Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/3132/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2026 м.Дніпро Справа № 912/3132/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів Чус О.В., Кощеєв І.М. при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О. Представники сторін: від позивача: ДЕЙКУН ОЛЕНА ІВАНІВНА (власні засоби EasyCon) - представник ТОВ "Агрогран" адвокат ордер серія ВА № 1105227 від 16.05.2025р. від відповідача: КУРЛЕЙКО ОЛЕНА СЕРГІЇВНА (власні засоби EasyCon) - представник "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради, ордер серія ВА № 1113926 від 26.05.2025р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на додаткове рішення від 01.05.2025 за наслідками розгляду справи № 912/3132/24 (суддя Глушков М.С.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" (вул. Гагаріна, 66, м. Помічна, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27030) до відповідача: "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради (вул. Незалежності, 1, с. Піщаний Брід, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27037) про визнання недійсними окремих положень договору, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогран" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради про визнання недійсними окремих положень Договору про надання послуг № 05/05/23 від 05.05.2023 р., а саме: п. 2.4 Договору та абзацу 3 Технічного опису, що є Додатком № 1 до зазначеного Договору. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025 заяву "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на користь "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради 70 000,00 грн витрат на правову допомогу. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" від 30.04.2025 про розподіл судових витрат залишено без розгляду. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права; оскаржувані положення Договору є істотними умовами, а тому договір не може бути визнаний недійсним у цій частині; позивачем не надано доказів та не наведено підстав для визнання окремих пунктів договору недійсними відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України; не доведено наявності трьох складових здійснення правочину під впливом обману. Суд першої інстанції також констатував, що пред`явленням даного позову ТОВ "Агрогран" зловживає процесуальними правами, намагаючись створити преюдиційну обставину для уникнення матеріальної відповідальності за неналежне виконання умов спірного Договору та перешкодити виконанню рішення у справі № 912/1885/24. Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, є співмірними з огляду на важливість справи для відповідача та її пов`язаність зі справою № 912/1885/24, а заяву позивача про розподіл судових витрат залишив без розгляду у зв`язку з пропуском строку подання доказів на підтвердження витрат. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогран" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 у справі № 912/3132/24 та ухвалити нове, яким визнати недійсними п. 2.4 Договору про надання послуг № 05/05/23 від 05.05.2023 р. та абзац 3 Технічного опису, що є Додатком № 1 до цього Договору та скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025 у справі № 912/3132/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат на правову допомогу. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Апелянт вважає додаткове рішення від 01.05.2025 у справі № 912/3132/24 незаконним та ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Висновок суду про зловживання процесуальними правами є неправомірним та упередженим, оскільки звернення з позовом є реалізацією права на судовий захист відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ГПК України, а подання позову не відноситься до переліку дій, що суперечать завданню господарського судочинства згідно ч. 2 ст. 43 ГПК України. Апелянт зазначає, що заявлена відповідачем сума 70 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтовано великою, оскільки: Акт надання послуг № 3 від 04.02.2025 складено передчасно; категорія спору не становить виключної правової проблеми; представником Ліцею подано лише декілька нескладних процесуальних документів; керівник Ліцею в інших справах вважав справедливим розміром правничої допомоги не більше 1 000,00 грн. Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, рішення ЄСПЛ у справах «Двойних проти України», «Гімайдуліна і інших проти України», «East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України», «Лавентс проти Латвії», а також на постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради подав відзив на апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення від 01.05.2025, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Агрогран" та вважає її необґрунтованою, просить залишити додаткове рішення без змін, посилаючись на наступне: Відповідач зазначає, що доводи апелянта про неспівмірність суми гонорару зі складністю справи є необґрунтованими, оскільки представниками позивача не враховано вимоги ч. 5 ст. 129 ГПК України. Результати розгляду справи № 912/3132/24 мають важливе значення для Ліцею, адже можуть мати преюдиційне значення для справи № 912/1885/24, у якій з Товариства стягуються 3 718 468,36 грн. Представниками відповідача підготовлено процесуальні документи по суті спору, надіслано письмові заперечення на кожне клопотання позивача, у задоволенні яких відмовлено судом першої інстанції. Представники Ліцею брали участь у 5 судових засіданнях, кожне з яких тривало понад 1 годину. Характер претензій Товариства до Ліцею є складним з огляду на необґрунтованість, невизначеність та неконкретизованість позовних вимог, про що свідчать нові підстави позову, зазначені в апеляційній скарзі, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Щодо передчасного підписання Акту надання послуг від 04.02.2025 № 3 відповідач зазначає, що акт наданих послуг як доказ понесених судових витрат на правничу допомогу не передбачений процесуальним законодавством. До 04.02.2025 включно представниками відповідача вже було досліджено позовну заяву, судову практику та розпочато складання проектів відзиву, заяви про продовження строку для подання відзиву, заяви свідка у порядку ст. 90 ГПК України, що свідчить про вже надану частину послуг станом на цю дату. Відповідач також зазначає, що умовами п. 4.1, 4.1.1 Договору про надання правничої допомоги передбачено фіксований розмір гонорару у судах усіх інстанцій, а тому обсяг наданих послуг та кількість витраченого часу не є визначальним. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідач зазначає, що при фіксованому розмірі гонорару конкретний склад дій адвоката не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару. Факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення витрат підтверджується матеріалами справи. "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради не подав відзиву на апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) звертала увагу, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.09.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к (провадження N 13-70кс19), від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105). Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21)). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026р. при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 у справі № 912/3132/24, доводи апеляційної скарги позивача щодо оспорюваного додаткового рішення від 01.05.2025 не були предметом апеляційного дослідження і, відповідно, питання законності додаткового рішення від 01.05.2025 при прийняті постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026р. у даній справі не вирішувалося, колегія суддів, застосовуючи процесуальну аналогію пункту 1 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на додаткове рішення від 01.05.2025 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026р. призначила на 30.06.2025р. о 12:30 год. 22.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. 22.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран", Дейкун Олени Іванівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран", Дейкун Олени Іванівни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено. 30.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Предметом апеляційного розгляду в порядку пункту 1 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України є додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025, яким заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено та стягнуто з ТОВ "Агрогран" на користь Ліцею 70 000,00 грн витрат на правову допомогу, а заяву позивача про розподіл судових витрат залишено без розгляду. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу). Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Як встановлено судом першої інстанції: «… Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованим та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. У подальшому, 24.04.2025 (до судових дебатів) від позивача надійшла заява про долучення документів на підтвердження судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення. Строк на подання документів на підтвердження судових витрат збіг 29.04.2025, в межах визначеного строку позивачем визначених документів подано суду не було. 01.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат, які позивач поніс в зв`язку з розглядом справи… … На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідач подав суду договір про надання правничої допомоги №3 від 31.01.2025, акт наданих послуг №3 від 04.02.2025, платіжну інструкцію №05/02/2025 від 06.02.2025, детальний опис наданих послуг від 11.04.2025. Відповідно до договору між Адвокатське об`єднання "Астра Ліберта" (далі АО) та Ліцеєм (Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги №3 (далі Договір), згідно з яким Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу у справі №912/3132/24 у судах усіх інстанцій. Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору за послуги, що надаються в суді першої інстанції Клієнт сплачує 70 000,00 грн упродовж 3 банківських днів із дати отримання відповідного рахунку на сплату гонорару. Відповідно до Акта надання послуг №3 від 04.02.2025 до Договору АО надало Клієнту послуги за кодом ДК 021:2015 "Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва". Пунктом 4.6. Договору за результатами наданих послуг, складається акт, який підписується сторонами. Акт наданих послуг надсилається АО поштою, електронним шляхом з накладанням електронного цифрового підпису або надається йому особисто. Договір підписано та скріплено печатками. До матеріалів справи долучений відповідачем Акт надання послуг №3 від 04.02.2025, що підтверджує факт надання послуг. Оплата Клієнтом наданих АО послуг підтверджується платіжною інструкцією №05/02/2025 від 06.02.2025. Перелік видів послуг правничої допомоги, наданий Ліцею, наведений у детальному описі, за яким надані такі послуги: - складання і направлення відзиву; - складання і направлення заяви про продовження строку для подання відзиву; - підготовка проекту заяви свідка у порядку ст. 90 ГПК України для подання його до суду безпосередньо свідком у справі; - складання і направлення клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив; - складання і направлення заперечення на клопотання позивача про долучення доказів від 18.02.2025 та 31.03.2025; - складання і направлення клопотання про долучення доказів, понесених судових витрат та їх відшкодування; - участь в судових засіданнях - 18.02.2025, 01.04.2025. 15.04.2025 (запланова дата)…». Апелянтом не оспорюється дотримання відповідачем вимог процесуального закону в частині подання разом з першою заявою по суті орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс чи очікує понести в зв`язку з розглядом справи та надання доказів на підтвердження їх несення. Відповідно, суд першої інстанції враховуючи ту обставину, що час, витрачений на надання вказаних вище послуг, не визначається, у відповідності до положень Договору про надання правничої допомоги від 30.01.2025 № 3 та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дійшов висновку, що гонорар погоджено у фіксованому розмірі. Встановлення судом першої інстанції того факту, що гонорар представника "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради було погоджено у фіксованому розмірі апелянтом також не оспорюється. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 викладені наступні правові висновки : « …

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. 131.Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку…». Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що: «…1. Долучений відповідачем Акт надання послуг №3 від 04.02.2025 р. складено передчасно (станом на дату підписання Акту адвокатами АО «Астра Ліберта» не подавалося до суду жодного процесуального документу та не приймали участі у жодному засіданні) та не може вважатися документом, що підтверджує факт надання послуг…». Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Оплата "Піщанобрідському професійному аграрному ліцею" АО послуг підтверджується платіжною інструкцією №05/02/2025 від 06.02.2025, а надання самих послуг, які наведено у детальному описі підтверджується наявними в матеріалах справи процесуальним документами, які подано в інтересах відповідача та протоколами судових засідань. Відповідно, розподілу підлягало 70 000 гривень, понесених відповідачем на послуги правничої допомоги в Господарському суді Кіровоградської області. Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Так, заперечуючи проти заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач у відповідному клопотанні, окрім вищенаведених тверджень про передчасність підписання Акту про надання послуг №3 від 04.02.2025 р. зазначав про таке: «… ТОВ «Агрогран» просить суд врахувати, що представником Ліцею було подано відзив на позовна заява у справі, яка за своїм предметом та підставами позову є нескладною, матеріали справи не об`ємні та ґрунтуються виключно на первинних документах, які підписані обома сторонами. Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів, не становить виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката та чітко врегульована нормами права. ТОВ «Агрогран» зазначає, що представником Ліцею окрім відзиву на позовну заяву подано декілька процесуальних заяв та клопотань, які є не складними, будь-які нові докази останнім не збирались і не подавались. У даній справі було проведено два підготовчі засідання 18.02.2025 та 01.04.2025 в яких взяв участь представник Ліцею, будь-які особливі пояснення від відповідача не вимагались, а тому ТОВ «Агрогран» вважає, що витрати Ліцею на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 70 000,00 грн. є завищеними… … дослідивши закупівлі за кодом 79110000-8 ДК 021:2015 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва без використання електронної системи в системі ПРОЗОРРО, Відповідачем в період з 2021 по 2025 року включно було придбано 4 послуги, вартість яких у 2021 р. та 2022 р. становила по 12 000,00 грн., у 2024 р. - 49 000,00 грн., а у 2025 р. вже 100 000,00 грн. Аналізуючи подібні закупівлі у інших замовників, вартість аналогічних послуг є значно меншою, наприклад Комунальний заклад «Ліцей Перспектива» Світловодської міської ради придбало послуги у адвоката Бойко Яни Романівни на суму 15000,00 грн., що підтверджується інформацією із закупівлі UA-2024-02-01-001409-а (додається). Крім того, переглянувши в «Єдиному реєстрі судових рішень» судові рішення ухваленні Господарським судом Кіровоградської області щодо розміру заявлених сторонами клопотань про стягнення вартості правничої допомоги були задоволенні наступному розмірі: 14 000 грн. по справі № 912/538/25 від 09.04.2025 р. суддя Закурін М.К. 2 000,00 грн. по справі № 912/66/25 від 08.04.2025 р. суддя Кабакова В.Г. 20 000,00 грн. по справі № 912/2861/24 від 07.04.2025 р. суддя Бестаченко О.Л. 20 000,00 грн. по справі № 912/2596/24 від 19.12.2024 р. суддя Глушков М.С. 5 000,00 грн. по справі № 912/2309/23 від 16.02.2024 р. суддя Глушков М.С. Також звертаємо увагу Суду, що по справі № 912/2256/24 за позовом ТОВ «Агрогран» до «Піщанобрідського професійного аграрного ліцею» Кіровоградської обласної ради про стягнення 500 000,00 грн. неповерненої позики (без штрафних санкцій), в.о. директора Ліцею подала клопотання ПРО зменшення витрат на оплату правничої допомоги Товариству, розмір якої заявлено Товариством в сумі 10 000 грн., до 1 000,00 (однієї тисячі) гривень, що є на думку керівника Ліцею «справедливим і належним РОЗМІРОМ витрат на правничу ДОПОМОГУ». Тобто, керівник Ліцею вважає, що справедливим розміром правничої допомоги за одну справу має бути не більше 1000 грн. (додається). Аналогічну заяву керівником Ліцею була подано по справі № 912/506/25 за позовом ТОВ «Агрогран» до «Піщанобрідського професійного аграрного ліцею» Кіровоградської обласної ради про стягнення 200 000,00 грн. неповерненої позики з нарахуванням штрафних санкцій (додається)…» Тобто твердження відповідача про наявність підстав для зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу зводяться до його тверджень про те, що в інших справах вартість аналогічних послуг була значно меншою. Натомість приймаючи оспорюване додаткове рішення суд першої інстанції виходив з можливості застосування у даній справі при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу положень частини 9 статті 129 ГПК України в зв`язку з неправильними діями позивача. Колегія суддів погоджується з можливістю застосування у спірному питанні положень частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне: Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Частиною 9 ст.129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Колегія суддів зауважує, що процесуальним законом не визначено поняття "неправильних дій сторони", тому зміст цієї ознаки суд встановлює оцінно, за конкретними обставинами. Наділяючи суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вимагає від суду належного обгрунтування відповідного висновку. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така

позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19. Можливість застосування при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі положень частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України обгрунтована місцевим господарським судом тим, що: " ... спір виник внаслідок неправильних дій позивача, його судові витрати на правничу допомогу покладаються на нього. Крім того, дослідивши всі обставини справи та докази, суд констатує, що зловживаючи процесуальними правами, у порушення прав інших осіб та без мети настання реальних наслідків, пред`явленням даного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогран" намагалося створити преюдиційну обставину, щоб уникнути матеріальної відповідальності за неналежне виконання умов спірного Договору та перешкодити виконанню рішення у справа №912/1885/24. Відтак оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи важливість даної справи для відповідача (пов`язаність даної справи зі справою №912/1885/24)…». В Постанові від 05 вересня 2024 року у справі № 904/138/21 Верховний Суд зробив наступні правові висновки: « …

52. Так, з оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду вбачається, що дослідивши надані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, врахувавши заперечення відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

53. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки сума понесених судових витрат у розмірі 90 000,00 грн становить лише 1,45% від ціни позову у розмірі 6 212 218,95 грн, тобто є співрозмірною із ціною позову, є документально підтвердженою, а також враховуючи, що спір між сторонами в 2021 році виник виключно через неправильні дії позивача у вигляді подання завідомо безпідставного позову до органу, який захищає інтереси найбільш вразливих верст населення, які проживають на території Нікопольської міської ради, у суду відсутні підстави для зменшення розміру понесених відповідачем витрат з отримання професійної правничої допомоги.

54. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень..." Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 № 905/2260/17 звертала увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, де зазначається, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як оцінка його відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду. Колегія суддів, в контексті обставин даної справи, враховує ту обставину, що "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради також є бюджетною установою. Спір виник через неправильні дії позивача у вигляді подання завідомо безпідставного позову, обгрунтованого здійсненням ,начебто, правочину під впливом обману, який не було доведено в ході судового розгляду і саме подання позову мало на меті отримання доказу у викляді судового рішення, яке б підлягало врахуванню в порядку частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, неправильні дії позивача, в контексті обставин даної справи полягали саме в подані завідомо безпідставного позову, який і зумовив звернення Відповідача по отримання правової допомоги задля захисту своєї правової позиції. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пунктів 5,6 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі, в тому числі, мають бути зазначені: 5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; Колегія суддів констатує, що текст апеляційної скарги не містить в собі посилань на належні і допустимі в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України докази, які б доводили неспівмірність погодженого сторонами і підтверджного матеріалами справи розміру витрат на професійну правничу допомогу. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. Вищенаведене є підставою для визнання доводів апеляційної скарги, викладених в її розділі "1.ЩОДО ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ" такими, що побудовані на концепції негативного доказу. Вищенаведені висновки апеляційного господарського суду не суперечать правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 11.07.2023 у справі № 916/2664/21 та додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 27.02.2024 у справі № 904/138/21, з огляду на те, що відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а визначена іншими обставинами, встановленими судами, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025 р. у справі № 912/3132/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. ст. 244, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025 р. у справі № 912/3132/24 залишити без задоволення Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025 р. у справі № 912/3132/24 залишити без змін. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст додаткової постанови виготовлено 13.07.2026. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус