Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4114/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4114/25 пров. № А/857/37273/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Мандзія О.П., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (головуюча суддя: Потабенко В.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд», 03.03.2025 звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2; - визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов задоволено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом. Позивач, 27.10.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2024 між ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд» та компанією HAOHONG INDUSTRIAL LIMITED, Китай, укладено зовнішньоекономічний контракт поставки № 07/12-24-1. Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар, відповідно до специфікацій, укладених до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. За п. 3.1 контракту постачання товару здійснюється на умовах FOB Сямень, Китай, згідно з ІНКОТЕРМС 2010, якщо інші умови поставки не вказані у специфікації. За вимогами п. п. 4.1. 4.5 контракту ціна товару встановлена у доларах США і включає вартість товару, упаковки, маркування і доставки, відповідно до умов, викладених у специфікаціях. Вартість товару, який буде поставлено, також зазначена у Специфікаціях, як і порядок її оплати. Розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом банківського переказу. Відповідно до п. 5.1 контракту страхування товару здійснюються виключно на розсуд позивача та за його рахунок. Відповідно до специфікації № 1 від 12.07.2024, яка є невід`ємною частиною контракту, сторони домовились, що загальна вартість специфікації складає 149040,00 доларів США. Опис товару акумуляторна батарея. Модель (артикул) ОТ100-12 Специфікація 12V100Ah Кількість 1600 Ціна за одиницю (USD) FOB Сямень 93,15 дол. США. Умови поставки: FOB Сямень, Китай. Країна походження: Китай. Порядок оплати: 20% передоплата. Це означає, що 20% від загальної ціни оплачується покупцем до 19.07.2024. Залишок 80% від загальної ціни сплачується Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до завантаження на судно. На підставі виставленого рахунку (Proforma Invoice) від 12.07.2024 №UR20240712jane до контракту та специфікації № 1 ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд» було здійснено 20% передоплату, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 3 від 18.07.2024 (SWIFT P240718982) у розмірі 29808,00 доларів США. Від продавця, 26.08.2024 отримано повідомлення про готовність товару за контрактом та специфікацією № 1 до завантаження на судно, у зв`язку із чим позивачем здійснено доплату 80% вартості товару за специфікацією № 1, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 4 від 27.08.2024 (SWIFT P240827390) у розмірі 119232,00 доларів США. Фактично поставка спірного товару здійснювалась двома різними контейнерами MSKU5095241 та MRKU6955834 по 800 одиниць товару вартістю 74520,00 дол. США у кожному, у зв`язку із чим вважаються двома окремими партіями, на кожну з яких постачальником складено комерційний інвойс (Commercial invoice) від 04.09.2024 №UR20240712jane/1 та від 14.09.2024 №UR20240712jane/2. Постачальником було також надано прайс-лист від 11.07.2024 та комерційну пропозицію, якими підтверджується, що ціна товару, заявлена позивачем, відповідає цінам постачальника, а також митні декларації країни відправлення на кожен контейнер. Транспортування товару здійснювалось двома видами транспорту: морське перевезення з порту у Китаї (Сямень) до порту у Румунії (Константа порт), а далі автомобільним транспортом до митного кордону України. Для організації перевезення позивачем укладено із ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» договір транспортно-експедиторського обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24. За умовами цього договору саме ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС», як виконавець, зобов`язується організувати за рахунок замовника транспортно-експедиторське обслуговування, в тому числі шляхом укладання від свого імені і за рахунок замовника договори з транспортними організаціями. За кожним з перевезень було складено відповідні рахунки на оплату, оплачено їх та надано довідки про вартість транспортування, якими також встановлено, що страхування вантажів не здійснювалось. ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд», 26.11.2024, користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД № 24UA209170100714U1 товар № 1 «Акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на гелеподібному електроліті та виконані за технологією AGM, електрична напруга - 12 В; Застосування: живлення електричне, аварійне освітлення, ДБЖ (комп`ютерне резервне копіювання), медичне обладнання, аварійне живлення автоматики, сигнально-охоронна система (приймальні пульти сигналізації), системи сонячних батарей, електроживлення в причепах, медичне обладнання, радіосистеми, системи відновлюваної енергетики: OT100-12(GEL) 12V 100Ah - 800шт. Технічні параметри: напруга: 12 В, ємність: 100Ач, тип: GEL. Країна виробництва CN. Торговельна марка Outdo. Виробник - ZHANGZHOU HUAWEI POWER SUPPLY TECHNOLOGY CO.,LTD.» на умовах поставки FOB CN XIAMEN, вартістю 74 520 доларів США, з додаванням витрат, понесених на транспортування товару до кордону України, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, за переліком визначеним у графі 44, зокрема: - Пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.09.2024; - Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UR20240712jane від 12.07.2024; - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №UR20240712JANE/1 від 04.09.2024; - Коносамент (Bill of lading) №XM240900086 від 11.09.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 241 від 18.11.2024; - Митна декларація ЄС (Румунія) №24ROCT1900H5294OM3 від 19.11.2024; - Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C3506B1098/50030 від 20.11.2024; - Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар № 3 від 18.07.2024; - Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар № 4 від 27.08.2024; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 713 від 24.10.2024; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 723 від 01.11.2024; - Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати № 2797 від 28.10.2024 транспортно-експедиційних послуг; - Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 2841 від 06.11.2024; - Довідка про транспортні витрати, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1911-2024 від 19.11.2024; - Прайс-лист б/н від 11.07.2024; - Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 2128 від 15.11.2024; - Висновок Київської ТПП про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-914 від 15.11.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 07/12-24-1 від 12.07.2024; - Додаток до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація № 1 від 12.07.2024; - Договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО-2308-24 від 23.08.2024; - Перепустка Е-306990 від 25.11.2024 з контрольним талоном; - Комерційна пропозиція б/н від 12.07.2024; - Паспорт безпеки від 04.09.2024; - Копія митної декларації країни відправлення (Китай) №370820240000552216 від 09.09.2024. Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Листом від 26.11.2024 № 26/11-2 декларантом повідомлено Львівську митницю, що до митного оформлення було надано всі наявні документи та зазначено прохання визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення. Львівською митницею внесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2024/900894/2, за яким скориговано митну вартість спірного товару за другорядним методом 2 ґ (резервний метод). ТзОВ «Краснокутський Агрошляхбуд», 09.12.2024 користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД № 24UA209170105090U9 Застосування: - товар № 1 «Акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на гелеподібному електроліті та виконані за технологією AGM, електрична напруга - 12 В; живлення електричне, аварійне освітлення, ДБЖ (комп`ютерне резервне копіювання), медичне обладнання, аварійне живлення автоматики, сигнально-охоронна система (приймальні пульти сигналізації), системи сонячних батарей, електроживлення в причепах, медичне обладнання, радіосистеми, системи відновлюваної енергетики: OT100-12(GEL) 12V 100Ah - 800шт. Технічні параметри: напруга: 12 В, ємність: 100Ач, тип: GEL. Країна виробництва CN. Торговельна марка Outdo. Виробник - ZHANGZHOU HUAWEI POWER SUPPLY TECHNOLOGY CO.,LTD.» на умовах поставки FOB CN XIAMEN, вартістю 74 520 доларів США, з додаванням витрат, понесених на транспортування товару до кордону України, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, за переліком визначеним у графі 44, зокрема: - Пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.09.2024 - Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UR20240712jane від 12.07.2024 - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №UR20240712JANE/2 від 14.09.2024 - Коносамент (Bill of lading) №XM240900160 від 28.09.2024 - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №834 від 02.12.2024 - Митна декларація ЄС (Румунія) №24ROCT1900H57538M0 від 19.11.2024 - Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C3506B1098/50029 від 20.11.2024 - Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар №3 від 18.07.2024 - Платіжна інструкція в іноземній валюті про сплату за товар №4 від 27.08.2024 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №712 від 24.10.2024 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №767 від 20.11.2024 - Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати №2798 від 28.10.2024 транспортно-експедиційних послуг - Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №3047 від 25.11.2024 - Довідка про транспортні витрати, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0912-2024 від 09.12.2024 - Прайс-лист б/н від 11.07.2024 - Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2241 від 03.12.2024 - Висновок Київської ТПП про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-956 від 04.12.2024 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) №07/12-24-1 від 12.07.2024 - Додаток до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №1 від 12.07.2024 - Договір про перевезення №01/06/2024 від 01.06.2024 - Договір про перевезення №UA00324313 від 04.07.2023 - Договір про перевезення конфіденційний від 01.02.2022 - Договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО-2308-24 від 23.08.2024 - Перепустка Е-312860 від 09.12.2024 з контрольним талоном - Комерційна пропозиція б/н від 12.07.2024 - Паспорт безпеки від 04.09.2024 - Копія митної декларації країни відправлення (Китай) №370820240000569152 від 14.09.2024. Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Листом від 09.12.2024 № 09/12-1 декларантом повідомлено Львівську митницю, що до митного оформлення було надано всі наявні документи та зазначено прохання визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення. Львівською митницею внесене оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2024/900946/2, за яким скориговано митну вартість спірного товару за другорядним методом 2 ґ (резервний метод). Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21. Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару і не мали жодних розбіжностей. Так, як видно з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України. Апеляційний суд зазначає, що згідно норм права митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Щодо рішення про коригування митної вартості від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2, то апеляційний суд зазначає таке. Як правильно встановлено судом першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 27.11.2024 №UA209000/2024/900894/2 відповідач зазначив, що у графі 44 МД під кодом « 0380» зазначено рахунок-фактуру №UR20240712JANE/1 від 04.09.2024, яка до митного оформлення не подана. Хоча такий документ є обов`язковим для подання відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, що в свою чергу унеможливлює перевірку числового значення митної вартості. При цьому, апеляційний суд зазначає, що рахунок-фактуру №UR20240712JANE/1 від 04.09.2024 було подано до митного оформлення, оскільки відповідно до змісту Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303 документ «Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) UR20240712JANE/1 04.09.2024» поданий 25.11.2024 o 09 год. 17 хв. декларантом або уповноваженою ним особою ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС». Таким чином, вказане зауваження спростоване карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303, виданою відповідачем разом із оскарженим рішенням. Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 09.09.2024 № 370820240000552216 вказано ROMANIA, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. Також дана митна декларація країни відправлення не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Апеляційний суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14. Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15. Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на числові значення складових митної вартості. Як видно з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні зазначено: у гр. 16 і 23 наданої декларантом до митного оформлення CMR № 241 від 18.11.2024 наявні штампи перевізника CATROM ТзОВ «КАТPОМ». Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №1911-2024 від 19.11.2024 виставлений ТОВ «УКР ВІП Сервіс». Однак, документи які визначають договірні відносини з CATROM ТзОВ «КАТPОМ» та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. У зв`язку з цим, суд зазначає, що позивачем надано до митного оформлення договір транспортно-експедиційного обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24, рахунки на оплату ТЕО № 713 від 24.10.2024 та № 723 від 01.11.2024, а також платіжні інструкції про оплату цих рахунків № 2797 від 28.10.2024, № 2841 від 06.11.2024 від виконавця договору про транспортно-експедиційне обслуговування ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС». ТзОВ «КАТРОМ» є лише одним із перевізників, які залучались ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» до транспортування спірного вантажу. Право залучати від свого імені такі транспортні організації встановлене договором транспортно-експедиційного обслуговування від 23.08.2024 №ТЕО-2308-24. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної . Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на числові значення митної вартості. Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 Митного кодексу України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, відтак, це не може бути підставою для коригування митної вартості. Щодо доводів відповідача про неподання до митного органу доручення чи іншого посередницького договору між ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та ТзОВ «КАТРОМ» апеляційний суд зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування. Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. У цій справі, на підтвердження витрат на транспортування позивач надав платіжну інструкцію в іноземній валюті про сплату за товар № 3 від 18.07.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті про сплату за товар №4 від 27.08.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 712 від 24.10.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 767 від 20.11.2024, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати № 2798 від 28.10.2024 транспортно-експедиційних послуг, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 3047 від 25.11.2024, довідку про транспортні витрати, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0912-2024 від 09.12.2024. Зазначені докази, на думку суду, у повній мірі підтверджують заявлені декларантом транспортні витрати. Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що в поданій до митного оформлення платіжній інструкції від 06.11.2024 № 2841 на оплату транспортних послуг у графі 70 «призначення платежу» зазначено, що оплата здійснювалася згідно договору ТЕО-2308-24 від 23.08.2024 і рахунку № 723 від 01.11.2024. Даний рахунок до митного оформлення не подавався. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 723 від 01.11.2024 було подано до митного оформлення, оскільки відповідно до змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303 документ «Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 723 01.11.2024» поданий 25.11.2024 o 09 год. 17 хв. декларантом або уповноваженою ним особою ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС». Таким чином, вказане зауваження спростоване карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003303, виданою відповідачем разом із оскарженим рішенням. Щодо рішення про коригування митної вартості від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2, то апеляційний суд зазначає таке. Як правильно встановлено судом першої інстанції, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 09.12.2024 №UA209000/2024/900946/2 відповідач зазначив, що наданими до митного оформлення документами не підтверджено чи враховані декларантом додаткові витрати на надання брокерських послуг за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Експедитор імпортованого позивачем товару ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» приймає на себе зобов`язання оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог. При цьому, як видно з матеріалів спарви, рахунки та на оплату від 24.10.2024 №712 та від 20.11.2024 містять такі складові, як послуги з супроводу документів та транспортно-експедиційне обслуговування за межами території України, оскільки саме ТзОВ «УКР ВІП СЕРВІС» за вимогами договору від 23.08.2024 № ТЕО-2308-24 оформляє необхідну документацію, в тому числі для декларування вантажу. Такі складові містяться і у довідці від 09.12.2024 № 09-12/2024. Отже, подані декларантом документи підтверджують транспортно-експедиційні послуги та їх вартість. Апеляційним судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у графі «країна призначення» митної декларації країни експорту від 14.09.2024 № 370820240000569152 зазначено ROMANIA, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. Також ця митна декларація країни відправлення не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14. Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, від 11.06.2020 у справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15. Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» ROMANIA та дати експорту, впливає на числові значення складових митної вартості. Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно п. 1.3 Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО -2308 24 від 23.08.2024 під кожне конкретне перевезення Замовник надає Виконавцю заявку, однак така заявка до митного оформлення декларантом не надана. Суд зазначає, що ст. 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлення. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості. За наведеного, апеляційний суд вважає, що описане відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості. Щодо посилання митного органу на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17. Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16. Апеляційний суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткові документи, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у справі № 809/857/17 від 02.03.2021; у справі № 804/150/16 від 05.07.2022. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа № 803/776/17. Таким чином, відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.05.2019 року по справі № 818/6493/13-а, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Отже, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містять. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Також слід зазначити, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України). Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Проте, матеріалами справи не підтверджується те, що відповідач проводив відповідні консультації, а саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів підлягають скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга Львівської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 380/4114/25- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська О. П. Мандзій