Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1989/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1989/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 10 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу періоду роботи з 15.08.1989 року по 19.08.1994 року та щодо не призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1989 року по 19.08.1994 року до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та призначити та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не має 35 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що дотримався усіх законодавчих підстав для виплати йому відповідної грошової допомоги. З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачеві з 20.02.2024 призначено пенсію за відповідно до Закону України від "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 25.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.07.2024 року позивачка повідомлено про відсутність права на виплату, у зв`язку із відсутністю спеціального педагогічного стажу. Проінформовано, що згідно документів, наданих до заяви про призначення пенсії позивач працював на посаді вчителя, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій з 20.08.1994 по 22.08.1998, з 26.08.1998 по 31.03.2024, що становить 29 років 07 місяців 09 днів. Період роботи на посаді керівника початкової військової підготовки Серебрійської середньої школи з 15.08.1989 по 19.08.1994 не враховано до стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, оскільки як зазначена установа, так і дана посада не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженим Постановою №

909. Не погоджуючись з бездіяльністю головного управління щодо не виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незарахування окресленого періоду роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не призначення позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до п. 7-1 р. XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Згідно із п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (Перелік № 909)), незалежно від віку. Відповідач до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано період роботи на посаді керівника початкової військової підготовки Серебрійської середньої школи з 15.08.1989 років по 19.08.1994 року. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про освіту", структура освіти включає, поряд з іншими видами, також спеціалізовану освіту. Спеціалізована освіта - це освіта мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, яка може здобуватися в рамках формальної, неформальної, інформальної освіти, спрямована на здобуття компетентностей у відповідній сфері професійної діяльності під час навчання у безперервному інтегрованому освітньому процесі на кількох або всіх рівнях освіти та потребує раннього виявлення і розвитку індивідуальних здібностей. Військова освіта передбачає набуття особою комплексу професійних компетентностей відповідно до військової спеціалізації, формування та розвиток її індивідуальних здібностей та може здобуватися одночасно з профільною середньою, професійною, фаховою передвищою чи вищою освітою. Особливості здобуття військової освіти можуть визначатися законами України. До структури військової освіти, зокрема, належить допризовна підготовка, що передбачає здобуття особами первинних загальновійськових і спеціальних компетентностей. Відповідно до статей 9-10 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", допризовна підготовка включається до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, що реалізується у закладах середньої освіти III ступеня (або структурних підрозділах інших закладів освіти), що забезпечують профільну середню освіту; закладах професійної (професійно-технічної) освіти, якщо певний рівень освіти здобувається на основі базової середньої освіти та проводиться за програмами, погодженими з Міністерством оборони України. Як вірно вказав відповідач, посади керівника допризовної підготовки та керівника початкової військової підготовки Переліком № 909 не передбачена. Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом. На час роботи позивача на посаді керівника початкової військової підготовки діяла Постанова Ради Міністрів СРСР від 29.04.1968 року № 289 "Про терміни та порядок введення початкової військової підготовки молоді", відповідно до якої здійснювалась початкова військова підготовка молоді у загальноосвітніх школах (далі - Постанова №289). Згідно із п. 4 Постанови № 289, заняття з початкової військової підготовки, включаючи підготовку з цивільної оборони, проводити у загальноосвітніх школах в ІХ та Х (ХІ) класах. Відповідно до п. 6 Постанови № 289, до штатів середніх загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів та навчальних закладів системи професійно-технічної освіти введено посаду військового керівника. Згідно із п. 7 Постанови № 289 в обов`язки військових керівників включається проведення навчальних (у тому числі факультативних) та позакласних занять з початкової військової підготовки та цивільної оборони, організаційна та військово-патріотична робота з учнями, а також виконання обов`язків з керівництва гуртками з основ військової справи та завідування військовим кабінетом (без додаткової оплати). Відповідно до п. 8 Постанови № 289, на військових керівників шкіл розповсюджуються порядок пенсійного забезпечення, а також пільги, переваги та тривалість чергових відпусток, встановлені для вчителів та викладачів шкіл. Таким чином, військовий керівник (керівник початкової військової підготовки) був педагогічним працівником, основним напрямком діяльності якого визначено навчання та виховання учнів з урахуванням специфіки предмету "Початкова військова підготовка". Як педагогічний працівник, керівник початкової військової підготовки користувався усіма пільгами, що розповсюджувалися на викладачів та вчителів, у тому числі й у сфері пенсійного забезпечення. 25.03.1992 прийнято Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до якого початкова військова підготовка у школах була замінена допризовною підготовкою. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), із допризовниками і призовниками проводиться робота, пов`язана з підготовкою їх до військової служби, яка включає допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у військово-навчальні заклади, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загальноосвітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання. Згідно із ст. 9 Закону України Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", допризовна підготовка включає військову, військово-технічну, фізичну та психологічну підготовку допризовників і проводиться у двох передвипускних класах (курсах) навчально-виховних закладів за спеціальними програмами, затвердженими Міністерством освіти України і погодженими з Міністерством оборони України. До прийняття відповідних змін у законодавство допризовна підготовка юнаків провадилася керівниками допризовної (військової) підготовки. До посадових обов`язків керівників допризовної (військової) підготовки, окрім викладацької роботи, входила робота із завідування кабінетом, кімнатою зберігання зброї, стрілковим тиром, а також організаційна та патріотична робота з юнаками без додаткової оплати. У зв`язку із внесенням змін Законом України від 21.10.1993 № 3545-XII до ст. 9 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" проведення допризовної підготовки в навчально-виховних закладах: школах, гімназіях, ліцеях, інших видах загальноосвітніх закладів, починаючи з передвипускного класу, а також у професійних навчально-виховних закладах та вищих навчальних закладах: технікумах, коледжах, училищах у період здобуття загальної середньої освіти за програмами, затвердженими Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством оборони України, покладено на викладачів (учителів) допризовної підготовки. Зміни щодо вилучення посади керівника допризовної підготовки (військового керівника) та встановлення додаткової оплати праці вчителям та викладачам з допризовної підготовки за завідування кабінетом, кімнатою зберігання зброї та стрілковим тиром, проведення позакласної роботи з допризовної підготовки, організаційної та патріотичної роботи з юнаками були внесені до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 №

102. Про запровадження зазначеної норми також повідомлялося в листі Міністерства освіти України від 22.12.1994 р. № 31/12-962. Оскільки значних змін в організації навчально-виховного процесу з допризовної підготовки у навчально-виховних закладах не відбулося, а змінилися лише умови оплати праці працівників, які виконують ці обов`язки, листом Міністерства соціального захисту населення України від 29.12.1994 № 01-3/1184-02-2 було надано роз`яснення щодо необхідності зараховування до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років часу роботи на посадах керівників допризовної (військової) підготовки. Окрім того, згідно із п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2001 № 78, до стажу педагогічної роботи для виплати такої надбавки зараховується час роботи на посадах керівника допризовної підготовки та військового керівника в період до 1 вересня 1994 року. Таким чином, керівник початкової військової підготовки також є викладачами та працівниками освіти, а тому стаж роботи позивача з 15.08.1989 по 19.08.1994 має зараховуватися до спеціального стажу у розумінні п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та дає право позивачеві на отримання грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незарахування окресленого періоду роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не призначення позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. У зв`язку із цим, необхідно зобов`язати відповідача зарахувати аналізований період роботи позивачки до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.