Постанова 4824 № 361/5024/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року місто Київ справа № 361/5024/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/7900/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Петришин Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області про скасування наказу щодо призупинення нарахування середнього заробітку та зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток,- в с т а н о в и в : У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області про скасування наказу щодо призупинення нарахування середнього заробітку та зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є майстром виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області. З 27.02.2022 року ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Наказом відповідача від 30.03.2022 № 17 з 27.02.2022 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків за вищевказаною посадою у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації в особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. З 27.02.2022 по 05.05.2023 позивач ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби по мобілізації позивачу нараховувався та виплачувався середній заробіток за місцем роботи до 19.07.2022. Наказом в.о. начальника Центру № 53 від 21.07.2022, у зв`язку зі змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, яким передбачено зупинення нарахування середнього заробітку працівникам, увільненим від роботи на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України, з 19.07.2022 ОСОБА_1 зупинено нарахування середнього заробітку на період проходження військової служби. Копію такого наказу позивач отримав 01.05.2024. Позивач вважає, що призупинення нарахування та виплати середнього заробітку таким, що порушує положення ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту». Посилаючись на наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ в.о. начальника Центру № 53 від 21.07.2022 «Про призупинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 »; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток як педагогічному працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з 19.07.2022 по 23.12.2023 включно. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року позов задоволено частково. Скасовано наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області № 53 від 21 липня 2022 року «Про зупинення нарахування середнього заробітку» у частині зупинення нарахування з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 середнього заробітку на період проходження військової служби. Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за посадою майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, за період з 19 липня 2022 року по 05 травня 2023 року. Стягнуто з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області на користь держависудовий збір у розмірі 1 820 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, мотивуючи це зокрема, відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач проходив військову службу з травня 2023 року по 23 грудня 2023 року. Разом з тим, позивач вважає, що такий висновок є передчасним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідні докази, а саме, копія витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 33-PC від 01.05.2023 року, копія витягу із наказу № 125 від 05.05.2023 року командира ВЧ НОМЕР_1 , копія витягу із наказу № 135 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2023 року, копія витягу із наказу № 95 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.03.2024 року, копія довідки № 147 від 12.04.2024 року існували, однак не були подані до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача. Зауважує, що вказані докази, готувалися та зберігалися у розпорядженні третіх осіб, а саме військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших уповноважених органів, на діяльність яких позивач не мав жодного впливу. Протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово звертався до зазначених органів з проханням про надання копій необхідних документів. При цьому позивачу повідомлялося, що відповідні документи будуть підготовлені та надані додатково. Однак фактично копії таких документів були отримані позивачем лише після ухвалення рішення судом першої інстанції. Крім того, з урахуванням дії правового режиму воєнного стану та об`єктивної суспільно-безпекової обстановки в державі, діяльність військових формувань та ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюється в умовах підвищеного навантаження та пріоритетності виконання завдань оборонного характеру. За таких умов затримка у підготовці та наданні копій документів є об`єктивно обумовленою та такою, що не може ставитися в провину позивачеві чи третіх осіб. Отже, обставини отримання зазначених доказів свідчать про наявність поважних та незалежних від позивача причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції у межах строків розгляду справи. Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач був фактично позбавлений можливості надати додаткові усні пояснення. За таких умов відсутність у матеріалах справи зазначених доказів не може розцінюватися як недобросовісна процесуальна поведінка позивача або наслідок його бездіяльності, а повинна оцінюватися з урахуванням особливостей порядку розгляду справи та об`єктивних обставин, що склалися під час дії правового режиму воєнного стану. Подані додаткові докази мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо підтверджують проходження військової служби в період з травня 2023 року по 23 грудня 2023 року, що було підставою для часткової відмови у позові. У відзиві на апеляційну скаргу, Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду в частині незадоволених позовних вимог залишити без змін. Зазначає, що позивач був обізнаний про розгляд справи у спрощеному провадженні. Відсутність клопотання про витребування наказів протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції є свідомим вибором позивача. При цьому, відповідач у відзиві на позов вказував на відсутність наказів, а отже позивач знав про відсутність таких доказів, однак не вчинив дій щодо їх надання. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області - Даниленко С.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обіймає посаду майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області. Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2 від 27.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» відповідно до мобілізаційного плану, старшину ОСОБА_1 з 27.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини та з 27.02.2022 призначено на посаду головного сержанта ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідно до Витягу з наказу в.о. начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області № 17 від 30 березня 2022 року ОСОБА_1 увільнено від роботи майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів Центру з 27 лютого 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. 3 19 липня 2022 року відповідно до Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX майстру виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності (ІІ категорії) Центру - ОСОБА_1 зупинено нарахування середнього заробітку на період проходження військової служби, про що свідчить копія Витягу з наказу Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області від 21 липня 2022 року (по особовому складу) № 53 «Про зупинення нарахування середнього заробітку». Відповідно до копії вищевказаного наказу, доданого відповідачем до відзиву, ОСОБА_1 ознайомлений з таким наказом. Згідно Довідки про доходи № 223 від 01.05.2024, ОСОБА_1 за посадою майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів центру за період з 01 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року отримав дохід у розмірі 117 014,59 грн., з яких: у лютому - 20 305,46 грн. (заробітна плата), у березні 2022 - 24 656,63 грн. (заробітна плата), у квітні - 17 348,34 грн. (середньоденний), у травні - 21 490,92 грн. (середньоденний), у червні - 21490,92 грн. (середньоденний), у липні - 11 722,32 грн. (середньоденний). Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 № 169, головний сержант ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 27.02.2022 по 05.05.2023. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач згідно наявних у матеріалах справи доказів, перебував на військовій службі до 05 травня 2023 року включно, а тому відповідно до вищевказаних положень Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час видання спірного наказу, мав право у період з 27 лютого 2022 року по 05 травня 2023 року на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи. Доказів того, що з травня 2023 року по 23 грудня 2023 року позивач перебував на військовій службі, матеріали справи не містять, а відтак правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати на виплати середній заробіток позивачу як педагогічному працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, у період з 06 травня по 23 грудня 2023 року відсутні. Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Колегія суддів не в повній мірі погодилася з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23)). Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту» (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток. У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток; в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 119 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток». Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено. Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток. Отже, слід дійти висновку про те, що у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався. Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23), від 11 вересня 2024 року у справі № 158/2181/23 (провадження № 61-16956св23), від 13 листопада 2024 року у справі № 158/155/24 (провадження № 61-7460св24). Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області. З 27.02.2022 позивача ОСОБА_1 увільнено від роботи за такою посадою з 27 лютого 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. Згідно оскаржуваного наказу відповідача, з 19 липня 2022 року відповідно до Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX майстру виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності (ІІ категорії) Центру - ОСОБА_1 зупинено нарахування середнього заробітку на період проходження військової служби. Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, у редакції станом на час спірних правовідносин, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, такі: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя дошкільного навчального закладу, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації. Відтак, суд вважає, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів центру, є педагогічними працівником. ОСОБА_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 27 лютого 2022 року, відтак гарантії, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час винесення спірного наказу), поширюються на позивача та порушені відповідачем. Позивач згідно наявних у матеріалах справи доказів,які були надані до суду першої інстанції, перебував на військовій службі до 05 травня 2023 року включно, а тому відповідно до вищевказаних положень Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час видання спірного наказу, мав право у період з 27 лютого 2022 року по 05 травня 2023 року на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи. Разом з тим, до апеляційної скарги було додано нові докази, які підтверджують, що з травня 2023 року по 23 грудня 2023 року позивач перебував на військовій службі. Вирішуючи питання про врахування доказів наданих до суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Позивач мотивував неможливість подання доказів до суду першої інстанції, тим, що копія витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 33-PC від 01.05.2023 року, копія витягу із наказу № 125 від 05.05.2023 року командира ВЧ НОМЕР_1 , копія витягу із наказу № 135 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2023 року, копія витягу із наказу № 95 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.03.2024 року, копія довідки № 147 від 12.04.2024 року існували, однак не були подані до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача, оскільки такі докази готувалися та зберігалися у розпорядженні третіх осіб, а саме військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших уповноважених органів, на діяльність яких позивач не мав жодного впливу. Крім того вказує, що протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово звертався до зазначених органів з проханням про надання копій необхідних документів. При цьому позивачу повідомлялося, що відповідні документи будуть підготовлені та надані додатково. Однак фактично копії таких документів були отримані позивачем лише після ухвалення рішення судом першої інстанції. Крім того, з урахуванням дії правового режиму воєнного стану та об`єктивної суспільно-безпекової обстановки в державі, діяльність військових формувань та ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюється в умовах підвищеного навантаження та пріоритетності виконання завдань оборонного характеру. За таких умов затримка у підготовці та наданні копій документів є об`єктивно обумовленою та такою, що не може ставитися в провину позивачеві чи третіх осіб. Отже, обставини отримання зазначених доказів свідчать про наявність поважних та незалежних від позивача причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції у межах строків розгляду справи. З огляду на наведене, з метою повного та всебічного розгляду справи, встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для врахування доказів, які були надані суду апеляційної інстанції. Позивач згідно наявних у справі доказів, перебував на військовій службі з 27 лютого 2022 року по 23 грудня 2023 року, а тому відповідно до вищевказаних положень Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час видачі спірного наказу, мав право у зазначений період на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи. Відтак, встановивши обставини справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, скасування наказу Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області № 53 від 21 липня 2022 року «Про зупинення нарахування середнього заробітку» у частині зупинення нарахування з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 середнього заробітку на період проходження військової служби та зобов`язання Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за посадою майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області на користь державипідлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області про скасування наказу щодо призупинення нарахування середнього заробітку та зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток - задовольнити. Скасувати наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області № 53 від 21 липня 2022 року «Про зупинення нарахування середнього заробітку» у частині зупинення нарахування з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 середнього заробітку на період проходження військової служби. Зобов`язати Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за посадою майстра виробничого навчання Білоцерківських територіальних курсів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно. Стягнути з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року. Головуючий: Судді: