реєстрацією права постійного користування на спірні земельні ділянки за СВК «Розаліївський», прокурором було пред`явлено до суду позов про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування на вищезазначені земельні ділянки. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2024 по справі № 911/1942/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 рішення Господарського суду Київської області залишено без змін. Як вбачається із матеріалів справи, 12.09.2024 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А.В. прийняті рішення про державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Розаліївський»: - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 75017016 від 12.09.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області; - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 75017467 від 12.09.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області; - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 75018037 від 12.09.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області; - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 75018307 від 12.09.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Таким чином, за СВК «Розаліївський» зареєстровано право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 89,4834 га. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, встановивши, що нотаріус Заставенко А.В., при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки за СВК «Розаліївський» порушено вимоги п. 12 Порядку №1127, ст.ст. 3, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки проведено державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою) на підставі документів, з яких не можливо встановити що спірні земельні ділянки входять в межі земельної ділянки площею 244,8 га та належать на праві постійного користування СВК «Розаліївський». Натомість, судова колегія апеляційного господарського суду не вбачає за можливе погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Щодо звернення прокурора з даним позовом. За приписами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Згідно зі ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді. Звернувшись з даним позовом, прокурор зазначив, що у зв`язку з виявленими порушеннями, Білоцерківською окружною прокуратурою до Узинської міської ради спрямовано відповідний лист від 28.11.2024, однак Узинська міська рада листом від 06.01.2025 повідомила, що нею не можуть бути вжиті відповідні заходи реагування та клопоче про те, щоб Білоцерківською окружною прокуратурою в її інтересах до суду було подано відповідну позовну заяву. З огляду на вказане, прокурором вжито заходи представницького характеру, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Виходячи з викладеного в сукупності, суд вважає, що прокуратурою дотримані вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави в суді. Щодо заявлених позовних вимог. Як було зазначено вище, прокуратурою заявлено вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Заставенка А.В. від 12.09.2024 за індексним номером 75017016 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0085; за індексним номером 75017467 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0086; за індексним номером 75018037 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0087; за індексним номером 75018307 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:001:0088 за СВК «Розаліївський». Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року. Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, набуття права постійного користування на спірні земельні ділянки СВК «Розаліївський» відбулося внаслідок проведення державної реєстрації на підставі наступних документів: -щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га: витяг з ДЗК НВ-3201056722024; рішення Узинської міської ради №31-1517/2023 від 11.10.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (яка перебувала в постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КВ 001533) на території Розаліївського старостинського округу №9»; державний акт на право постійного користування землею І-КВ 001533 від 07.06.1996, виданого КСП імені Кірова с. Розаліївка; рішення Узинської міської ради №30-1479/2023 від 30.08.2023 «Про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності, в натурі на місцевості загальною площею 89,4834 га, які розташовані на території Розаліївського старостинського округу № 9 Білоцерківського району Київської області». -щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га: витяг з ДЗК НВ-3201056762024; рішення Узинської міської ради №31-1518/2023 від 11.10.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (яка перебувала в постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КВ 001533) на території Розаліївського старостинського округу № 9»; державний акт на право постійного користування землею І-КВ 001533 від 07.06.1996, виданого КСП імені Кірова с. Розаліївка; рішення Узинської міської ради №30-1479/2023 від 30.08.2023 «Про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності, в натурі на місцевості загальною площею 89,4834 га, які розташовані на території Розаліївського старостинського округу № 9 Білоцерківського району Київської області». - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га: витяг з ДЗК НВ-3201056662024; рішення Узинської міської ради №31-1519/2023 від 11.10.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (яка перебувала в постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КВ 001533) на території Розаліївського старостинського округу №9»; державний акт на право постійного користування землею І-КВ 001533 від 07.06.1996, виданого КСП імені Кірова с. Розаліївка; рішення Узинської міської ради №30-1479/2023 від 30.08.2023 «Про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності, в натурі на місцевості загальною площею 89,4834 га, які розташовані на території Розалїївського старостинського округу №9 Білоцерківського району Київської області» -щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га: витяг з ДЗК НВ-3201056702024; рішення Узинської міської ради №31-1520/2023 від 11.10.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (яка перебувала в постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КВ 001533) на території Розаліївського старостинського округу №9»; державний акт на право постійного користування землею І-КВ 001533 від 07.06.1996, виданого КСП імені Кірова с. Розаліївка; рішення Узинської міської ради №30-1479/2023 від 30.08.2023 «Про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності, в натурі на місцевості загальною площею 89,4834 га, які розташовані на території Розалїївського старостинського округу №9 Білоцерківського району Київської області». Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції в тому, що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А.В. здійснено фактичне відведення у постійне користування спірними земельними ділянками СВК «Розаліївський» без відповідного рішення Узинської міської ради та розроблення технічної документації, що у свою чергу спростовується наведеною вище інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, слід зауважити, що матеріали справи не містять, а прокурором не надано доказів скасування відповідних рішень Узинської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (яка перебувала в постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КВ 001533) на території Розаліївського старостинського округу №9», а також рішень Узинської міської ради «Про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності, в натурі на місцевості загальною площею 89,4834 га, які розташовані на території Розалїївського старостинського округу №9 Білоцерківського району Київської області». Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляд заяв та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. З системного аналізу наведених вище обставин у їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що нотаріус Заставенко А.В., при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки за СВК «Розаліївський» порушено вимоги п. 12 Порядку №1127, ст.ст. 3, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки таку реєстрацію було проведено на підставі чинних рішень органу місцевого самоврядування. Крім того, стосовно обраного прокурором способу захисту судова колегія встановила наступне. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19). За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру. До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має. Системний аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права постійного користування не породжує такого права, в силу державної реєстрації право постійного користування не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право постійного користування може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права постійного користування. Подібний за змістом висновок викладений у постанові КГС ВС від 03.06.2026 у справі №927/184/24. Судова колегія також враховує правову позицію Великої Палати Верховного суду, висловлену в постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 в подібних правовідносинах, про те, що « 8.1. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.». Також, відповідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 29.11.2023 р. у справі №513/879/19: «

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)). З огляду на вказане суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову орендодавця, хоч і з інших мотивів.». З урахуванням того, що державна реєстрація права постійного користування не породжує такого права, в силу державної реєстрації право постійного користування не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право постійного користування може виникнути за наявності інших юридичних фактів, та беручи до уваги наведені позиції Верховного Суду, висловлені в релевантних правовідносинах, позовні вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки за СВК «Розаліївський» за відсутності заявленої в комплексі вимоги про визнання відсутнім такого права є неналежним способом захисту та не призведе до ефективного поновлення порушених, за доводами прокурора, прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА: 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду. З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав їх необґрунтованості, а також з огляду на обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права. 4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ: Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин справи, що згідно з п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі №911/212/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. У зв`язку з цим, апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» підлягає задоволенню.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ: Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача - прокурора в даній справі. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі №911/212/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі №911/212/25 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської ради відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» (09144, Київська область, Білоцерківський район, с. Розаліївка, вул. Народна, 71-б, ідентифікаційний код 03755383) 14 534 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2026. Головуючий суддя К.В. Тарасенко Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук