Постанова КГС ВС № 912/2362/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ cправа № 912/2362/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Руда Г. В., за участю представників: позивача - не з`явилися, відповідача - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (колегія суддів: Кощеєв І. М. - головуючий, Дармін М. О., Чус О. В.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2025 (суддя Бестаченко О. Л.) у справі за позовом Приватного підприємства "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" до Управління освіти Кропивницької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Приватне підприємство "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" (далі - ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Управління освіти Кропивницької міської ради (далі - Управління освіти), в якій просило суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.11.2025): - зобов`язати Управління освіти прийняти товар за договором від 18.11.2024 № 1654 на загальну суму 3 333 333,00 грн без ПДВ, а саме: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (засоби навчання та обладнання для кабінету географії НУШ) згідно зі специфікацією; - зобов`язати Управління освіти прийняти товар за договором від 27.11.2024 № 1703 на загальну суму 2 999 980,00 грн без ПДВ, а саме: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (засоби навчання та обладнання для кабінету біології НУШ) згідно зі специфікацією. 1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" зазначало, що між Управлінням освіти (замовник) та ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" (постачальник) укладено договори від 18.11.2024 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703 за результатами проведення закупівель. Як зазначав позивач, згідно з умовами цих договорів оплата за поставлений товар здійснюється замовником після виставлення постачальником рахунка на оплату товару, поданого постачальником, протягом 30 банківських днів із дати отримання товару; замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату відповідно до умов цих договорів та приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними. Позивач зазначав, що згідно з видатковими накладними від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 поставив відповідачу товар на суму 1 312 283,00 грн та 782 230,00 грн відповідно. Як стверджував позивач, після направлення до Управління освіти вимог про зобов`язання прийняти товар за договорами від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 із порушення вимог цих договорів відповідач безпідставно відмовив позивачу в прийнятті та заміні товару. Тому позивач стверджував, що відповідач порушив умови пунктів 4.1, 6.1, 9.1, 11.1, 12.1 договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 (за змістом ці пункти є ідентичними) . Позивач посилався на те, що відмова відповідача від прийняття товару за цими договорами позбавляє ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" можливості виконати свої зобов`язання, які були погоджені сторонами на стадії укладення договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12. Позивач також зазначав, що на момент подання позову відповідач не прийняв товар відповідно до умов договорів та оплату за договорами від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 не здійснив. Разом із тим позивач зазначав, що не відмовляється від виконання договірних зобов`язань щодо постачання товару згідно з умовами укладених договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 912/2362/25 відмовлено в задоволенні позову ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2". 2.2. Відмовляючи в задоволенні позову ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2", суд першої інстанції виходив із того, що під час постачання позивачем товару 07.12.2024 відповідач установив, що поставка товару здійснена не в повному обсязі, товар не відповідає умовам договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 і вимогам тендерної документації. Відтак суд зазначив, що відповідач склав та направив позивачу претензію від 11.12.2024 № 1784/26 із актами відповідності. Суд першої інстанції встановив, що відповідач у розумні строки повідомив позивача про відмову від поставленого товару та просив позивача забрати товар; відповідач також направив позивачу повідомлення від 25.12.2024 № 1887/26 та № 1888/26, в яких зазначив про розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12. Відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно реалізував передбачене договорами право на розірвання договорів від 18.11.2025 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703, укладених із позивачем. Суд першої інстанції виснував, що позивач не довів допустимими та достовірними доказами порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині прийняття товару, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2". 2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що матеріали справи підтверджують факт неприйняття відповідачем поставленого 07.12.2024 товару через його невідповідність умовам договорів щодо комплектності, якості та наявності супровідної документації. Оскільки відповідач не підписав видаткові накладні від 06.12.2024 № 973/12 та від 06.12.2024 № 1007/12, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність факту прийняття товару з огляду на умови договорів та приписи цивільного законодавства. Суд також зазначив, що право власності на товар не перейшло до замовника. При цьому суд виснував, що фактичне перебування товару в приміщеннях закладів освіти не свідчить про його прийняття чи набуття відповідачем права власності на нього.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2025 у справі № 912/2362/25 скасувати, справу № 912/2362/25 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області. 3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.3. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21 (щодо повноти дослідження доказів), від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 (щодо з`ясування характеру спірних правовідносин); від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 (щодо застосування судом принципу "суд знає закони"); від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20 (щодо необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та щодо змісту принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи (статті 13, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України)). 3.4. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що Верховний Суд не формував узагальнену позицію щодо порядку, який стосується виконання вимог приписів Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про доступ до публічної інформації", Бюджетного кодексу України, Закону України "Про запобігання корупції" щодо прийняття товару та його оформлення, порядку одностороннього розірвання тендерних договорів. Скаржник також зазначає, що Верховний Суд не формував правову позицію за наведеними законами через призму дії в Україні воєнного стану. 3.5. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, зокрема не надав оцінку умовам договорів. Крім того, скаржник стверджує, що суди не перевірили та не з`ясували факт знаходження частини товару в господарському віданні відповідача протягом значного проміжку часу, не перевірили та не врахували обставини неналежного оформлення актів замовником. 3.6. Управління освіти у відзиві на касаційну скаргу ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, відповідач повідомив, що між сторонами спору вже розпочато фактичну процедуру повернення товару, і це, на думку відповідача, додатково підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність належного прийняття товару та безпідставність доводів скаржника у цій частині. 3.7. ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" у відповіді на відзив на касаційну скаргу просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2025 у справі № 912/2362/25 скасувати, справу № 912/2362/25 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області. При цьому скаржник просить врахувати доводи, наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу.

4. Обставини справи, встановлені судами 4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між Управлінням освіти (замовник) та ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" (постачальник) укладено договори від 18.11.2024 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703 (далі - договори) за результатами проведення закупівель відкритих торгів із особливостями: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання і обладнання для кабінету біології НУШ), ідентифікатор закупівлі - UA-2024-10-29-008537-a, та код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання і обладнання для кабінету географії НУШ), ідентифікатор закупівлі - UA-2024-10-18-011270-a. 4.2. Відповідно до пунктів 1.1 договорів постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовнику товар, зазначений у специфікації (додаток 1), що додається до цих договорів і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти та оплатити товар. 4.3. Згідно з пунктами 1.2 договорів найменування товару: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання та обладнання для кабінету географії/біології НУШ); кількість товарів: зазначена у специфікаціях (додаток 1 до договорів). 4.4. За умовами пунктів 2.1- 2.5 договорів товар, що постачається, повинен відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих у країні виробника на аналогічні товари, нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України, а також вимогам документації конкурсних торгів. Товар повинен бути зареєстрований на території України. Товар, що постачається, повинен мати необхідні сертифікати, свідоцтва про реєстрацію, інструкції українською чи англійською мовою, супроводжуватися документами щодо кількості, термінів гарантійного обслуговування, найменування, виробника. Якщо протягом гарантійного строку товар виявиться дефектним або таким, що не відповідає умовам договорів, постачальник зобов`язаний замінити дефектний товар. Всі витрати, пов`язані із заміною товару неналежної якості, несе постачальник. Гарантія постачальника не поширюється на загибель, пошкодження або інші дефекти товару, що виникли внаслідок неправильного або недбалого зберігання та користування товаром після приймання товару замовником. 4.5. Як зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 5.1, 5.2 догорів сума договорів становить: 3 333 333,00 грн та 3 000 000,00 грн без ПДВ відповідно. 4.6. Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару, поданого постачальником, протягом 30 банківських днів із дати отримання товару. У випадку затримки оплати замовлення (відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов`язується провести оплату поставленого товару протягом 7 (семи) робочих днів із дня надходження коштів на рахунок. 4.7. Строк поставки товару: до 13.12.2024. Місце поставки товару: заклади освіти Кропивницької міської ради. 4.8. Згідно з умовами пунктів 6.1, 6.2 договорів замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату відповідно до умов цього договору; приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними. Замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку в разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши про це його у строк 5 календарних днів. 4.9. Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договорів постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару до закладів освіти замовника у строки, встановлені цими договорами; своєчасно направляти до замовника своїх представників для оперативного вирішення всіх питань, пов`язаних із якісним виконанням зобов`язань за цими договорами. Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати необхідну інформацію з питань оплати та виконання умов договорів. У разі невиконання зобов`язань замовником постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк 30 календарних днів. 4.10. Відповідно до пунктів 10.1, 10.3 договорів вони вступають у силу з дати їх підписання обома сторонами та діють до 31.12.2024, а в частині розрахунку - до повного їх виконання. Дія договорів може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорах, укладених у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. 4.11. Суди попередніх інстанцій установили, що до договорів сторони підписали додатки № 1 (специфікація товару), № 2 (порядок змін умов договору) та № 3 (дислокація навчальних закладів). 4.12. 27.11.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 27.11.2024 № 1703. Відповідно до цієї додаткової угоди сторони домовилися зменшити суму договору на 20,00 грн та викласти пункт 3.1 цього договору в такій редакції: "Сума договору становить: 2 999 980,00 грн, без ПДВ". 4.13. Відповідно до специфікації до договору від 18.11.2024 № 1654 позивач зобов`язався поставити: Комплект № 1 у кількості 7 шт., Комплект № 2 у кількості 6 шт., Комплект № 3 у кількості 15 шт. Наповнення комплектів визначене додатковою угодою до договору № 1 від 28.11.2024. 4.14. За умовами специфікації договору від 27.11.2024 № 1703 позивач зобов`язався поставити: Комплект № 1 у кількості 7 шт., Комплект № 2 у кількості 6 шт., Комплект № 3 у кількості 15 шт. Повне наповнення комплектів також визначене специфікацією. 4.15. Під час поставки позивачем товару 07.12.2024 відповідач установив, що товар поставлено не в повному обсязі, а також товар не відповідає умовам договорів і вимогам тендерної документації. 4.16. Відповідач склав та направив позивачу претензію від 11.12.2024 № 1784/26 з актами відповідності, в якій зазначив, що станом на 11.12.2024 ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" не виконало своїх зобов`язань у повному обсязі за договорами, а саме: поставка товару здійснена не в повному обсязі; поставлений 07.12.2024 товар не відповідає встановленим вимогам щодо якості, що визначені пунктами 2.1- 2.4 договорів. Тому відповідач вимагав від позивача: здійснити заміну неякісного товару на товар, що відповідає умовам договору, у строки, визначені договорами; забезпечити поставку товару в повному обсязі згідно з умовами договорів. Суди зазначили, що в претензії відповідач посилався на те, що ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" поставило товар, який не відповідає найвищому рівню технологій і стандартів виробника у країні походження для аналогічних товарів, а також нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України; фактично товар має невідоме походження, не супроводжується обов`язковими документами: сертифікатами, свідоцтвами про реєстрацію, інструкціями українською мовою та іншими обов`язковими документами щодо його кількості, гарантійних строків, найменування та виробника. 4.17. Позивач звернувся до Управління освіти з повідомленнями від 11.12.2024 про необхідність укладення додаткових угод № 1 до договорів. Вказані звернення були мотивовані тим, що через введення воєнного стану в Україні, ракетні обстріли України з боку збройних формувань рф, різке здорожчання енергоносіїв, інфляційні коливання та інші загальновідомі обставини суттєво погіршилися умови господарської діяльності ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2". У повідомленнях також йшлося про те, що такі загальновідомі обставини унеможливлюють своєчасне виконання зобов`язань ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" та призводять до затримки поставки товару у визначені договорами строки. 4.18. Управління освіти листом від 16.12.2024 № 1812/26 повідомило, що закупівлі: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання і обладнання для кабінету біології НУШ), ідентифікатор закупівлі - UА-2024-10-29-008537-а та код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання і обладнання для кабінету географії НУШ), ідентифікатор закупівлі - UА-2024-10-18-011270-а здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, тому продовження строків виконання зобов`язань у запропоновані терміни є неможливим. Оскільки відповідна субвенція не є перехідною на наступний бюджетний період, то строки виконання зобов`язань за договорами мають бути завершені до кінця поточного року. 4.19. У відповідь на претензію Управління освіти від 11.12.2024 № 1784/26, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" листом від 17.12.2024 запропонувало провести перемовини та замінити товар на належний у додатково погоджені строки. Позивач просив відповідача посприяти в організації здійснення відповідних заходів та надати всю необхідну інформацію (контакти, відповідальних осіб, місця розташування товару, документи, що підтверджують неналежну якість товару, дефектні акти, висновки експертів та інше) для здійснення відповідних організаційно-господарських заходів (оформлення, відвантаження, доставки товару, що піддягає заміні, формування та підготовки супровідної документації). 4.20. У відповідь на лист ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" від 17.12.2024, Управління освіти повідомило позивача листом від 18.12.2025 № 1842/26 про те, що ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" не виконало зобов`язання за договорами, а поставлена частина товару не відповідає технічним, кількісним та якісним характеристикам (технічній специфікації), визначеним тендерними пропозиціями до закупівель. 4.21. Управління освіти листом від 23.12.2024 № 1872/26 повідомило позивача про невиконання умов договорів в обумовлені ними строки (зокрема, через поставку товару не в повному обсязі та з порушенням вимог технічної специфікації, а саме технічних, кількісних та якісних характеристик товару, визначених у тендерних пропозиціях до закупівель: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання і обладнання для кабінету біології НУШ), ідентифікатор закупівлі - UА-2024-10-29-008537-а та код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (Засоби навчання і обладнання для кабінету географії НУШ), ідентифікатор закупівлі - UА-2024-10-18-011270-а), та запропонувало забрати поставлений товар згідно з дислокаціями до договорів. 4.22. ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" листом від 24.12.2024 просило Управління освіти виконати договірні зобов`язання та прийняти товар відповідно до умов договорів, сприяти в заміні товару, що не відповідає технічним характеристикам. 4.23. Листами від 25.12.2025 № 1887/25, № 1888/25 Управління освіти повідомило ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" про розірвання договорів на підставі підпунктів 6.2.1 пунктів 6.2 договорів; просило вважати 30.12.2025 останнім днем строку дії договорів. 4.24. Листом від 25.12.2025 № 1889/25 Управління освіти також повідомило ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2", що закупівля товару за договорами здійснюється комплектами. Поставлений товар не відповідає умовам договорів, зокрема першому та другому розділам. Продовження строку виконання зобов`язань за договорами в запропоновані терміни, а саме до 13.02.2025 - неможливе з підстав, визначених у листі від 16.12.2024 № 1812/26. Відповідач зазначав, що товар не може бути прийнятий та оплачений через невиконання позивачем умов договорів та просив ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" забрати товар. 4.25. ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" у позові зазначало, що згідно з видатковими накладними від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 поставило відповідачу товару на суму 1 312 283,00 грн та 782 230,00 грн відповідно. За доводами позивача, після направлення до Управління освіти вимог про зобов`язання прийняти товар за договорами, із порушенням умов договорів відповідач безпідставно відмовив постачальнику в прийнятті та заміні товару. Тому ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" звернулося до суду з позовом про зобов`язання Управління освіти прийняти товар за договором від 18.11.2024 № 1654 на загальну суму 3 333 333,00 грн без ПДВ, а саме: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (засоби навчання і обладнання для кабінету географії НУШ) згідно зі специфікацією; про зобов`язання Управління освіти прийняти товар за договором від 27.11.2024 № 1703 на загальну суму 2 999 980,00 грн, без ПДВ, а саме: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (засоби навчання і обладнання для кабінету біології НУШ) згідно зі специфікацією. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке. 5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" про зобов`язання Управління освіти прийняти товар за договором від 18.11.2024 № 1654 на загальну суму 3 333 333,00 грн без ПДВ, а саме: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (засоби навчання і обладнання для кабінету географії НУШ) згідно зі специфікацією та про зобов`язання Управління освіти прийняти товар за договором від 27.11.2024 № 1703 на загальну суму 2 999 980,00 грн без ПДВ, а саме: код ДК 021:2015:80520000-5 Навчальні засоби (засоби навчання і обладнання для кабінету біології НУШ) згідно зі специфікацією. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" посилалося на порушення відповідачем умов пунктів 4.1, 6.1, 9.1, 11.1, 12.1 договорів. При цьому ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" зазначало, що відмова відповідача від прийняття товару за цими договорами позбавляє ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" можливості виконати свої зобов`язання, які були погоджені сторонами на стадії укладення договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12. Позивач також покликався на те, що на момент подання позову відповідач не прийняв товар відповідно до умов договорів та оплату за договорами від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 не здійснив. 5.4. Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 5.5. Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. 5.6. Цей спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа повинна виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від його виконання чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормоване сторонами у договорі. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/16981/17. 5.7. У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем як замовником зобов`язань щодо прийняття товару відповідно до договорів від 18.11.2024 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703, укладених між сторонами цього спору за результатами проведення відкритих торгів у порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі". 5.8. За своєю правовою природою укладені між сторонами цього спору договори від 18.11.2024 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703 є договорами поставки. 5.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін. 5.10. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). 5.11. За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 5.12. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частини 1, 3 статті 510 Цивільного кодексу України). 5.13. За змістом статей 655, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах продавець (позивач) є стороною, яка зобов`язана передати товар належної якості та асортименту з його приналежностями покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідач як замовник є особою, управненою вимагати належного виконання цього обов`язку від постачальника. Водночас відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України відповідач як кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване йому позивачем як боржником належним чином, а також вчинити дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. 5.14. Відповідно до частини 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. 5.15. Якщо покупець (одержувач) відмовився прийняти переданий продавцем товар, то він зобов`язаний забезпечити схоронність товару, негайно повідомивши про це продавця. Якщо покупець зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти без достатніх підстав, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Таке правове регулювання взаємних прав та обов`язків щодо прийняття переданого товару передбачено частинами 1 та 4 статті 690 Цивільного кодексу України. 5.16. Отже, обов`язок покупця вчинити дії з прийняття поставленого товару полягає не тільки в прийнятті поставленого (переданого) товару, але й у здійсненні ним усіх дій, яких можна було би розумно очікувати від нього для того, щоб дозволити продавцю здійснити поставку. Так, згідно із частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24. 5.17. У справі, яка розглядається, суди встановили, що під час постачання позивачем товару 07.12.2024 відповідач установив, що поставка товару здійснена не в повному обсязі, товар не відповідає умовам договорів та вимогам тендерної документації. Тому відповідач склав та направив позивачу претензію від 11.12.2024 № 1784/26 із актами відповідності. За встановленими судами обставинами, відповідач не підписав видаткові накладні від 06.12.2024 № 973/12 та від 06.12.2024 № 1007/12. Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність факту прийняття товару з огляду на умови договорів та норми цивільного законодавства, а також виснували, що право власності на товар не перейшло до замовника. При цьому суди зазначили, що фактичне перебування товару в приміщеннях закладів освіти не свідчить про його прийняття чи набуття відповідачем права власності на нього. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що відповідач повідомив позивача про відмову від поставленого товару та просив забрати товар. Відповідач також направив позивачу повідомлення від 25.12.2024 № 1887/26 та № 1888/26, у яких зазначив про розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 договорів. 5.18. Відмовляючи в задоволенні позову ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач правомірно реалізував передбачене договорами право на розірвання договорів від 18.11.2025 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703, укладених із позивачем. Відтак суди виснували, що позивач не довів допустимими та достовірними доказами порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині прийняття товару, а тому дійшли висновку, що слід відмовити в задоволенні позову ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2". 5.19. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2025 у справі № 912/2362/25. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.20. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами1, 3 статті 310 цього Кодексу. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.21. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21 (щодо повноти дослідження доказів), від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 (щодо з`ясування характеру спірних правовідносин); від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 (щодо застосування судом принципу "суд знає закони"); від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20 (щодо необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та щодо змісту принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи (статті 13, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України)). Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, зокрема не надав оцінку умовам договорів. Крім того, скаржник стверджує, що суди не перевірили та не з`ясували факт знаходження частини товару в господарському віданні відповідача протягом значного проміжку часу, не перевірили та не врахували обставини неналежного оформлення актів відповідності замовником. 5.22. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2", зазначає таке. 5.23. Згідно із частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. 5.24. За змістом статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" до принципів здійснення публічних закупівель віднесено запобігання зловживанням. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника. 5.25. За невиконання постачальником договору публічних закупівель передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій, втрати забезпечення виконання договору та обмеження участі у майбутніх процедурах закупівель. 5.26. Таким чином, Законом України "Про публічні закупівлі" передбачено низку негативних наслідків для учасників процедури публічних закупівель з метою запобігання зловживанням та неналежному виконанню договірних зобов`язань. 5.27. Позивач у цій справі звернувся з позовом у зв`язку з неналежним, на його думку, виконанням відповідачем як покупцем своїх обов`язків, передбачених частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України, щодо вчинення дій, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару від продавця. При цьому позивач (як зазначено в позові, в касаційній скарзі) не виявляв наміру відмовитися від виконання умов договорів щодо поставки усієї партії товарів. Навпаки, всупереч небажанню покупця прийняти товар та оплатити його, постачальник бажав виконання свого зобов`язання за договорами. Цілком очевидно, що позивач мав "виправдане очікування" стосовно того, що публічна закупівля відбулася і, відповідно, товар буде прийнятий та оплачений відповідачем як покупцем за договорами. Відтак позивач у справі звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом зобов`язання відповідача виконати обов`язки за укладеними між сторонами за результатами публічних закупівель договорами та прийняти від позивача товар. 5.28. Колегія суддів зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 сформульовано висновки щодо ефективності способу захисту прав постачальника у випадку невчинення покупцем дій щодо прийняття та оплати погодженого умовами укладеного договору товару, якщо товар не був доставлений покупцю. Верховний Суд виснував, що, зважаючи на положення статей 538, 611, 655, 692 Цивільного кодексу України, у випадку порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав: - відмова від договору (в частині невиконаних зобов`язань); - вимога про стягнення вартості товару; - вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав внаслідок невиконання покупцем своїх договірних зобов`язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших). Отже, вимога позивача (продавця) про зобов`язання відповідача (покупця) прийняти товар є неефективним способом захисту прав, якщо товар не був доставлений покупцю. До подібних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України та визначені цією статтею способи захисту прав продавця: вимога оплатити товар, який підлягав продажу (поставці) відповідно до погоджених сторонами умов договору або відмова від договору. Також може бути заявлена вимога про відшкодування збитків, завданих невиконанням покупцем своїх договірних зобов`язань. 5.29. Водночас у справі, яка розглядається, суди встановили, а сторони у поданих заявах по суті справи (позові, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив) не заперечують, що постачальником 07.12.2024 було здійснено часткову поставку товарів до закладів освіти міста Кропивницького. Проте відповідач як покупець не вчиняв дій, спрямованих на виконання своїх договірних зобов`язань перед продавцем, щодо прийняття цього товару шляхом підписання видаткових накладних від 06.12.2024 № 973/12, від 06.12.2024 № 1007/12. Натомість умовами договорів передбачено, що поставлений товар приймається згідно з видатковими накладними (пункти 6.1.2 договорів). За змістом пункту 4.1 договорів лише після підписання таких видаткових накладних сторони здійснюють розрахунок за поставлений товар. 5.30. У випадку, якщо покупець не вчиняє дій, спрямованих на належне і добросовісне виконання своїх договірних зобов`язань перед продавцем, правовідносини сторін за договором купівлі-продажу можуть бути врегульовані відповідно до норм Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 Відповідно до положень статей 690, 692 Цивільного кодексу України в разі якщо покупець, діючи недобросовісно, не виконує або ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, що в свою чергу унеможливлює виконання постачальником власних зобов`язань з поставки товару та позбавляє (порушує) його права на отримання обумовлених у договорі коштів як оплати вартості такого товару, за умови вжиття постачальником усіх залежних від нього заходів для виконання договору, постачальник може на свій вибір обрати спосіб захисту своїх порушених прав. 5.31. Передбачені частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України правові наслідки є проявом охоронної складової цієї норми, спрямованої саме на захист порушених прав продавця у спірних правовідносинах, що відповідають правовим наслідкам порушення зобов`язання, передбаченим статтею 611 Цивільного кодексу України. Водночас відповідно до змісту статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання, відшкодування збитків. Відповідні наслідки, передбачені частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України, застосовуються (на відміну від наслідків прострочення кредитора за статтею 612 Цивільного кодексу України) саме у разі ухилення покупця від прийняття та оплати товару. 5.32. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. 5.33. У свою чергу, при вирішенні спору суд передусім надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересів особи на момент звернення до суду. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справи № 910/11511/18, на які посилається скаржник. 5.34. У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту своїх порушених прав, визначений пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, щодо примусового виконання відповідачем обов`язку в натурі в частині прийняття погодженого в договорі товару. Відтак суди мали перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу позивача у спірних відносинах. 5.35. Позивач, посилаючись на недоведеність аргументів Управління освіти щодо неприйняття товару через невідповідність технічним характеристикам та вимогам щодо комплектності, стверджував, що відповідно до підпункту 6.2.5 договорів замовник має право у випадку виникнення претензій за якістю товару, відмовитися від прийняття товару неналежної якості, про що повинен бути складений акт. Присутність представника постачальника при цьому обов`язкова. Позивач також зазначав, що постачальник та його представники не запрошувались при складанні актів відповідності. Акти складені лише директорами навчальних закладів та невстановленими співробітниками без участі постачальника. Тому позивач зазначав, що наявність відповідних актів не може вважатись належним та допустимим доказом у справі на підтвердження факту невиконання позивачем своїх обов`язків щодо поставки товару належної якості відповідно до пунктів 2.1 - 2.4 договорів. 5.36. Натомість суди зазначили, що відповідач, посилаючись на акти відповідності, заперечував проти позовних вимог ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2", зокрема, в частині того товару, який перебуває в закладах освіти міста Кропивницького і який згідно із цими актами відповідності не відповідає технічним характеристикам та вимогам щодо комплектності. Водночас суди дійшли висновку, що поставка товару здійснена не в повному обсязі, товар не відповідає умовам договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12 і вимогам тендерної документації. За висновками судів, відповідач у розумні строки повідомив позивача про відмову від поставленого товару та просив позивача забрати товар; відповідач також направив позивачу повідомлення від 25.12.2024 № 1887/26 та № 1888/26, в яких зазначив про розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 договорів від 06.12.2024 № 973/12 та № 1007/12. При цьому суди дійшли висновку, що відповідач правомірно реалізував передбачене договорами право на розірвання договорів від 18.11.2025 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703, укладених із позивачем. 5.37. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, на яку посилається скаржник, сформульовано висновки про те, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра. 5.38. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, - це процесуальний обов`язок суду. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22)). 5.39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, на яку посилається скаржник. 5.40. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20, на які посилається скаржник. 5.41. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не з`ясували характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), не встановили наявність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили права й обов`язки сторін при прийнятті товару з урахуванням умов договорів від 18.11.2024 № 1654 та від 27.11.2024 № 1703, укладених між сторонами, не надали правової оцінки актам відповідності, наданим відповідачем. Відтак суди достеменно не перевірили та не з`ясували правомірність реалізації Управлінням освіти свого права на одностороннє розірвання договорів, визначеного умовами підпунктів 6.2.1 пунктів 6.2 цих договорів. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій не дослідили надані сторонами докази та дійшли передчасних висновків про недоведення позивачем допустимими та достовірними доказами порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині прийняття товару, а відтак - про відмову в задоволенні позову ПП "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2". 5.42. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися під час касаційного провадження. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.43. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що Верховний Суд не формував узагальнену позицію щодо порядку, який стосується виконання вимог приписів Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про доступ до публічної інформації", Бюджетного кодексу України, Закону України "Про запобігання корупції" в частині прийняття товару та його оформлення, порядку одностороннього розірвання тендерних договорів. Скаржник також зазначає, що Верховний Суд не формував правову позицію за наведеними законами через призму дії в Україні воєнного стану. 5.44. Колегія суддів зазначає, що зміст пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що він спрямований на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. 5.45. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19. 5.46. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22. 5.47. Таким чином для формування висновку необхідно встановити неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, про які зазначає скаржник, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 5.48. Проте колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права. 5.49. З урахуванням порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування норм матеріального права, формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм права з питань, наведених скаржником у касаційній скарзі, є передчасним. 5.50. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 5.51. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 5.52. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, із яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. 5.53. Проте суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не дотримались вимог статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. 5.54. З урахуванням наведеного, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору судами попередніх інстанцій, тому оскаржувані судові рішення належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. З наведених мотивів Верховний Суд вважає викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача необґрунтованими. 5.55. Під час нового розгляду справи судам слід урахувати висновки, викладені в цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно й повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. За змістом частин 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. 6.3. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити, а ухвалені у справі судові рішення - скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7. Розподіл судових витрат Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ІНТЕЛЕКТ-ПРАВО2" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2025 у справі № 912/2362/25 скасувати, справу № 912/2362/25 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак