Постанова КЦС ВС № 444/4703/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ справа № 444/4703/24 провадження № 61-2439св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідачі: Львівська міська рада, Головнеуправління Держгеокадастру у Львівській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., Шандри М. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про визнання нечинним рішення, скасування записів державної реєстрації земельних ділянок. Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області (далі - Дублянська міська рада) від 30 січня 2020 року№ 214 затвердженотехнічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для іншої житлової забудови площею 4,1275 га, кадастровий номер 4622710200:01:011:0085, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ,на підставі якої були сформовані інші земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га та земельна ділянка з кадастровим номером 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га. На підставі цього рішення було виготовлено та затверджено технічнудокументацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га та 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га для іншої житлової забудови, на яких розташовані будинки та господарчі будівлі позивачів і вони, відповідно, не можуть реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні. Указані земельні ділянки разом з іншими були передані у комунальну власність Виконавчого комітету Дублянської міської ради. На час подання позовуземельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 гата4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться у їх (позивачів) користуванні, та вони вважають, що мають право в законному порядку, безоплатно приватизувати частину земельної ділянки, власником якої є територіальна громада Львівської міської ради. Зазначають, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га та 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га не є розділеними і вони (позивачі) позбавлені права виокремити свої частини земельних ділянок, якими користуються на цей час, і це є підставою для скасування державної реєстрації на вказані земельні ділянки. У зв`язку із поділом часток будинку, який розташований на АДРЕСА_1 і, власники домоволодінь під номером 5-А , який належить ОСОБА_1 , під номером 5 , який належить ОСОБА_4 , під номером 5-Б , який належить ОСОБА_3 , під номером 5-В , який належить ОСОБА_2 , не можуть належним чином користуватись земельними ділянками, які розташовані під їхніми будинками, та мають різні кадастрові номери, а саме: 4622710200:01:011:0109 та 4622710200:01:011:0099. З огляду на викладене та з урахуванням вимог статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 118, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України«Про Державний земельний кадастр», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили суд: - визнати нечинним рішення Дублянської міської ради 48-ї сесії сьомого демократичного скликання від 30 січня 2020 року № 214 в пункті № 1 в частині затвердження технічної документації із землеустрою, згідно з якою було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га та 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати запис державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Віхрової О. Ю. про державну реєстрацію права на земельну ділянку, індексний номер 65455842, від 14 листопада 2022 року, номер відомостей про речове право 48421491, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2042321446227, кадастровий номер 4622710200:01:011:0109,площею 0,128 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . - скасувати запис державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало О. Б. про державну реєстрацію права на земельну ділянку, індексний номер 65455429, від 14 листопада 2022 року, номер відомостей про речове право 48421053, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2036338246227, кадастровий номер 4622710200:01:011:0099, площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати кадастровий номер 4622710200:01:011:0109, присвоєний земельній ділянці площею 0,1280 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована Відділом Жовківського районного ГУ Держгеокадастру у Львівській області 09 січня 2020 року із закриттям Поземельної книги; - скасувати кадастровий номер 4622710200:01:011:0099, присвоєний земельній ділянці площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована Відділом Жовківського районного ГУ Держгеокадастру у Львівській області 09 січня 2020 року із закриттям Поземельної книги. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачі не довели належними, допустимими та достатніми доказами того, що відповідачі чи будь-які інші особи порушують, не визнають або оспорюють їхні права чи законні інтереси щодо спірних земельних ділянок. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Визнано нечинним рішення Дублянської міської ради 48-ї сесії сьомого демократичного скликання від 30 січня 2020 року № 214 в пункті 1, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для іншої житлової забудови (КВЦПЗ 02.07) площею 4,1275, кадастровий номер 4622710200:01:011:0085, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , з вилученням із масиву зазначеної площі земельної ділянки з кадастровим номером 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га та земельної ділянки з кадастровим номером 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га. Скасовано запис державного реєстратора Віхрової О. Ю., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області, про державну реєстрацію права на земельну ділянку від 14 листопада 2022 року, індексний номер 65455842, номер відомостей про речове право 48421491, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2042321446227, кадастровий номер 4622710200:01:011:0109, площею 0,1280 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки. Скасовано запис державного реєстратора Тракало О. Б., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області, про державну реєстрацію права на земельну ділянку від 14 листопада 2022 року, індексний номер 65455429, номер відомостей про речове право 48421053, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2036338246227, кадастровий номер 4622710200:01:011:0099, площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки. Скасовано кадастровий номер 4622710200:01:011:0109, присвоєний земельній ділянці площею 0,1280 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована відділом Жовківського районного ГУ Держгеокадастру у Львівській області 09 січня 2020 року, із закриттям Поземельної книги. Скасовано кадастровий номер 4622710200:01:011:0099, присвоєний земельній ділянці площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована відділом Жовківського районного ГУ Держгеокадастру у Львівській області 09 січня 2020 року, із закриттям Поземельної книги. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що мешканці будинку на АДРЕСА_1 , як належні користувачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, наділені правом на безоплатну передачу їм у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для обслуговування належних їм житлового будинку та інших будівель відповідно до статті 118 ЗК України. На підставі рішення Дублянської міської ради від 30 січня 2020 року № 214 спірні земельні ділянки зареєстровані на праві комунальної власності за Львівською міською радою, їм присвоєно кадастрові номери, що є перешкодою для передачі земельних ділянок у приватну власність позивачам у справі та порушує їх право як належних землекористувачів. Обставини неможливості виготовлення за заявами позивачів технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з тих причин, що така земельна ділянка входить в межі земельних ділянок, кадастровий номер 4622710200:01:011:0109 та кадастровий номер 4622710200:01:011:0099, що робить неможливим виготовити зазначену землевпорядну документацію, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Із 01 січня 2013 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки згідно зі статтями 125, 126 ЗК України виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Скасування державної реєстрації права власності та визнання нечинним рішення проводиться виключно в судовому порядку. Зазначене узгоджується зі змістом частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», згідно з якою державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Отже, для виготовлення зазначеної документації потрібно скасувати реєстрацію вищезгаданих земельних ділянок. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 25 лютого 2026 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2026 року справу призначено судді-доповідачу Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року поновлено Львівській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Жовківського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 444/4703/24, відмовлено у задоволенні клопотання Львівської міської ради про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року. Відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 березня 2026 року № 292/0/226-26 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. 07 квітня 2026 року матеріали цивільної справи № 444/4703/24 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі Львівська міська рада просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року та залишити в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: - застосування статті 16 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18; - щодо застосування статей 12, 77, 78, частини шостої статті 367 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 523/21090/21, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц та № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, наданим сторонами. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог на стадії апеляційного розгляду. Первинно позивачі були власниками квартир у багатоквартирному будинку на АДРЕСА_1 . Приватизація земельних ділянок під обслуговування квартир ЗК України не передбачена. На момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індивідуальних садових будинків на АДРЕСА_3 не існувало. Індивідуальні садові будинки на АДРЕСА_3 були зареєстровані за позивачами у 2024 році та знаходяться лише на земельній ділянці, кадастровий номер 4622710200:01:011:0109, площею 0,1280 га, що визнається самими позивачами. Обставини цільового призначення спірних земельних ділянок, перереєстрація квартир у багатоквартирному будинку на індивідуальні садові будинки судами залишено поза увагою. Позивачі не є ні власниками, ні користувачами спірних земельних ділянок. Згідно з усталеною практикою, сформованою Великою Палатою Верховного Суду, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Предметом спору є рішення Дублянської міської ради від 30 січня 2020 року № 214, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для іншої житлової забудови площею 4,1275 га, кадастровий номер 4622710200:01:011:0085, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , адже в подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га та земельну ділянку з кадастровим номером 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га було зареєстровано як комунальну власність за Дублянською міською радою, а пізніше - Львівською міською радою. Враховуючи те, що станом на момент звернення до суду з цим позовом вказане рішення органу місцевого самоврядування фактично виконане, тобто є таким, що вичерпало свою дію, визнання його нечинним не створить жодних юридичних наслідків для позивачів. Тому обраний позивачами спосіб захисту є неефективним. Всі аргументи, заперечення, докази, які були подані Львівською міською радою, знайшли відображення лише в одному абзаці судового рішення щодо одного аргумента, а інші - не відображені взагалі. Матеріали справи не містять судової земельної експертизи чи висновку експерта, які б підтверджували, що спірні земельні ділянки всією площею та координатами повністю накладаються на несформовану земельну ділянку, про яку міститься згадка в ухвалі Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року року у справі № 444/2972/17, на яку є посилання у оскарженій постанові апеляційного суду. Крім заявлених позовних вимог апеляційний суд вирішив також стягнути з Львівської міської ради сплачений позивачами судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 12 717,60 грн, про що ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції позивачі не просили. Такі дії та висновки апеляційного суду є грубим порушенням вимог частини першої статті 367 ЦПК України. Крім того, реєстрацію спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі здійснено 09 січня 2020 року, а реєстрацію права власності - у лютому 2020 року. Тобто, позивачі звернулися до суду з позовом у цій справі поза межами строку, встановленого статтею 257 ЦК України, що відповідно до частини четвертої статті 267 цього Кодексу є самостійною підставою для відмови у позові. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду 26 березня 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Войтенко К. В., заперечує проти доводів Львівської міської ради, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року залишити в силі. Відзиви від інших учасників справи до суду не надходили. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 зареєстровані та проживають на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_6 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі № 1862. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками квартири № 3 у вказаному будинку на підставі свідоцтва про право власності на будинок від 26 травня 1995 року, виданого Львівським державним с/г інститутом, зареєстрованого в реєстрі за № 228 від 1 червня 1995 року; ОСОБА_4 є власником квартири № 1 , а ОСОБА_2 - квартири № 4 у вказаному будинку. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року визнано та затверджено судом мирову угоду між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно зі схемою, яка є невід`ємним додатком до мирової угоди щодо порядку користування земельною ділянкою та площею кожного із співвласників. Згідно з умовами мирової угоди визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,3354 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні співвласників житлового будинку за вказаною адресою відповідно до часток у будинку кожного із чотирьох співвласників:

1. Земельну ділянку площею 1,1043 га встановити в користування за ОСОБА_3 як власником кв. № 3 та ОСОБА_4 - кв. АДРЕСА_10 .

2. Земельну ділянку площею 0,0996 га встановити в користування за ОСОБА_1 як власником кв. АДРЕСА_11 .

3. Земельну ділянку площею 0,1315 га встановити в користування за ОСОБА_6 як власником кв. АДРЕСА_12 (а. с. 18-20, т. 1). Рішенням Дублянської міської ради від 30 січня 2020 року № 214 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для іншої житлової забудови (КВЦПЗ 02.07) площею 4,1275 га, кадастровий номер 4622710200:01:011:0085, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої сформовані земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 4622710200:01:011:0109 площею 0,1280 га та земельна ділянка з кадастровим номером 4622710200:01:011:0099 площею 0,2000 га. Зазначені земельні ділянки в числі інших передані у комунальну власність Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області (а. с. 37, 38, т. 1). Ухвалою 7-ої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 04 листопада 2021 року право комунальної власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, що увійшли до складу Львівської міської територіальної громади, згідно з додатком прийняті у комунальну власність Львівської міської ради, зокрема і земельні ділянки з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0109 та 4622710200:01:011:0099 (а. с. 48, т. 1). Встановлено, що на підставі рішення Дублянської міської ради від 30 січня 2020 року № 214 спірні земельні ділянки зареєстровані на праві комунальної власності за Львівською міською радою. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року у справі № 444/2262/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправним і нечинним із моменту прийняття рішення міської ради про затвердження детального плану території визнано протиправним та нечинним із моменту прийняття рішення Дублянської міської ради від 11липня 2019 року про затвердження детального плану території забудови за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 49-51, т. 1). Згідно з листом Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 01 червня 2022 року на звернення представника позивачів щодо розроблення технічної документації з метою приватизації земельної ділянки зазначено, що окремо технічна документація на земельну ділянку до будинку АДРЕСА_1 не розроблялась. Земельна ділянка площею 0,1280 га на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4622710200:01:011:0109, у м. Дубляни зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,1275 га (кадастровий номер 4622710200:01:011:0085) для іншої житлової забудови (КВЦПЗ 02.07) (а. с. 29, т. 1). Згідно з договором про поділ житлового будинку в натурі від 19 червня 2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л. Б., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як співвласники житлового будинку садибного типу разом із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,1280 га з кадастровим номером 4622710200:01:011:0109, узгодили, що відповідно до висновку про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 08 квітня 2024 року № 1/580, з метою припинення права спільної часткової власності слід здійснити поділ житлового будинку на чотири окремі житлові будинки (а. с. 21-23, т. 1). У пункті 3 договору про поділ житлового будинку в натурі від 19 червня 2024 року зазначено, що цей договір є документом, що підтверджує право власності на новоутворені житлові будинки (а. с. 21, зворот). Відповідно до наказів Управління державної реєстрації Львівської міської ради від 16 липня 2024 року співвласникам окремих житлових будинків ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 присвоєно окремі адреси: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 (а. с. 25, т. 1); ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а. с. 26 т. 1); ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 (а. с. 27, т. 1); ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 (а. с. 28, т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Щодо обґрунтованості позовних вимог Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Предметом позову є вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання нечинним рішення, скасування записів державної реєстрації земельних ділянок. Як на підставу позову посилаються на те, що рішення органу місцевого самоврядування про поділ земельної ділянки, на якій розташовані належні їм на праві приватної власності окремі садові будинки, та передачу такої земельної ділянки до комунальної власності, перешкоджає їм як фізичним особам приватизувати земельні ділянки під належними їм будинками. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. У статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Встановлено, що ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_6 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі № 1862. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками квартири № 3 у вказаному будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будинок від 26 травня 1995 року, виданим Львівським державним с/г інститутом, зареєстрованим в реєстрі за № 228 від 01 червня 1995 року; ОСОБА_4 є власником квартири № 1 , а ОСОБА_2 - квартири № 4 у вказаному будинку. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, затверджено мирову угоду між позивачами, визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,3354 га на АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні мешканців будинку. Ухвала Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року набрала законної сили. Відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року у справі № 444/2262/19 за даними кадастрового плану земельна ділянка площею 0,2800 га передбачена для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці загальною площею 4,1664 га за кадастровим номером 4622710200:01:0121:0047, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2015 року № 32808652, про державну реєстрацію земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року № 560258746227, загальною площею 4,1664 га, яка належить до земель житлової та громадської забудови, для обслуговування житлових будівель. На 43-й сесії сьомого демократичного скликання Дублянської міської ради було прийнято рішення № 15 від 11 липня 2019 року, яким затверджено детальний план території земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 4,2540 га; Виконавчому комітету Дублянської міської ради надано право звернутися у відповідну сертифіковану організацію для виготовлення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4622710200:01:011:0085 площею 4,1275 га на АДРЕСА_1 . У вказаному рішенні Жовківського районного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року у справі № 444/2262/19 також встановлено, що зазначеним детальним планом на АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0,2800 га було запроектовано будівництво багатоквартирного будинку, без врахування громадської думки мешканців міста Дубляни; розроблений та затверджений детальний план земельної ділянки на АДРЕСА_1 , який не був внесений до генерального плану м. Дубляни, суперечить частині другій статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; рішення Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 11 липня 2019 року № 15 про затвердження детального плану території земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 4,2540 га є протиправним і нечинним. Надалі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір про поділ житлового будинку в натурі від 19 червня 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л. Б., згідно з яким узгодили належність їм на праві спільної часткової власності житлового будинку садибного типу разом із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 0,1280 га з кадастровим номером 4622710200:01:011:0109. Відповідно до пункту 3 договору цей договір є документом, що підтверджує право власності на новоутворені житлові будинки (а. с. 21-23, т. 1). На підставі наказів Управління державної реєстрації Львівської міської ради співвласникам окремих житлових будинків ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 присвоєно окремі адреси: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 (а. с. 25, т. 1); ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а. с. 26 т. 1); ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 (а. с. 27, т. 1); ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 (а. с. 28, т. 1). За змістом частини першої статті 118 ЗК України громадяни, заінтересовані у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до належного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку та споруд). Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, Верховний Суд констатує, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке набуває у власність особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Верховний Суд послідовно виходить з того, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61-6807св19)). За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такої обставини, а суд виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку. За наявних у справі, що переглядається, доказів, наданих сторонами, та встановлених обставин, позивачі як мешканці будинку у будь-якому випадку є належними користувачами земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, у розмірі не меншому розміру, пропорційному часткам їх окремо виділених будівель відносно садового будинку за раніше визначеною адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачі наділені правом на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок, з цільовим призначенням - для обслуговування належних їм житлових будинків та інших будівель, у розмірах відповідно до норм безоплатної передачі в їх населеному пункті згідно зі статтею 121 ЗК України. Під час розгляду цієї справи позивачі довели обставини неможливості виготовлення за їх заявами технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за вказаною адресою, з тих причин, що така земельна ділянка входить в межі земельних ділянок кадастровий номер 4622710200:01:011:0109 та кадастровий номер 4622710200:01:011:0099, що робить неможливим виготовити дану землевпорядну документацію. Таким чином, оскільки реєстрація спірних земельних ділянок на праві комунальної власності за Львівською міською радою з присвоєнням їм кадастрових номерів є перешкодою для передачі земельних ділянок у приватну власність позивачам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що прийняття Дублянською міською радою рішення від 30 січня 2020 року № 214 щодо поділу земельної ділянки для іншої житлової забудови площею 4,1275 га, кадастровий номер 4622710200:01:011:0085, на АДРЕСА_1 , на підставі чого і були сформовані інші земельні ділянки, зокрема з кадастровими номерами 4622710200:01:011:0099 та 4622710200:01:011:0109, є незаконним, так як порушує право належних землекористувачів. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з обґрунтованості позовних вимог та необхідності захисту порушеного права позивачів. Також апеляційний суд надав оцінку доводам Львівської міської ради щодо пропуску позивачами строку позовної давності, врахувавши, що листом-відповіддю від 01 червня 2022 року на звернення позивачів від 24 травня 2022 року Управліннямземельних ресурсівїх повідомлено про те, що земельна ділянка площею 0,1280 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710200:01:011:0109. зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 4,1275 га (кадастровий номер 4622710200:01:011:0085) для іншої житлової забудови. Листом від 22 серпня 2024 року на ім`я адвоката Войтенко К. В. ГУ Держгеокадастру повідомлено про неможливість виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така земельна ділянка входить в межі земельних ділянок, кадастровий номер 4622710200:01:011:0109 та кадастровий номер 4622710200:01:011:0099. Також рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року визнано протиправним та нечинним із моменту прийняття рішення Дублянської міської ради від 11 липня 2019 року про затвердження детального плану території забудови за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи касаційної скарги, зокрема про те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, наданим сторонами, указаних висновків не спростовуюють та переважно зводяться до переоцінки доказів у справі та встановлення нових обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив. Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99). На думку судової колегії, рішення суду апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими. Посилання заявника на те, що первинно позивачі були власниками квартир у багатоквартирному будинку на АДРЕСА_1 , а приватизація земельних ділянок під обслуговування квартир ЗК України не передбачена, - необґрунтовані, оскільки правомірність належності позивачам житлових будинків за визначеними адресами у встановленому законом порядку не спростовано. Заявник у касаційній скарзі також посилається на те, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. Щодо позовноївимоги про визнання нечинним рішення Дублянської міської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України виділяє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади. Згідно з частинами другою, третьою статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. При зверненні до суду з цим позовом позивачі посилалися на те, що рішення Дублянської міської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в комунальну власність спірних земельних ділянок суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки частина зазначених земельних ділянок розташована в межах належних їм на праві приватної власності житлових будинків. У пункті 64 постанови від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах». Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана в комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження. З огляду на фактичні обставини цієї справи Верховний Суд констатує, що позовна вимога про визнання нечинним рішення Дублянської міської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою відповідає критерію правомірності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Обраний позивачами спосіб захисту шляхом оскарження рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачено в пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими позивачі пов`язують порушення їх прав та інтересів (наявність державної реєстрації права комунальної власності міськради на спірні земельні ділянки), визнання нечинним рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав позивачів як законних користувачів земельної ділянки, розміщеної під житловим будинком на АДРЕСА_3 . Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності міської ради на спірні земельні ділянки Відповідно до абзаців 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право. Колегія суддів зауважує, що положення абзаців 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» послідовно узгоджуються з нормами пунктів 4, 5 частини першої статті 14 цього Закону, відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ. Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача. Схожі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2025 року у справі № 904/6886/23. Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини часткового накладення спірних земельних ділянок на земельні ділянки, які не належать їм на праві власності, однак використовують ними для обслуговування їх житлових будинків, сама по собі позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності міськради на спірні земельні ділянки є окремим належним та ефективним способом захисту прав позивачів, який (спосіб) спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації речового права. Адже скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі в подальшому дозволяє ініціювати розроблення зацікавленими сторонами (як позивачами, так і міськрадою) та затвердження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового використання її частин та подальшої їх законної реєстрації як окремих об`єктів цивільних прав (сформованих земельних ділянок) в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Щодо позовної вимоги про скасування кадастрового номеру із закриттям Поземельної книги Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України. Згідно із частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території (частина друга статті 79-1 ЗК України). Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. У частинах дев`ятій, десятій статті 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Згідно з частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Частинами першою та четвертою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Статтею 16 вищевказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Зміст вищенаведених норм також засвідчує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Така правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 640/10412/21, від 24 лютого 2026 року у справі № 300/2917/23. Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 817/154/18). Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 802/1840/18-а дійшов подібного висновку щодо застосування норм права у таких правовідносинах, а саме що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані на визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї. Єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22). У справі, що переглядається, Верховний Суд зазначає, що за встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту прав позивачів є позовні вимоги про визнання нечинним рішення Дублянської міської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою, про скасування державної реєстрації права комунальної власності міськради на спірні земельні ділянки, до складу якої входять земельні ділянки, якими користуються позивачі, та про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Апеляційний суд не врахував, що вимога про скасування кадастрового номера із закриттям Поземельної книги є неналежним способом захисту, а тому у вказаній частині позову слід відмовити саме з цих підстав. Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду не в повному обсязі ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що її (касаційну скаргу) слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування кадастрових номерів із закриттям поземельної книги слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. Водночас, оскільки інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова в іншій частині підлягає залишенню без змін. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. За статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. З урахуванням того, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, проте апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року, за наслідками касаційного перегляду справи, підлягає скасуванню в частині - скасування кадастрового номера 4622710200:01:011:0109,присвоєногоземельній ділянці площею 0,1280 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям Поземельної книги; - скасування кадастрового номера 4622710200:01:011:0099,присвоєногоземельній ділянці площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям Поземельної книги; із ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вищевказаних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. Водночас, оскільки інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у іншій частині вимог (про визнання нечинним рішення, скасування записів державної реєстрації земельних ділянок) постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року слід залишити без змін. Керуючись статтями 400, 409,412,415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про: - скасування кадастрового номера 4622710200:01:011:0109,присвоєногоземельній ділянці площею 0,1280 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям Поземельної книги, - скасування кадастрового номера 4622710200:01:011:0099,присвоєногоземельній ділянці площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям Поземельної книги; скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 19 січня 2026 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк