Постанова КЦС ВС № 357/11055/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ справа № 357/11055/23 провадження № 61-17207св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Рейнарт І. М., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Орєхова О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Рейнарт І. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ Агрофірма «Білоцерківська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (далі - ТОВ «Агротрейд-2000») про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2015 року між ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 310, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передала ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0029, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 22 листопада 2015 року державний нотаріус Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Л. В. (далі - державний нотаріус Малькевич Л. В.) прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26359965, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі мав би закінчитися 28 жовтня 2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 28 жовтня 2023 року в силу дії на той момент положень підпункту 1 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Зазначало, що 23 вересня 2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до вимог частин першої-п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 5 договору оренди землі, направило орендодавцю ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-150 від 23 вересня 2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, разом з проектом відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, однак орендодавець не відповіла на нього у місячний строк, як того вимагають положення частини п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Натомість, 10 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т. О. (далі - державний реєстратор Майорко Т. О.) із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12 січня 2023 року державний реєстратор Майорко Т. О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», хоча договір оренди землі був автоматично поновлений до 28 жовтня 2023 року і підстав для припинення цього права не було. Цього ж дня, орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки № 85 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала йому в оренду земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 16 січня 2023 року. Таким чином, ще до закінчення строку дії договору оренди землі з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» орендодавець ОСОБА_1 передала земельну ділянку в оренду іншому орендодавцю ТОВ «Агротрейд-2000», тим самим порушила право оренди позивача на цю земельну ділянку і наявне у нього переважне право на укладення договору оренди на новий строк. При цьому, процедура поновлення договору оренди землі, передбачена частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» не була завершена внаслідок невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо поновлення договору. Посилаючись на викладене, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»просило суд: - скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0029; - визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28 жовтня 2015 року № 310 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»; - визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0029. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року в задоволенні позову ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» відмовлено. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з витратами на правничу допомогу у справі, в сумі 20 000 грн. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» судові витрати, пов`язані з витратами на правничу допомогу у справі, в сумі 22 000 грн. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 783085932204), вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 357/11055/23. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за умовами договору після здійснення реєстрації речового права 22 листопада 2015 року договір оренди землі № 310 від 28 жовтня 2015 року набув чинності, а відтак з дати державної реєстрації обраховується строк оренди, а саме 7 років, який закінчився 22 листопада 2022 року і з цієї ж дати припинено речове право позивача на користування земельною ділянкою. Переважне право ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця ОСОБА_1 на укладення такого договору, яка, в свою чергу, завчасно повідомила орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд. Заявляючи у квітні 2022 року про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку, орендодавець ОСОБА_1 діяла правомірно, переважне право позивача, як орендаря, не було порушено. Посилання позивача на те, що дія договору оренди землі закінчилася 28 жовтня 2022 рокута була автоматично поновлена, не відповідають умовам договору та чинному законодавству України. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача і щодо двох інших позовних вимог. Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року - без змін. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, у сумі 8 000 грн. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, у сумі 8 000 грн. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат, понесених відповідачами на правничу допомогу, надану у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, заперечень сторони позивача до розміру заявлених витрат відповідачів, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, та дійшов висновку про стягнення на користь відповідачів понесених ними у суді апеляційної інстанції на правничу допомогу по 10 000 грн кожному, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 24 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., надіслала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 грудня 2024 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Тітов М. Ю., та судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В. 10 січня 2025 року представник ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - адвокат Тетеря С. І., надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року. 13 січня 2025 року представник ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В. М., надіслав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справ між суддями від 13 січня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Тітов М. Ю. та судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Червинська М. Є. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю., Коротенка Є. В., Червинської М. Є., від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 357/11055/23 Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю., Коротенка Є. В., Червинської М. Є., від 20 січня 2025 року поновлено ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» строк на касаційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю., Коротенка Є. В., Червинської М. Є., від 20 січня 2025 року поновлено ТОВ «Агротрейд-2000» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Агротрейд-2000». 11 березня 2025 року матеріали цивільної справи № 357/11055/23 надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 29 травня 2026 року у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Системою автоматизованого розподілу справ (протоколи повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2026 року) визначено суддю-доповідача - Черняк Ю. В., та суддів, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., від 29 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційних скарг У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в частині стягнення з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з правничою допомогою у сумі 8 000 грн, та ухвалити нове рішення про стягнення зазначених витрат у розмірі 20 000 грн. У касаційній скарзі представник ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - адвокат Тетеря С. І., просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, змінити розподіл судових витрат шляхом їх стягнення в рівних частинах з відповідачів на користь позивача. У касаційній скарзі представник ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В. М., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в частині стягнення з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрат, пов`язаних з правничою допомогою у сумі 8 000 грн, та ухвалити нове рішення про стягнення зазначених витрат у розмірі 22 000 грн. Доводи осіб, які подали касаційні скарги Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: - застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, від 20 листопада 2020 року в справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року в справі № 488/1363/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А., мотивована тим, що з аналізуючи положення пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 133, 137,141 ЦПК України вбачається, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов`язанням. Оскільки договором про надання правової допомоги передбачено розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у вигляді фіксованої суми, він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, детальний опис із зазначенням часу витраченого на надання правничої допомоги не надається. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Усупереч наведеним вище нормам суд апеляційної інстанції не стягнув передбачений довгором про надання правничої допомоги гонорар успіху. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд апеляційної інстанції не вказав в чому саме полягає не співмірність судових витрат у розмірі 15 000,00 грн, які були сплачені відповідачкою. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу з 15 000,00 грн. до 8 000,00 грн. Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ «Агротрейд-2000» зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: - застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2019 року в справі № 910/906/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, від 03 жовтня 2020 року в справі № 922/445/19, від 20 листопада 2020 року в справі № 910/13071/19, від 17 грудня 2020 року в справі № 911/3086/17, від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19, від 05 лютого 2021 року в справі № 910/9060/19, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/13804/18, від 21 квітня 2021 року в справі № 488/1363/17, від 20 травня 2021 року в справі № 910/14162/17, від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19, від 08 липня 2021 року в справі № 21/96 (10), від 03 серпня 2021 року в справі № 925/1282/20, від 15 вересня 2021 року в справі № 924/675/20, від 04 жовтня 2021 року в справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року в справі № 420/4820/19, від 26 жовтня 2021 року в справі № 335/14210/18, від 08 листопада 2021 року в справі № 911/3858/20, від 02 грудня 2021 року в справі № 922/3649/20, від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ТОВ «Агротрейд-2000» мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема, статті 133, 137, 141 ЦПК України. ТОВ «Агротрейд-2000» відповідно до процесуальних норм права у відзиві на апеляційну скаргу обґрунтував понесення ним витрат на правничу допомогу та надав докази, які підтверджують їх понесення. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Конкретних та аргументованих зауважень невідповідності заявлених ТОВ «Агротрейд-2000» послуг або обсягу в апеляційній інстанції / клопотанні ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не надано. Посилання позивача на те, що витрати ТОВ «Агротрейд-2000» є завищеними з огляду на незмінність правової позиції під час розгляду справи у різних інстанціях та не зазнала змін протягом розгляду справи двома судовими інстанціями не підтверджені жодними доказами. У клопотанні позивача про зменшення судових витрат відсутнє будь-яке обґрунтовування зменшення витрат з посиланням на скрутний фінансовий стан позивача або його неспроможність сплатити витрати, заявлені ТОВ «Агротрейд-2000». Апеляційним судом не враховано обставин щодо складності цієї справи, витраченого адвокатом відповідача часу на підготовку процесуальних документів у справі, аналізу судової практики, участь в судовому засіданні, не обґрунтовано, в чому є неспівмірність заявлених відповідачем адвокатських послуг у порівнянні з ринковими цінами та не порівняно витрати, заявлені позивачем з витратами, заявленими відповідачем. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката. Апеляційний суд не стягнув передбачений договором на правничу допомогу гонорар успіху. Також у касаційній скарзі заявником зазначено про орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ «Агротрейд-2000» очікує понести у зв`язку з розглядом справи №357/11055/23 у суді касаційної інстанції, які попередньо складають 22 500,00 грн. Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: - застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року в справі № 6-219цс14 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року в справі № 910/12017/17, від 10 вересня 2018 року в справі № 920/739/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 702/699/16-ц, від 14 травня 2019 року в справі № 912/3808/16, від 16 травня 2019 року в справі № 912/1982/17, від 26 червня 2019 року в справі № 923/759/18, від 01 серпня 2019 року в справі № 385/1446/16-ц, від 03 вересня 2019 року в справі № 922/3412/18, від 17 жовтня 2019 року в справі № 728/2442/16-ц, від 22 вересня 2020 року в справі № 159/5756/18, від 26 квітня 2022 року в справі № 621/900/19, від 14 червня 2022 року в справі № 904/3789/19, від 20 липня 2022 року в справі № 692/525/21, від 02 вересня 2022 року в справі № 692/526/21, від 15 вересня 2022 року в справі № 692/529/21, від 21 вересня 2022 року в справі № 926/2720/21, від 25 жовтня 2022 року в справі № 904/947/21, від 31 січня 2023 року в справі № 922/4702/21, від 18 квітня 2023 року в справі № 357/8277/19, від 23 листопада 2023 року в справі № 906/1314/21, від 06 березня 2024 року в справі № 902/1207/22, від 03 квітня 2024 року в справі № 910/14933/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); - відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. Лист-повідомлення орендодавця від 12 квітня 2022 року не може братися до уваги судом як доказ припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк через недобросовісну поведінку ОСОБА_1 . У контексті оцінки листа-повідомлення ОСОБА_1 , надісланого позивачу, та його правових наслідків суди попередніх інстанцій проігнорували декілька суттєвих для вирішення цієї справи обставин, а саме: у цьому листі до закінчення строку дії договору оренди землі ОСОБА_1 повідомила, що не бажає укладати з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» цей договір на новий строк через намір обробляти спірну земельну ділянку самостійно і використовувати її для власних потреб. Натомість одразу після державної реєстрації припинення права оренди позивача у зв`язку зі спливом строку дії договору оренди землі ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку в оренду іншому орендарю ТОВ «Агротрейд-2000», всупереч своїм попереднім заявам у листі-повідомленні від 14 квітня 2022 року. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності урахування принципу добросовісності під час вирішення спорів щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у цих правовідносинах добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. Всупереч попереднім заявам ОСОБА_1 не стала самостійно використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб, а передала її в оренду ТОВ «Агротрейд-2000», проігнорувавши надіслану позивачем пропозицію поновлення договору оренди. Надсилання листа-повідомлення переслідувало мету штучного створення підстави для припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк перед іншими орендарями. Суди безпідставно встановили, що переважне право позивача припинилося через висловлення заперечень щодо поновлення договорів оренди землі на підставі частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ОСОБА_1 не надсилала відповідні заперечення на виконання вимог цієї норми закону. ОСОБА_1 не надсилала заперечення проти поновлення договору у відповідь на пропозицію ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» від 23 вересня 2022 року, тобто у порядку частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Суди дійшли помилкового висновку про неналежне оформлення орендарем пропозиції щодо укладення договору оренди землі на новий строк, а також про те, що на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку строк дії договору оренди землі закінчився. Крім цього, просить змінити розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом їх стягнення у рівних частинах з відповідачів. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданому до суду 23 січня 2025 року, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» заперечує проти доводів відповідачки, просить постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції правомірно зменшив обсяг витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», поданому до суду 24 січня 2025 року, ТОВ «Агротрейд-2000» заперечує проти доводів позивача, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в частині вирішення спору по суті залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також просить стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на свою користь понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 22500,00 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем у касаційній скарзі, до 12 000,00 грн, понесених у суді першої інстанції, 11 000,00 грн - у суді апеляційної інстанції, 10 000,00 грн - у суді касаційної інстанції. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», поданому до суду 24 січня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., заперечує проти доводів позивача, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в частині вирішення спору по суті залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також просить стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на свою користь понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 20000,00 грн. У разі задоволення касаційної скарги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним (позивачем), до 15 000,00 грн. 27 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо врахування принципу добросовісності у спорах про укладення договору оренди на новий строк у порядку статті 777 ЦК України, статті 33 Закону України «Про оренду землі», а також необхідністю уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/1207/22 щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними у період з 01.01.2013 року до 16.01.2020 року, і застосування до них другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2000», поданому до суду 28 січня 2025 року, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» заперечує проти доводів відповідача, просить постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції правомірно зменшив обсяг витрат ТОВ «Агротрейд-2000» на професійну правничу допомогу. 17 лютого 2025 року ТОВ «Агротрейд-2000» подало заперечення на клопотання ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому просить відмовити у задоволенні цього клопотання, посилаючись на те, що в постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 Велика Палата Верховного Суду вже надала чіткі та зрозумілі висновки щодо заявлених позивачем питань. 17 червня 2025 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» через Електронний суд подало клопотання, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції, або зменшити розмір таких витрат до 5 000 грн; зменшити розмір заявлених представником ТОВ «Агротрейд-2000» витрат на правову допомогу до 5 000 грн. Фактичні обставини справи, встановлені судами Земельна ділянка, площею 1,4627 га, кадастровий номер 3220489500:01:024:0029, що розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 327896, виданого 03 червня 2009 року, що підтверджується наявною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 15-16, т. 1). 28 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 310, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Шкарівської сільської ради Київської області Білоцерківського району та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акта серії ЯЖ № 327896 від 03 червня 2009 року (а. с. 11-12, т. 1). Згідно з пунктом 5 договору оренди землі № 310 договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі. Відповідно до пункту 16 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 31 договору). У пункті 37 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 22 листопада 2015 року орендодавець ОСОБА_1 , з однієї сторони, передає, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора Дабіжи М. М. , з другої сторони, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:024:0029, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,4627 га, у тому числі рілля 1,4627 га (а. с. 13, т. 1). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 48128943, вбачається, що 22 листопада 2015 року о 11:42:16 державним нотаріусом Малькевич Л. В. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 28 жовтня 2015 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26359965 від 22 листопада 2015 року 11:40:22; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», орендодавець: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,4627 га, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:024:0029 (а. с. 14 т. 1). 19 квітня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку направила директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення від 12 квітня 2022 року, в якому вказала, що термін дії договору оренди від 28 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» закінчується 22 листопада 2022 року, що, відповідно до пункту 31 договору, є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання пункту 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку (а. с. 170 - 173, т. 1). Вказаний лист направлено на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0910711421242 та ним отримано. 23 вересня 2022 року за вих. № 01-3-150 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди до договору оренди землі (а. с. 18, 19-20, т. 1). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10 січня 2023 року державним реєстратором Майорко Т. О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12 квітня 2022, видавник: гр. ОСОБА_1 (а. с. 15-16, т. 1 ). 12 січня 2023 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Агротрейд-2000», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки № 85, за яким орендодавець передала вказаному товариству в оренду земельну ділянку, площею 1,4627 га, з кадастровим номером: 3220489500:01:024:0029, яка розташована за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років (а. с. 112-115, т. 2 ). 12 січня 2023 року державним реєстратором Майорко Т. О. було здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 15-16, т. 1). За зверненням Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області у межах кримінального провадження № 12023111030003616 від 26 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365-2 Кримінального кодексу України, відносно державного реєстратора Майорко Т. О. Міністерством юстиції України проводилася камеральна перевірка на предмет дотримання нею вимог законодавства, у тому числі, під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та державної реєстрації цього права за ТОВ «Агротрейд-2000» (а. с. 166-170, т. 2 ). На підставі акта, складеного за результатами проведення камеральної перевірки, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 23 лютого 2024 року № 983/19.1.1/24, яким застосовано до державного реєстратора Майорко Т. О. заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці (а. с. 160-165, т. 2). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзивів, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Щодо вирішення спору по суті Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (щодо вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді. Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20), в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. У пункті 5 договору оренди землі від 28 жовтня 2015 року, який було укладено між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» і ОСОБА_1 , зазначено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі. Суди попередніх інстанцій установили, що 12 квітня 2022 року ОСОБА_1 повідомила орендаря ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про небажання укладати новий договір оренди або продовжувати дію договору оренди землі від 28 жовтня 2015 року, та намір обробляти земельну ділянку самостійно і використовувати її для своїх потреб на власний розсуд. Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» як орендарем і ОСОБА_1 як орендодавцем не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - немає волі орендодавця на продовження такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий. Посилання у касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на доведення належними доказами направлення ОСОБА_1 повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору за умови відсутності підтвердження одержання нею цієї поштової кореспонденції та, відповідно, обізнаності про намір орендаря, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Водночас відомо, що ОСОБА_1 завчасно повідомила товариство про намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Наявність заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035св22), від 15 травня 2023 року у справі № 693/137/22 (провадження № 61-1217св23). Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року (справа № 625/166/18), від 01 серпня 2019 року (справа № 615/593/18). Доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про те, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» й строк укладеного 28 жовтня 2015 року договору між ОСОБА_1 та позивачем, який закінчувався 28 жовтня 2022 року, вважається автоматично продовженим на один рік - до 28 жовтня 2023 року, а тому новий договір з іншим орендодавцем укладено під час дії договору оренди землі від 28 жовтня 2015 року, є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин). У частинах першій, третій статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 28 жовтня 2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Речове право оренди спірної земельної ділянки за позивачем було зареєстровано 22 листопада 2015 року. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою. У наведеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що право оренди земельної ділянки є речовим, і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації. Цим Законом абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» викладено в такій редакції: «дата укладення та строк дії договору оренди». Тобто із 16 січня 2020 року, крім строку дії договору оренди землі, до істотних умов цього правочину належить також дата його укладення. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 1 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов`язки в зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі»). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) зауважила, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у наведеній вище редакції імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину, і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії. Сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення дати початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. У протилежному випадку умови договору оренди землі, що не відповідають вказаним вище імперативним нормам Закону України «Про оренду землі», не створюють для сторін такого правочину тих наслідків, на які вони спрямовувались. Викладена у пункті 37 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі», а тому вказана умова не змінила визначений Законом України «Про оренду землі» момент, з якого розпочав перебіг строк дії договору. Узявши до уваги те, що строк дії договору почався з дати його укладення (з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та підписання - 15 жовтня 2015 року) і сплинув на час укладення 12 січня 2023 року між ОСОБА_4 і ТОВ «Агротрейд-2000» договору оренди землі та вчинення на його підставі відповідних реєстраційних дій, Верховний Суд погоджується з висновком судів про відсутність порушеного права ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська». Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27, 28, згідно з якими під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема приватної власності. Цей Закон набрав чинності 07 квітня 2022 року. З дня набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19 листопада 2022 року, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована. Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23), в якій надавалося тлумачення наведеним вище двом законам. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану без волевиявлення сторін діяло до 19 листопада 2022 року, тобто поширювалось суто на ті договори оренди землі, дія яких закінчилася до 19 листопада 2022 року. У справі, яка переглядається, укладений між сторонами договір оренди діяв до 22 листопада 2022 року. Оскільки не встановлено підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору оренди землі, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім у ТОВ «Агротрейд 2000» права оренди земельної ділянки, як похідної вимоги. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська». Аргументи касаційної скарги про порушення ОСОБА_1 принципу добросовісності та суперечливість її поведінки, так як за життя вона вказувала про те, що має намір використовувати для власних потреб, проте уклала договір з новим орендарем, є безпідставні, так як у листі, направленому орендарю, орендодавець вказувала на небажання продовжувати договірні відносини із ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», про що вказано у мотивувальних частинах рішень судів. У суду касаційної інстанції немає підстав для протилежних висновків. Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, що давало б підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» в цій частині є безпідставними. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги, які стосуються правомірності вирішення спору по суті, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень. Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційних скаргах як підстави для відкриття касаційного провадження. Щодо судових витрат на правничу допомогу У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України випливає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16 (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Отже, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення позивача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 22 000,00 грн до 8 000,00 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000», а також з 20 000,00 грн до 8000,00 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 . По суті доводи касаційних скарг ТОВ «Агротрейд-2000» і ОСОБА_1 зводяться до власного тлумачення норм процесуального права, що не може бути правовою підставою для скасування судового рішення у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., заявила клопотання про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн. У клопотанні зазначено, що 25 вересня 2023 року між адвокатом Марценюк Л. А. і ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги. 24 січня 2025 року між адвокатом Марценюк Л. А. і ОСОБА_1 складений акт виконаних робіт (наданих послуг) № 5, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 20 000,00 грн, з яких 15 000,00 грн - гонорар адвоката за надані послуги, та 5 000,00 грн - гонорар успіху, відповідно до пункту 4.2 договору, які підлягають сплаті протягом 10 днів з моменту ухвалення відповідного рішення суду. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 25 вересня 2025 року, товарний чек від 24 січня 2025 року № 32, згідно з яким ОСОБА_1 сплатила 15 000,00 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві ТОВ «Агротрейд-2000» просило стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на свою користь понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн. ТОВ «Агротрейд-2000» зазначило, що 07 січня 2025 року між ТОВ «Агротрейд-2000» і Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» укладено договір № 01 про правничу допомогу. Відповідно до пункту 2.1. договору №1 гонорар адвоката за цим договором становить 11 500,00 грн, а відповідно до пункту 2.2. договору № 1 авансова оплата послуг здійснюється до початку надання послуг. Згідно з пунктом 2.3. договору №1 за результатами надання послуг сторони підписують акт приймання-передачі правничої допомоги. Відповідно до пункту 2.4. Договору №1 Клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 11 000,00 грн. Відповідно до пункту 2.5. договору № 1 гонорар успіху сплачується на рахунок Адвокатського об`єднання протягом 60-и днів після постановлення рішення на користь клієнта. Відповідно до акта приймання-передачі правничої допомоги від 24 січня 2025 року за договором про правничу допомогу від 19 березня 2025 року № 13 правнича допомога надана в повному обсязі. Гонорар адвоката становить 11 500,00 грн. Клієнт не має претензій до адвоката щодо якості та повноти наданих послуг. Сторони не мають претензій одна до одної про, що свідчать їх підписи. Докази фактичної оплати гонорару в розмірі 11 500,00 грн за договором № 01 підтверджуються випискою по рахунку АО «МКБ ГРУПП», сформованою 10 січня 2025 року та засвідченою АТ «Райффайзен Банк». У червні 2025 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» подало клопотання, у якому просило відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції або зменшити розмір таких витрат до 5 000,00 грн; зменшити розмір заявлених представником ТОВ «Агротрейд-2000» витрат на правову допомогу до 5 000,00 грн. Клопотання мотивоване тим, що правова позиція відповідачів була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, тому обсяг заявлених витрат є суттєво завищеним та підлягає зменшенню до 5 000,00 грн на користь кожного; у договорах про надання правничої допомоги суми за надання правничої допомоги у розмірі конкретних послуг не відповідають тим, що заявлено відповідачами до стягнення з позивача в акті виконаних робіт (наданих послуг), що є самостійною підставою для відмови у стягненні цих витрат. З урахуванням норм статей 137, 141 ЦПК України, заперечень сторони позивача до розміру заявлених витрат відповідачів на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 і ТОВ «Агротрейд-2000» у суді касаційної інстанції до 10 000, 00 грн кожному, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності. Щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року задоволено клопотання ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Передано справу № 357/11041/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а тому в задоволенні клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, і Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Орєхова О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк