Постанова Харківський апеляційний суд № 638/17856/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/17856/24 Номер провадження 22-ц/818/1208/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року в складі судді Хайкіна В.М. по справі № 638/17856/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 819939775 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8Р25Х, який ввела у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. 15 жовтня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту відповідачки № 4731-21ХХ-ХХХХ-6205. Проте, відповідачка умови вказаного договору належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості. На підставі договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (з урахуванням додаткових угод до нього, якими продовжено строк договору до 31 грудня 2024 року), № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а також № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 819939775 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс». Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 93 363,60 грн, з яких 22 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 71 363,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 819939775 від 15 жовтня 2021 року у розмірі 93 363,60 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. 11 жовтня 2024 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позов, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір про споживчий кредит було створено і підписано у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Вона не укладала договір про споживчий кредит та не погоджувала умови кредитування. Заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 71 363,60 грн не є співмірною тілу кредиту у розмірі 22 000,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. Тому при ухваленні рішення просила зменшити розмір відсотків щонайменше до розміру заборгованості за кредитом. Вказала, що відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору позбавляє можливості встановити, що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором. Платіжне доручення не є первинним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Позивач не довів укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором, перерахування кредиту первісним кредитором, розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт надання відповідачці кредитних коштів. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 24 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовну заяву задовольнити в повному обсязі, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 12 056,00 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, покласти на відповідачку. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі, встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів, проте помилково відмовив у задоволенні позову з мотивів нібито недоведення перерахування коштів саме відповідачці. При укладенні кредитного договору первинний кредитор здійснює комплекс заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи позичальника. Обов`язковим елементом процедури є перевірка дійсності платіжної картки та верифікація її власника. На підтвердження позовних вимог надано платіжне доручення з відміткою кредитодавця. Фактів щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідачки коштів за транзакціями, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено. Документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта. До матеріалів справи долучено довідку № 07_1/2024, видану на підставі договору № 1336 від 26 вересня 2013 року між первинним кредитором та АТ КБ "ПриватБанк", якою підтверджується, що успішно перераховані через платіжний сервіс LiqPay кошти в сумі 22 000,00 грн, тобто підтверджується отримання кредитних коштів відповідачем. Відповідачкою відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 липня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи: Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» отримано в електронному кабінеті 11 листопада 2025 року (а.с. 184, т. 1); представником Поляковим Олексієм Володимировичем, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», отримано в електронному кабінеті 11 листопада 2025 року (а.с. 185, т. 1); ОСОБА_1 отримано в електронному кабінеті 11 листопада 2025 року (а.с. 183, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 819939775 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 14 зворот - 17). Пунктами 1.3, 1.7, 1.8 договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 14 грудня 2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 14 грудня 2021 року. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії, може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Відповідно до п.1.9. умов договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. Виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35 процентів річних, що становить 0,99 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. 1.9.3. якщо Позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Пунктом 1.11 договору передбачено, що основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. Згідно пункту 1.12. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. Як вбачається з пункту 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора MNV8Р25Х, відправленого о 13:39:23 год. 15 жовтня 2021 року, введеного о 13:39:47 год. 15 жовтня 2021 року (а.с. 17, 25а). З паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 819939775 від 15 жовтня 2021 року вбачається, що тип кредиту кредитна лінія на суму 100 - 22 000,00 грн. Строк кредитування 1-30 днів з можливістю продовження строку. Мета отримання кредиту - на споживчі цілі. Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом переказу грошових коштів позичальнику після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів. Процентна ставка, процентів річних: дисконтна 3,65%-722,7%, індивідуальна 361,35%-722,7%, базова 722,7%; тип процентної ставки - фіксована. Реальна річна процентна ставка, процентів річних 649%. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 20 жовтня 2021 року (а.с. 13-14). На підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору на картку № 4731-21ХХ-ХХХХ-6205, вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 15 жовтня 2021 року (а.с. 25), грошових коштів у розмірі 22 000,00 грн надано копію платіжного доручення від 15 жовтня 2021 року (а.с. 35) та довідку № 07_1/2024 АТ КБ «ПриватБанк» від 06 серпня 2024 року щодо підтвердження переказів (а.с. 36). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 37-42). У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2). Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 грудня 2023 року, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, а потім до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року (а.с. 43-50). Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 169 від 18 січня 2022 року на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за № 53 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, загальна заборгованість 69 762,00 грн, з яких тіло кредиту 22 000,00 грн, проценти 47 762,00 грн (а.с. 51-52). Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 18 січня 2022 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 819939775 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 69 762,00 грн, з яких тіло кредиту 22 000,00 грн, проценти 47 762,00 грн. При цьому, на погашення заборгованості 14 листопада 2021 року зараховано 1320,00 грн (а.с. 68-69). Відступлення 18 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 819939775/ФК від 16 липня 2024 року (а.с. 11). Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору) (а.с. 53-57). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до вказаного договору факторингу серед боржників за № 1072 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, загальна заборгованість 93 363,60 грн, з яких тіло кредиту 22 000,00 грн, проценти 71 363,60 грн (а.с. 58-59). Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 819939775 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 93 363,60 грн, з яких тіло кредиту 22 000,00 грн, проценти 71 363,60 грн (а.с. 70). У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 (п. 1.1 Договору) (а.с. 60-64). Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17 липня 2024 року до договору факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за № 526 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, загальна заборгованість 93 363,60 грн, з яких тіло кредиту 22 000,00 грн, проценти 71 363,60 грн. Також 17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Ейс та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/24 (а.с. 65-67). Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» надало виписку з особового рахунку за Кредитним договором № 819939775, яка по суті є розрахунком, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 93 363,60 грн, з яких тіло кредиту 22 000,00 грн, проценти 71 363,60 грн (а.с. 71). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З договору № 819939775, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Додатковими угодами до договору факторингу № 28/1118-01, укладеними між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору загалом до 31 грудня 2024 року. За таких обставин, строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений, та договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 15 жовтня 2021 року був укладений в межах строку його дії. Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 169 від 18 січня 2022 року на виконання вказаного договору факторингу, за № 53 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, загальна заборгованість 69 762,00 грн. Таким чином, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 18 січня 2022 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 169, та договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року на момент переходу права вимоги був чинним. Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до вказаного договору факторингу серед боржників за № 1072 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, загальна заборгованість 93 363,60 грн. У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 17/07/2024 від 17 липня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17 липня 2024 року до вказаного договору факторингу, за № 526 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, загальна заборгованість 93 363,60 грн. При цьому, умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами. Колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги, та не пов`язано перехід з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк. З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 15 жовтня 2021 року № 819939775, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 у подібному спорі за позовом ТОВ «ФК «Ейс». Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «Ейс», оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання первісним кредитором умов кредитного договору про надання кредитних коштів відповідачці. Відповідно до алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Позичальником в Заявці, банк перевіряє належність відповідної картки держателю. У підписаному сторонами договорі відсутні дані щодо відкритого (наявного) карткового рахунку позичальника. На підтвердження надання кредитних коштів позивач надав копію платіжного доручення, з якого вбачається, що на виконання кредитного договору № 819939775 від 15 жовтня 2021 року кредитором здійснено переказ коштів у розмірі 22 000,00 грн на картку № 4731-21ХХ-ХХХХ-6205, отримувачем вказана ОСОБА_1 (а.с. 35). Згідно довідки № 07_1/2024 АТ КБ «ПриватБанк» від 06 серпня 2024 року банк підтверджує здійснення переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 36). Проте даних, що картка, на яку здійснено переказ, належить відповідачці, матеріали справи не містять. До того ж, зазначене вище платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь-яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить, окрім підпису директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»). Отже, надана позивачем копія платіжного доручення не відповідає вимогам до первинних документів, передбаченим Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, що затверджене Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», що була чинною станом на 15 жовтня 2021 року, тому доводи апеляційної скарги щодо належності такого документу як доказу колегія суддів відхиляє. Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи, що додане до позовної заяви платіжне доручення, завірене лише підписом директора і печаткою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 819939775 від 15 жовтня 2021 року, а укладений сторонами договір не містить зазначення номеру такої картки, ТОВ «ФК «Ейс» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідачки на підставі вказаного кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоведеним надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договором і наявність у неї заборгованості та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс». Посилання ТОВ «ФК «Ейс» в апеляційній скарзі на те, що документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта, висновків суду не спростовують, адже з клопотанням про витребування доказів у банківської установи-емітента картки щодо належності відповідачці платіжної картки та здійснення на неї переказу коштів позивач до суду не звертався. Доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» щодо того, що при укладенні кредитного договору первинний кредитор здійснює комплекс заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи позичальника, зокрема, перевірку дійсності платіжної картки та верифікацію її власника, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів здійснення такої верифікації, застосування системи BankID тощо, матеріали справи не містять. Твердження ТОВ «ФК «Ейс» про те, що фактів помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідачки коштів за транзакціями, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, колегія суддів вважає безпідставними, адже судом не встановлено будь-якого переказу саме на картку ОСОБА_1 . До того ж, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Посилання товариства на факт укладення договору у належній формі висновків суду не спростовують, адже підписання договору не свідчить про отримання позичальником коштів у кредит, які згідно з умовами договору мали бути перераховані на картковий рахунок. З урахування наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина