Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2951/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/2951/25 пров. № А/857/36662/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі № 500/2951/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Дерех Надія Володимирівна, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місто Тернопіль, дата складання повного тексту 04 серпня 2025 року), В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-2), у якому просить суд: - визнати протиправними дії Головних управлінь Пенсійного фонду України в Тернопільській та Одеській областях щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах, відповідно до положень п. б ч.І ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи з 05.07.1993 року включно до даного часу на посаді акумуляторник; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженого Постановою Ради Міністрів України п. б ч.І ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, згідно діючого законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, оскільки позивач отримав право на пенсію за віком відповідно до п. "б" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується належними доказами. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121130004890 від 09.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, прийнявши відповідне рішення, та зарахувавши до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень п."б" частини першої ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 05.07.1993 по 12.01.2004 та з 11.01.2018 по 10.02.2025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) шістдесят) грн. 60 коп. сплаченого судового збору. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що помилковими є доводи відповідача-2 про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 05.07.1993 по 12.01.2004, з 11.01.2018 по 10.02.2025, відповідно, спірне рішення у даній справі рішення є протиправним та таким, що необхідно скасувати Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою ефективного поновлення прав позивача та беручи до уваги те, що спірні періоди роботи зараховані до пільгового стажу позивача, у цій справі належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 02.04.2025 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, прийнявши відповідне рішення, та зарахувавши до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень п."б" частини першої ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 05.07.1993 по 12.01.2004 та з 11.01.2018 по 10.02.2025. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач-2, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач-2 пояснює тим, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача склав 34 роки 11 місяців 01 день, пільговий стаж відсутній. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 02.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121130004890 від 09.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 34 роки 11 місяців 01 день, пільговий стаж відсутній. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: - з 05.07.1993 по 12.01.2004 за списком № 2 згідно довідки від 15.01.2025 № 6/5, яка видана ТОВ Ватра-УКР, оскільки за період 2003-2004 розділ, підрозділ, пункт найменування не відповідають Постанові КМУ від 16.01.2003 № 36, після виправлення уточнюючої довідки пільговий стаж можливо переглянути; - з 11.01.2018 по 10.02.2025 за списком №2 згідно довідки від 10.02.2025 №4, яка видана AT Українська залізниця Тернопільський колійний ремонтно-механічний завод, оскільки Постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 не передбачена посада акумуляторника. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач-2 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині. Пункт 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058- IV) визначає, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як визначено статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із ст. 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637). Згідно із п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. Отже, зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості. Разом із цим, відповідно до пункту 1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок застосування Списків №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Пунктом 3 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Пунктом 10 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Державну службу України з питань праці (Держпраці). Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Крім цього, апеляційний суд зауважує, що згідно п.4.2. Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Разом із цим, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17. Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Апеляційний суд звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17. Однак, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Аналогічна позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Отже, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Спірними, у межах справи, що розглядається, є періоди роботи позивача за Списком №2 з 05.07.1993 по 12.01.2004 та з 11.01.2018 по 10.02.2025, у зарахуванні яких відповідач-2 відмовив позивачу. Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , апеляційний суд встановив, що позивач з 05.08.1992 прийнятий слюсарем по ремонту автомобілів та обслуговуванню перегрузочних машин по 4му розряду в транспортний цех виробничої дирекції, з 12.01.2004, звільнений по переведенню у ТОВ "Ватра-Світлоприлад"; з 11.01.2018 позивач прийнятий акумуляторником 5 розряду в дільницю ремонту електроустаткування. Також, матеріали справи місять, на підтвердження роботи позивача на посадах за списком № 2, долучені до позовної заяви документи: наказ №426 від 13.12.2024, особову картку працівника форми П-2, довідку №7 від 21.02.2025, довідку №6 від 21.02.2025, наказ №330 від 31.12.2014 разом з Додатком №1, Висновок щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці №03-01/01/183 від 18.06.2015, наказ №413 від 23.12.2019 разом з Додатком №1, Висновок щодо проведеної атестації робочих місць за умовами праці №03-01/01/303 від 21.12.2019, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №4 від 10.02.2025, наказ про продовження дії атестації робочих місць за умовами праці №426 від 13.12.2024, особову карту типової форми №Те-2, наказ №478 від 18.08.1997 разом з Додатком №1, висновок про результати вивчення стану справ з питань проведення атестації робочих місць за умовами праці у ВАТ "Ватра" №442/05 від 29.12.1998, наказ №113 від 25.03.2002 разом з додатком №1, Висновок щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці №159/05 від 13.11.2002, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6/4 від 15.01.2025, №6/5 від 15.01.2025, довідки ТОВ "Ватра - УКР" №6 від 15.01.2025, №6/2 від 15.01.2025, №6/6 від 15.01.2025, №73 від 14.05.2018, №27 від 25.01.2025, №111/3-2 від 03.07.2024, №111/3-1 від 03.07.2024, №6/3 від 15.01.2025, Висновок №11 про результати вивчення стану справ з питань проведення атестації робочих місць за умовами праці у ВАТ "Ватра" №442/05 від 29.12.1998, Висновок щодо проведеної атестації робочих місць за умовами праці №02-052/160 від 01.03.2005, Наказ ТОВ "Ватра-Світлоприлад" №11а від 16.01.2004. Колегія суддів зауважує, що в період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173. Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року застосовувалися при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах у період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року. Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 діяли з 11.03.1994 року по 16.01.2003 року. Із 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №

36. Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 діють починаючи з 03.08.2016 року. Отже, упродовж роботи позивача акумуляторником були чинні Списки №2, затверджені вказаними постановами. І, посада, яку займав позивача з 05.07.1993 по 12.01.2004 (згідно з записами трудової книжки), відноситься за Списком №2 до виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. На переконання апеляційного суду, період роботи позивача за Списком №2 з 11.01.2018 по 10.02.2025 підтверджується відповідними висновками щодо проведеної атестації та документами АТ "Українська залізниця" "Тернопільський колійний ремоентно-механічний завод". Варто зауважити, що здійснення перевірки довідок, пенсійним фондом здійснюється лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, спірні періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача. Суд апеляційної інстанції, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Також, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості. У випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Всупереч викладеному, суд першої інстанції правильно зауважив, що, пенсійний орган не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки. Матеріали справи не місять доказів вчинення відповідачем-2 дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача, обґрунтованості видачі позивачу довідки та документів, які підтверджували наявний стаж для призначення пенсії. Отже, колегія суддів вважає, що орган пенсійного фонду не вчинив заходів, визначених Законом №1058-ІV, для з`ясування обставин наявності у позивача пільгового стажу. Таким чином, у сукупності наведеного вище, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно помилковості доводів відповідача-2 про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 05.07.1993 по 12.01.2004, з 11.01.2018 по 10.02.2025. Зважаючи на наведене, апеляці2йний суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121130004890 від 09.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із чим, таке рішення необхідно скасувати. Суд апеляційної інстанції, враховує, що адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом. Разом із цим, необхідно взяти до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень. Таким чином, з метою ефективного поновлення прав позивача, зважаючи на те, що спірні періоди роботи зараховані до пільгового стажу позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цій справі належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 02.04.2025 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, прийнявши відповідне рішення, та зарахувавши до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень п."б" частини першої ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 05.07.1993 по 12.01.2004 та з 11.01.2018 по 10.02.2025. Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі № 500/2951/25, в частині задоволення позову, - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин