Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/9648/24

Дата документу Справа № 334/9648/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/9648/24 Головуючий в 1 інст.Фетісов М.В. Провадження №33/807/75/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 17 листопада 2024 року о 00.33 годині в м.Запоріжжя, Дніпровський район, пр.Металургів, 7/28, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору Drаger Alcotest та в медичному закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень Правил дорожнього руху. Про повторність попереджений. Чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що дійсно поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, він спочатку погодився пройти такий огляд, проте пізніше відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі у лікаря-нарколога. Вказує на те, що час, відображений в протоколі не співпадає з часом відображеним на відеозаписі події. В судове засідання, призначене на 08 травня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Шевченко А.В. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило. Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи за клопотаннями захисника та задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною працівником поліції у протоколі, зі слів ОСОБА_1 , та апелянтом при поданні апеляційної скарги, а також за допомогою SMS повідомлення за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідною довідкою у додатку «Viber» судова повістка є доставленою, крім того здійснено виклик через електронний кабінет ОСОБА_1 , також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України. Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею цього провадження не цікавиться. В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шевченко А.В., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи убачається, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №175527 від 17 листопада 2024 року; карткою обліку адміністративного правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 листопада 2024 року; рапортом поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Патренка Д.; довідкою інспектора адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП Чаусової О.; відеозаписом події. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в апеляційній скарзі не оспорюється. Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків. Те, що час, відображений у протоколі, не збігається з часом, відображеним на відеозаписі події, на думку суду апеляційної інстанції, само по собі жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не вказує на безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та може пояснюватися технічними причинами. Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Порушень з боку працівників поліції не убачається. Підстав для виклику останніх для допиту під час апеляційного розгляду не убачається. Більше того, апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався задля надання можливості стороні захисту взяти участь в цьому розгляді, проте, у призначені судові засідання а ні ОСОБА_1 , а ні його захисник не з`явились, що є їх правом, оскільки участь останніх при апеляційному розгляді цієї справи не є обов`язковою. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева