Ухвала КАС ВС № 520/32959/25

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ справа №520/32959/25 адміністративне провадження № К/990/29056/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Херсонської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №520/32959/25, за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної військової адміністрації про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної військової адміністрації, в якому просив: - визнати протиправними дії Херсонської обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог частини другої статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007235 від 01 липня 2025 року; - визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної військової адміністрації, яка полягає у нерозгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007235 від 01 липня 2025 року першими керівниками Херсонської обласної військової адміністрації в термін, передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»; - зобов`язати Херсонську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію - зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007235 від 01 липня 2025 року з дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Херсонської обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог частини другої статті 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007235 від 01 липня 2025 року; - зобов`язано Херсонську обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення (пропозицію- зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007235 від 01 липня 2025 року з дотриманням вимог частини другої статті 14 Закону України «Про звернення громадян»; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 23 березня 2026 року від позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №520/32959/25, яким здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3500,00 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі у справі №520/32959/25 задоволено частково: - стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645) сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп. - у задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року залишено без змін. 23 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга Херсонської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №520/32959/25. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 оку №1402-VIII. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. У цій справі предметом спірних правовідносин є бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернення позивача від 01 липня 2025 року. Отже, з урахуванням вимог статті 12 КАС України, ця справа відносяться до справ незначної складності. У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача. Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке. У Рішенні від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23,188/23) Конституційний Суд України зазначив, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Про якісний критерій свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими. Суд зазначає, що справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування передбачуваності судового рішення. Водночас касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстав вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Водночас Судом установлено, що касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Ураховуючи, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у цій справі з моменту їх ухвалення стали невід`ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, як вже встановлено, відсутні, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті провадження необхідно відмовити. З огляду на зазначене, клопотання скаржника про зупинення виконання судового рішення Судом не вирішується. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Херсонською обласної державної адміністрації на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №520/32959/25. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська І.В. Дашутін Ж.М. Мельник-Томенко