Ухвала КГС ВС № 910/5914/25

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/5914/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни (далі - ФОП Налесніковська А.В. ) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренка Миколи Володимировича (далі - ФОП Сидоренко М.В.) до ФОП Налесніковської А.В. про стягнення 102 842,18 грн та за зустрічним позовом ФОП Налесніковської А. В. до ФОП Сидоренка М. В. про визнання недійсними пунктів договору, ВСТАНОВИВ: ФОП Налесніковська А.В. 25.06.2026 (через систему "Електронний суд") звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 зі справи № 910/5914/25. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування, зокрема статей 14, 73, 74, 237, 269 ГПК України, статей 3, 627, 215, 203 228 Цивільного кодексу України, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі. Разом з тим у скарзі скаржник просить скасувати також і додаткове рішення суду першої інстанції від 19.12.2025, однак скарга не містить обґрунтування підстав з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 цього Кодексу для оскарження вказаного додаткового рішення у цій справі. З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав для оскарження додаткового рішення першої інстанції у цій справі. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов у цій справі було подано у 2025 році, в якому відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до частин четвертої та шостої цієї ж норми якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум); за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Так, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у цій справі первісний позов задоволено частково; стягнуто з ФОП Налесніковської А.В. на користь ФОП Сидоренка М.В. 40 832,89 грн заборгованості, 26 576,00 грн неустойки, 12 249,87 грн штрафу, 500,00 грн штрафу за неповернення документів, 9 576,20 грн пені, 4748,92 грн інфляційних втрат, 1032,24 грн 3% річних та 2812,30 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у цій справі заяву ФОП Сидоренка М. В. про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ФОП Налесніковської А. В. 35 832,27 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, зокрема: рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у цій справі змінено з викладенням резолютивної частини рішення в редакції, згідно з якою первісний позов задоволено частково; стягнуто з ФОП Налесніковської А.В. на користь ФОП Сидоренка М. В. 40 832,89 грн заборгованості, 26 576,00 грн неустойки, 12 249,39 грн штрафу, 500,00 грн штрафу за неповернення документів, 5 445,73 грн пені, 4 748,80 грн інфляційних втрат, 1044,50 грн 3% річних та 2691,03 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у цій справі змінено з викладенням його резолютивної частини у редакції, згідно з якою: заяву ФОП Сидоренка М. В. про розподіл судових витрат на правничу допомогу - задоволено частково; стягнуто з ФОП Налесніковської А. В. 35 063,31 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Як свідчать матеріали касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції як в частині задоволення первісного позову щодо стягнення 26 576, 00 грн неустойки, 12 249,87 грн штрафу, 500 грн за неповернення документів, 9 576, 20 грн пені, так і в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними пунктів 5.12 та 8.3 договору суборенди. Отже, за подання цієї касаційної скарги з урахуванням понижуючого коефіцієнта, який підлягає застосуванню, судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону як за майнову та дві немайнових вимоги у розмірі 14 534,40 грн (3028, 00*2 +3028, 00 грн)*200%*0,8. Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Не зазначено про наявність таких доказів і в переліку додатків до касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання скарги у новій редакції, в якій обґрунтувати належним чином з посиланням на відповідний пункт/пункти з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підставу (підстави) для касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у цій справі з урахуванням вимог цієї ухвали, а також - надати Суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 14 534,40 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга). Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Налесніковської Анни Віталіївни на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 зі справи № 910/5914/25 залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі-підприємцю Налесніковській Анні Віталіївні строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Налесніковській Анні Віталіївні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова