Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/15560/25

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 р. Справа № 440/15560/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/15560/25 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України, в якому просить суд: - визнати протиправними дії Пенсійного фонду України з приводу надання позивачеві відповіді на його звернення від 17.10.2025 листом вих. №47932-60884/С-03/8-2800/25 від 12.11.2025 не по суті звернення, без вирішення питань, зазначених у зверненні; - зобов`язати керівника Пенсійного фонду України надати ОСОБА_1 вичерпну відповідь на його звернення від 17.10.2025 з вирішенням усіх питань, зазначених у зверненні; - визнати протиправною бездіяльність керівника Пенсійного фонду України з приводу не видання наказу Пенсійного фонду України про порушення дисциплінарного провадження за фактом скоєння виконуючою обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 дисциплінарного проступку; - зобов`язати керівника Пенсійного фонду України видати наказ по Пенсійному фонду України про порушення дисциплінарного провадження за фактом скоєння виконуючим обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 дисциплінарного проступку. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 21 Закону №2262-XII виходячи з 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром. 17.10.2025 він подав письмове звернення до Пенсійного фонду України, в якому прохав вжити заходи дисциплінарного характеру відносно службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідальних за неналежне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не проаналізовано те не надано належної правової оцінки вимозі позивача викладеній у пункті 1 скарги до ПФУ від 17.10.2025 року (реєстраційний №ВЕБ-28000-Ф-С-25-238084). Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківськ, нині зареєстрований у м. Кременчук Полтавської області, має статус особи з інвалідністю 2 групи та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни згідно з посвідченням серія НОМЕР_1 від 09.10.2009 (а.с. 14), перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, де отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 21 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром 17.09.2025 позивач через веб-портал урядових послуг Пенсійного фонду України надіслав скаргу (реєстраційний №ВЕБ-28000-Ф-С-25-198733), адресовану голові Пенсійного фонду України Капінус Є.В. (а.с. 26-29), в якій вимагав видати наказ по Пенсійному фонду України про порушення дисциплінарного провадження за фактами протиправного не нарахування та невиплати йому пенсії в належному розмірі відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 щодо виконуючого обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_3 . За наслідками розгляду цього звернення листом від 14.10.2025 №42165-51764/С-03/8-2800/25 за підписом Голови правління Пенсійного фонду України Є.Капінуса заявника поінформовано про те, що ОСОБА_4 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах повноважень. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25, яке набрало законної сили 30.07.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2025 та 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Відповідно до статті 8 Закону №2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за нормами Закону №2262, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Виплата заборгованості за рахунок коштів Державного бюджету України, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, видалених на цю мету. Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Кошти, нараховані на виконання рішення суду від 07.04.2025, підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень згідно з Порядком №821, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2025 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 "Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік", видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 250 млн грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені в сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - в сумі 250 млн грн. Розрахунок пенсії та доплати, нарахованої на виконання рішення суду від 07.04.2025, ухваленого на користь ОСОБА_1 , буде надіслано на адресу заявника Головним управлінням (а.с. 32). 17.10.2025 позивач знову звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України зі скаргою (реєстраційний №ВЕБ-28000-Ф-С-25-238084) до Пенсійного фонду України (а.с. 30-31), в якій вимагав:

1. Видати наказ по Пенсійному фонду України про порушення дисциплінарного провадження за фактами ненадання йому інформації щодо службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідальних за виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 із зазначенням фамілію, ім`я, по-батькові та займаної посади та протиправного не нарахування і невиплати йому пенсії в належному розмірі відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 щодо виконуючого обов`язки начальника Головного управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області Молодцової Юлії Сергіївни.

2. Зобов`язати виконуючого обов`язки начальника Головного управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області Молодцову Юлію Сергіївну видати наказ по Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області про порушення дисциплінарного провадження за фактами протиправного не нарахування та невиплати пенсії у належному розмірі відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25 щодо службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідальних за нарахування та виплату пенсії; надати список службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідальних за виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25, зазначивши фамілію, ім`я, по-батькові та займану посаду. У відповідь на цю скаргу Голова правління Пенсійного фонду України Є.Капінус листом від 12.11.2025 №47932-60884/С-03/8-2800/25 повідомив заявника про те, що роз`яснення виконання рішення Полтавського адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25, яке набрало законної сили 30.07.2025, надано листом Пенсійного фонду України від 14.10.2025 № 42165-51764/C-03/8-2800/25. Додав, що судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах повноважень. На виконання рішення суду від 07.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у перед воєнного стану". Відповідно до статті 8 Закону №2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за нормами Закону №2262, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частин першої та другої статті 2.3 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2025 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 "Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік", видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 250 млн грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені в сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 250 млн грн. На виконання Порядку № 821 у жовтні 2025 року заявнику виплачено частину коштів, нарахованих на виконання рішення суду від 07.04.2025. Розмір пенсії обчислено відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням рішення суду, ухваленого на користь заявника. Вбачаючи ознаки бездіяльності з боку відповідача в частині не надання відповіді на порушені у зверненні питання, а також не вирішення зазначених у зверненні питань, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано вичерпну відповідь по суті звернення позивача. Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон №393/96-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Згідно з положеннями частин першої, шостої та сьомої статті 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Згідно зі статтею 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. З аналізу вищенаведених положень Закону випливає висновок про те, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17, від 30.11.2020 у справі №280/4698/19. Предметом спору у цій справі є питання обґрунтованості посилань позивача на бездіяльність з боку відповідача в частині ненадання вичерпної відповіді на порушені у зверненні від 17.10.2025 (реєстраційний №ВЕБ-28000-Ф-С-25-238084) питання та не вирішенні таких питань. Аналіз змісту скарги ОСОБА_5 від 17.10.2025 (реєстраційний №ВЕБ-28000-Ф-С-25-238084), адресованої до голови правління Пенсійного фонду України, свідчить про те, що суть звернення зводиться до обставин неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №440/2891/25, яким суд, частково задовольнивши позов ОСОБА_5 , зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_6 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". При цьому, вимоги скаржника щодо притягнення винних службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до дисциплінарної відповідальності є похідними від основного мотиву скарги щодо неналежного виконання рішення суду. Встановленими судом обставинами справи, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, підтверджується факт того, що звернення ОСОБА_1 від 17.10.2025 було розглянуто саме по суті питання, яке зводиться до обставин виконання рішення суду, за наслідками чого заявнику надано відповідь листом від 12.11.2025 №47932-60884/С-03/8-2800/25 за підписом Голови правління Пенсійного фонду України Є.Капінуса (а.с. 11). Звернення від 17.10.2025 було розглянуто у термін не більше одного місяця від дня його надходження, надано відповідь по суті звернення за підписом повноважної особи, що узгоджується з вимогами статей 15, 20 Закону №393/96-ВР. При цьому, незгода позивача з обставинами незадовлення усіх його другорядних вимог, зокрема, щодо призначення службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб, не відміняє факту розгляду відповідачем по суті основного питання, з яким пов`язані усі другорядні вимоги скарги. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем надано вичерпну відповідь саме по суті звернення позивача, яка зводиться до висвітлення відповідачем обставин того, що у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти з державного бюджету на фінансування пенсій. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має. За таких обставин посилання позивача з приводу надання відповіді на його звернення від 17.10.2025 листом вих. №47932-60884/С-03/8-2800/25 від 12.11.2025 не по суті звернення, без вирішення питань, зазначених у зверненні, колегія суддів вважає безпідставними. За відсутності підстав для задоволення основної вимоги позову про визнання протиправними дії Пенсійного фонду України з приводу надання позивачеві відповіді на його звернення від 17.10.2025 листом вих. №47932-60884/С-03/8-2800/25 від 12.11.2025 не по суті звернення, без вирішення питань, зазначених у зверненні та зобов`язання керівника Пенсійного фонду України надати ОСОБА_1 вичерпну відповідь на його звернення від 17.10.2025 з вирішенням усіх питань, зазначених у зверненні, відсутні й підстави для задоволення усіх похідних вимог позову (визнання протиправною бездіяльність керівника Пенсійного фонду України з приводу не видання наказу Пенсійного фонду України про порушення дисциплінарного провадження за фактом скоєння виконуючою обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та зобов`язання керівника Пенсійного фонду України видати наказ по Пенсійному фонду України про порушення дисциплінарного провадження за фактом скоєння виконуючим обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 дисциплінарного проступку). Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 по справі № 440/15560/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко