Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/2928/26

Справа № 991/2928/26 Провадження 1-кп/991/38/26 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м.Київ Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львів Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369- 2, ч. 1 ст. 366-2 КК України, у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року установив: У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року. 26 червня 2026 року прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 (т. 13 а.с. 125- 132). У клопотанні прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560,00 грн та строком до 26 листопада 2025 року покладені обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. 29 вересня 2025 року за ОСОБА_4 внесено заставу у повному розмірі. У подальшому, ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2025 року, від 21 січня та від 18 березня 2026 року, востаннє до 18 травня 2026 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із м. Львів та Львівської області, Тернопільської області, Івано- Франківської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 30 березня 2026 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні направлений до суду. 12 травня 2026 року ухвалою суду частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, до 12 липня 2026 року, а саме: - прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; - не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті; - здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Під час судового розгляду фактично досліджені матеріали кримінального провадження. На найближчі засідання планується допит свідків. Прокурор зазначила, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого існує потреба у продовженні строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків. У клопотанні прокурор обґрунтовує продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, доводячи продовження існування ризику переховування від суду прокурор послалась на: (1) характер та тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , а також можливість призначення за їх вчинення лише реального покарання; (2) особу обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, у якій він зазнає кримінального переслідування, а також міжнародні контакти; (3) набуте за час перебування на посаді судді широке коло знайомств та зв`язків, у тому числі серед працівників державної влади та місцевого самоврядування; (4) наявність у обвинуваченого діючих паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні прокурор обґрунтувала: (1) характером та обставинами вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів; (2) тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками під час судового розгляду. На переконання прокурора, наведені ризики та той факт, що обвинувачений, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, у тому числі за кордоном, позбавить прокурора та суд можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним покладених слідчим суддею обов`язків без продовження строку їх дії. Отже, зазначені обставини виправдовують продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 . У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане нею клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, просила задовольнити. Захисник ОСОБА_5 , з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_4 , не заперечував щодо продовження строку дії обов`язків. Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, матеріали справи, суд дійшов таких висновків. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою, зокрема продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема продовжує строк дії запобіжного заходу, що не може перевищувати двох місяців. Главою 18 КПК України врегульовано питання щодо застосування, продовження, зміни, скасування запобіжних заходів. За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора. Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю. Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Так, судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року щодо того, що суддя Мостицького районного суду Львівської області ОСОБА_4 , якого з липня 2024 року відряджено для здійснення правосуддя до Личаківського районного суду м. Львова, 20 червня 2025 року одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в розмірі 8000 доларів США для передачі невстановленим посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 за прийняття рішення про звільнення ОСОБА_7 без подальшої мобілізації до лав Збройних сил України. Таким чином, ОСОБА_4 одержав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави; також, що суддя Мостицького районного суду Львівської області ОСОБА_4 , якого з липня 2024 року відряджено для здійснення правосуддя до Личаківського районного суду м. Львова, будучи відповідно до підпункту «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII суб`єктом декларування, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог п. 1-3, 7 ч. 1 та абз. 3 ч. 2 ст. 46 цього ж Закону, достовірно знаючи про свій обов`язок вказати усі передбачені згаданим Законом відомості у декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, 26 березня 2025 року вніс завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2024 рік, що відрізняються від достовірних на загальну суму 7 517 869,30 грн, що більше ніж у 750 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; та того, що суддя Мостицького районного суду Львівської області ОСОБА_4 , якого з липня 2024 року відряджено для здійснення правосуддя до Личаківського районного суду м. Львова, одержав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішень службової особи військової частини, у підпорядкуванні якої перебував його син, щодо місця його перебування на службі, та судді суду першої інстанції за ухвалення рішення про позбавлення матері батьківських прав. Відомості згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року, який долучений до матеріалів справи (т. 13 а.с. 129-130). Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 991/9778/25 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560,00 грн та покладено обов`язки, передбачені абз. 1 п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 2 а.с. 142-148). Згідно з платіжним дорученням від 29 вересня 2025 року заставодавцем ОСОБА_5 внесено заставу за ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 149-150). На стадії досудового розслідування ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 991/11852/25, від 21 січня 2026 року у справі № 991/472/26, від 18 березня 2026 року у справі № 991/2342/26 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався, востаннє до 18 травня 2026 року, але не довше строку досудового розслідування, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із м. Львова та Львівської області, Тернопільської області, Івано-Франківської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (т. 2 а.с. 198-202, т. 12 а.с. 33-39, 71-76). У подальшому, 12 травня 2026 року, ухвалою суду продовжено строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 до 12 липня 2026 року, з деякими уточненнями та зміною їх формулювання, а саме: - прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; - не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті; - здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (т. 13 а.с. 63-70). Тобто, станом на 06 липня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 560,00 грн та діють обов`язки згідно з ухвалою суду від 12 травня 2026 року. Щодо обґрунтованості підозри. Суд звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого. Водночас суд враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень щодо застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків стосовно ОСОБА_4 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Щодо продовження існування ризиків. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Розглядаючи питання доведеності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Положеннями КПК України покладено на сторону обвинувачення обов`язок доводити наявність/продовження існування ризиків у кримінальному провадженні. Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджувала про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням направлення до суду обвинувального акта актуалізувались, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. На думку суду ризики, наявність яких доводить прокурор, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Так, ризик переховуватися від суду є досить реальним з огляду на тяжкість та характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за ці злочини (ст. 69, 75 КК України), окрім як у випадку укладення угоди у кримінальному провадженні. Також суд враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого (рухоме та нерухоме майно, отримані доходи та наявні заощадження) те, що ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дійсний до 16 травня 2027 року та його досвід виїзду за кордон (т. 3 а.с. 40-64, 87-91, 96). Отже, враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Також суд вважає цілком вірогідним продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні. Суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. Наслідком такого впливу, серед іншого, може бути надання свідками у подальшому неправдивих показань. У ході судового розгляду як сторона обвинувачення так і сторона захист зазначала про необхідність допиту свідків. Разом з тим, наразі кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення, допит свідків у справі ще не здійснено, а тому до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків ризик впливу на них є актуальним. Зазначене обумовлює необхідність продовження строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 : утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті. Суд звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії (переховування чи вплив на свідків), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Також суд зазначає, що продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у кримінальному провадженні, не може вважатись саме по собі формальністю, оскільки необхідність застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і продовження обов`язків, обумовлене у першу чергу забезпеченням виконання завдань кримінального провадження. У даному випадку таке продовження обов`язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження, що також не заперечувала сторона захисту у судовому засіданні. Враховуючи доведеність існування ризиків: переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, стадію кримінального провадження суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків на два місяці, тобто до 06 вересня 2026 року. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_3 належить задовольнити. Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд постановив: Клопотання прокурора задовольнити. Продовжити до 06 вересня 2026 року строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: - прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; - не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті; - здати на зберігання до відповідних органів державної міграційної служби всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024000000001306 від 03 грудня 2024 року. Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_1