Постанова 4857 № 460/5644/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/5644/25 пров. № А/857/27841/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року про внесення виправлень у судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, суддя(і) у І інстанції Зозуля Д.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 22 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ : У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області) призначити, нарахувати та виплатити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2025. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі №460/5644/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1987 по 03.11.1987, з 13.12.1989 по 31.12.1991, з 01.09.1992 по 18.06.1992. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №172650010267 від 03.03.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 внесено виправлення до рішення суду від 04.07.2025 у справі №460/5644/25 та зазначено, що в резолютивній частині рішення суду від 04.07.2025 замість помилково незазначеного слід читати абзац "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 24.02.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до його страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 03.11.1987, з 13.12.1989 по 31.12.1991, з 01.09.1992 по 18.06.1992". У апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Житомирській області просило ухвалу суду від 22.04.2026 скасувати. Скаржник зазначає, що такою ухвало суд першої інстанції фактично змінив зміст судового рішення. Окрім того звертає увагу, що позивачем апеляційна скарга на рішення суду не була подана і лише через значний проміжок часу «на адресу суду надійшла заява про виправлення описки». Скаржник вважає, що прийнята ухвала підлягає скасуванню. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Порядок виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні визначений у статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Виходячи із системного аналізу приписів Кодексу адміністративного судочинства України, описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 800/520/16 та постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 804/5600/16. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Не є арифметичними помилками, а отже, і не може бути виправлене в порядку, передбаченому вищевказаною статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.06.2022 (провадження № 11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, означає зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність. Вирішуючи питання про виправлення описок, очевидних арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення. Як слідує з матеріалів справи, у позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку; зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2025. Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову частково, визнавши протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1987 по 03.11.1987, з 13.12.1989 по 31.12.1991, з 01.09.1992 по 18.06.1992 та визнавши протиправним і скасувавши рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №172650010267 від 03.03.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. При цьому хоча мотивувальна частина рішення суду містить висновок щодо необхідності призначення позивачу пенсії за віком, проте вказане не могло бути усунуто шляхом виправлення описки, оскільки зміна суті прийнятого рішення та ухвалення нового висновку в порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається, що є підставою для скасування ухвали суду про внесення виправлень у судове рішення. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення, здійснене судом першої інстанції, за своїм змістом не є усуненням технічної помилки у розумінні статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, а фактично призвело до зміни змісту ухваленого судового рішення. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновки суду щодо необхідності «внесення виправлень у судове рішення» фактично зумовлені виявленням невідповідності між резолютивною частиною судового рішення, предметом позовних вимог та встановленими судом обставинами справи. Водночас такі недоліки не є технічними помилками у розумінні статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, а свідчать про дефект судового рішення, який впливає на його зміст і спосіб виконання. Під виглядом виправлення описки суд першої інстанції фактично намагався усунути істотні вади власного рішення, що полягали у невідповідності резолютивної частини предмету позовних вимог та встановленим судом обставинам справи. Більше того, твердження суду першої інстанції про надходження заяви про виправлення описки (на що звертає увагу скаржник) спростовується матеріалами справи, у яких таке звернення взагалі відсутнє, що свідчить про розгляд судом неіснуючого звернення. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що внесені ухвалою суду першої інстанції виправлення у судове рішення фактично призвели до зміни його суті. Такі дії не відповідають правовій природі інституту виправлення описок, визначеного статтею 253 Кодексу адміністративного судочинства України, та свідчать про неправомірне застосування судом першої інстанції зазначеної норми процесуального права. З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а викладені і ній висновки не відповідають обставинам справи. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року про внесення виправлень у судове рішення у справі №460/5644/25 скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар