Постанова КГС ВС № 911/1643/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 911/1643/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (колегія суддів: Колесник Р. М. - головуючий, Горбасенко П. В., Сковородіна О. М.), ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (суддя Заєць Д. Г.) за результатами розгляду заяви від 17.12.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (суддя Заєць Д. Г.) за результатами розгляду заяви від 08.01.2026 у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк" до Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Національної поліції у місті Києві, про зобов`язання вчинити дії, та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Національної поліції у місті Києві, про усунення перешкод у користуванні майном, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин, які передували постановленню оскаржуваних судових рішень 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк" (далі - ТОВ "Укрспецпарк") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича (далі - ФОП Василевський В. Я.) про зобов`язання вчинити дії. 1.2. ФОП Василевський В. Я. звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Укрспецпарк" про усунення перешкод у користуванні майном. 1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 911/1643/25 прийнято зустрічну позовну заяву ФОП Василевського В. Я. від 13.08.2025 (вх. №5186/25 від 15.08.2025) до ТОВ "Укрспецпарк" про усунення перешкод у користуванні майном до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ "Укрспецпарк". 1.4. ТОВ "Укрспецпарк" звернулося до Господарського суду Київської області із заявою від 15.12.2025 (вх. №17639/25 від 16.12.2025) про залишення без розгляду первісної позовної заяви ТОВ "Укрспецпарк", вирішення питання про повернення судового збору та відкладення підготовчого засідання з розгляду зустрічної позовної заяви ФОП Василевського В. Я. 1.5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2025 у справі № 911/1643/25 заяву ТОВ "Укрспецпарк" від 15.12.2025 (вх. №17639/25 від 16.12.2025) про залишення первісного позову без розгляду задоволено. Первісний позов ТОВ "Укрспецпарк" до ФОП Василевського В. Я., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Національної поліції у м. Києві, про зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду. 1.6. ФОП Василевський В. Я. 17.12.2025 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою щодо розподілу судових витрат в частині позову ТОВ "Укрспецпарк" до ФОП Василевського В. Я. у справі № 911/16443/25, в якій просив покласти на ТОВ "Укрспецпарк" витрати ФОП Василевського В. Я. на професійну правничу допомогу в сумі 200 000,00 грн, які понесені ним у зв`язку з поданням позову ТОВ "Укрспецпарк" до ФОП Василевського В. Я. про зобов`язання вчинити дії (укласти договір оренди). 1.7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2025 у справі № 911/1643/25 прийнято до розгляду заяву ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1643/25. 1.8. До суду від ФОП Василевського В. Я. надійшла заява від 08.01.2026 (вх. № 37 від 08.01.2026) про відмову від зустрічного позову внаслідок його задоволення ТОВ "Укрспецпарк" після пред`явлення зустрічного позову та про розподіл судових витрат ФОП Василевського В. Я. в частині зустрічного позову, в якій заявник просив покласти на ТОВ "Укрспецпарк" витрати за зустрічним позовом ФОП Василевського В. Я. на професійну правничу допомогу в сумі 200 000,00 грн, які понесені ним у зв`язку з поданням зустрічного позову до ТОВ "Укрспецпарк" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 прийнято відмову ФОП Василевського В. Я. від 08.01.2026 (вх. №37 від 08.01.2026) від зустрічного позову. Провадження у справі № 911/1643/25 в частині позовних вимог за зустрічним позовом ФОП Василевського В. Я. закрито. Заяву ФОП Василевського В. Я. від 08.01.2026 (вх. №37 від 08.01.2026) щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ "Укрспецпарк" на користь ФОП Василевського В. Я. 10 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. 2.2. Суд першої інстанції, розглянувши заяву ФОП Василевського В. Я. про відмову від зустрічного позову, дійшов висновку, що ця заява не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. Тому суд першої інстанції прийняв відмову від зустрічного позову ФОП Василевського В. Я. та закрив провадження у справі № 911/1643/25 в частині зустрічних позовних вимог ФОП Василевського В. Я. відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши заяву ФОП Василевського В. Я. про розподіл судових витрат у частині зустрічного позову, суд першої інстанції визнав суму судових витрат на професійну правову допомогу, надану позивачу за зустрічним позовом адвокатським бюро "Андрій Яценко", в розмірі 200 000,00 грн підтвердженою належними та допустимими доказами. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт / послуг із надання професійної правничої / правової допомоги від 06.01.2026 адвокатське бюро надало, а позивач за зустрічним позовом прийняв юридичні послуги, загальна вартість яких складає 200 000,00 грн; зазначений акт підписано представниками обох сторін, у вказаному акті наведено перелік та обсяги послуг, що надавались адвокатом ФОП Василевському В. Я. за зустрічним позовом, та їх загальна вартість. При цьому суд першої інстанції зазначив, що клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідача за зустрічним позовом не надходило. Задовольняючи частково заяву ФОП Василевського В. Я. від 08.01.2026 (вх. № 37 від 08.01.2026) щодо розподілу судових витрат та присуджуючи до стягнення з ТОВ "Укрспецпарк" на користь ФОП Василевського В. Я. 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у процесі розгляду первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що розмір витрат на правову допомогу ФОП Василевського В. Я. є непропорційним до предмета спірних правовідносин, а тому, за висновком суду, покладення на ТОВ "Укрспецпарк" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн є надмірним. Відтак, установивши невідповідність витрат на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом ФОП Василевського В. Я. вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ФОП Василевського В. Я. на правничу допомогу з 200 000,00 грн до 10 000,00 грн. Посилаючись на положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та встановивши, що ФОП Василевський В. Я. в цій справі не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх ТОВ "Укрспецпарк" після пред`явлення зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Укрспецпарк" на користь ФОП Василевського В. Я. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. 2.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 задоволено частково заяву ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 (вх. №11123 від 17.12.2025) про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі № 911/1643/25 щодо розподілу судових витрат. Вирішено стягнути з ТОВ "Укрспецпарк" на користь ФОП Василевського В. Я. 10 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. 2.4. Задовольняючи частково заяву ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 (вх. №11123 від 17.12.2025) про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі № 911/1643/25, суд першої інстанції зазначив, що підтвердженою належними та допустимими доказами є сума судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 200 000,00 грн, надану відповідачу за первісним позовом - ФОП Василевському В. Я. адвокатським бюро "Андрій Яценко". Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача за первісним позовом не надходило. Суд першої інстанції також зазначив, що третьою особою - Головним управлінням Національної поліції у місті Києві не доведено відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Суд першої інстанції встановив, що згідно з договором сторони погодили фіксований розмір вартості наданих послуг, а подані ФОП Василевським В. Я. документи дозволяють встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг. Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував характер та категорію спору, а також зазначив, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження. Крім того, суд оцінив виконаний обсяг робіт адвокатом (підготовка відзиву на первісний позов, позицій / заперечень), кількість судових засідань за участю представника ФОП Василевського В. Я. При цьому суд зазначив, що розгляд спору по суті не здійснювався, а провадження у справі було закінчено на стадії підготовчого засідання у зв`язку з поданням ТОВ "Укрспецпарк" заяви про залишення первісного позову ТОВ "Укрспецпарк" без розгляду. Відтак суд першої інстанції зазначив, що заявлений ФОП Василевським В. Я. розмір витрат на правову допомогу є непропорційним до предмета спору. Тому суд виснував, що покладення на ТОВ "Укрспецпарк" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн є надмірним. Суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат ФОП Василевського В. Я. на правничу допомогу з 200 000,00 грн до 10 000,00 грн, посилаючись на невідповідність заявлених ФОП Василевським В. Я. витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору. 2.5. Не погодившись із ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 (про закриття провадження у справі та про розподіл судових витрат за заявою ФОП Василевського В. Я. від 08.01.2026) в частині відмови у стягненні на користь ФОП Василевського В. Я. з ТОВ "Укрспецпарк" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 190 000,00 грн при розгляді первісного позову, ФОП Василевський В. Я. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. 2.6. Не погодившись із ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 (про розподіл судових витрат за заявою ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025) в частині відмови у стягненні на користь ФОП Василевського В. Я. з ТОВ "Укрспецпарк" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 190 000,00 грн при розгляді зустрічного позову, ФОП Василевський В. Я. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. 2.7. Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.03.2026 у справі № 911/1643/25, зокрема, вирішено об`єднати в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційні скарги ФОП Василевського В. Я. на ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1643/25 за апеляційними скаргами ФОП Василевського В. Я. на ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25. 2.8. Постановою апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 911/1643/25 ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 залишено без змін. 2.9. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25, виходив із того, що розгляд справи в суді першої інстанції було припинено внаслідок подання ТОВ "Укрспецпарк" заяви про залишення первісного позову без розгляду та внаслідок подання ФОП Василевським В. Я. заяви про відмову від зустрічного позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом заяви ТОВ "Укрспецпарк", її подання обумовлене неусвідомленням ТОВ "Укрспецпарк" безпідставності позову ТОВ "Укрспецпарк", а обґрунтовано небажанням продовжувати вирішення цього спору через втрату інтересу щодо продовження наявних між сторонами орендних правовідносин з огляду на категоричність позиції ФОП Василевського В. Я. щодо цього питання. Водночас заява ФОП Василевського В. Я. обґрунтована тим, що він не підтримує свої позовні вимоги внаслідок їх задоволення ТОВ "Укрспецпарк" у добровільному порядку шляхом звільнення земельної ділянки від свого майна. Суд апеляційної інстанції виснував, що після залишення первісного позову ТОВ "Укрспецпарк" без розгляду та прийняття відмови ФОП Василевського В. Я. від зустрічного позову, у суду першої інстанції не було підстав оцінювати правомірність поведінки кожної із сторін. Відтак суд першої інстанції не мав можливості достеменно встановити, чи виник спір унаслідок неправомірних дій ТОВ "Укрспецпарк", чи виник спір унаслідок неправомірних дій ФОП Василевського В. Я. За висновком апеляційного господарського суду, така невизначеність щодо винуватця у виникненні спору не дозволяла суду під час розподілу судових витрат покласти на ТОВ "Укрспецпарк" понесені ФОП Василевським В. Я. витрати на правничу допомогу в повному обсязі. За висновком апеляційного суду, залишення первісного позову без розгляду одночасно з відмовою від зустрічного позову (унаслідок його добровільного задоволення) надає суду більшу свободу розсуду в питанні щодо розподілу понесених витрат на правничу допомогу. Як зазначив суд, покладення на ТОВ "Укрспецпарк" лише частини витрат, понесених ФОП Василевським В. Я., є правомірним, оскільки в цьому випадку відбувається реалізація місцевим господарським судом більш широких дискреційних повноважень з урахуванням обставин цієї справи.

3. Короткий зміст касаційних скарг 3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та ухвалами Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25, ФОП Василевський В. Я. звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами від 19.05.2026 № 3712/2026 та від 19.05.2026 № 3713/2026. 3.2. ФОП Василевський В. Я. в касаційній скарзі від 19.05.2026 № 3712/2026 просить Верховний Суд скасувати частково ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 про розподіл судових витрат (у частині відмови ФОП Василевському В. Я. в задоволенні заяви про стягнення судових витрат у розмірі 190 000,00 грн за первісним позовом ТОВ "Укрспецпарк") та скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ФОП Василевського В.Я. на вказану ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25), задовольнити заяву ФОП Василевського В. Я. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом ТОВ "Укрспецпарк", стягнути з ТОВ "Укрспецпарк" на користь ФОП Василевського В. Я. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 190 000,00 грн. 3.3. ФОП Василевський В. Я. в касаційній скарзі від 19.05.2026 № 3712/2026 зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази, тому не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, скаржник зауважує, що апеляційний суд безпідставно позбавив представника ФОП Василевського В. Я. можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За твердженням скаржника, це сталося через те, що секретар судового засідання самовільно видалила представника скаржника з відеоконференції. Відтак, на думку ФОП Василевського В. Я., суд апеляційної інстанції не дослідив доводи, викладені в апеляційній скарзі. 3.4. ФОП Василевський В. Я. в касаційній скарзі від 19.05.2026 № 3713/2026 просить Верховний Суд скасувати частково ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 про розподіл судових витрат (у частині відмови ФОП Василевському В. Я. в задоволенні заяви про стягнення судових витрат у розмірі 190 000,00 грн за зустрічним позовом ФОП Василевського В. Я. до ТОВ "Укрспецпарк") та скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги ФОП Василевського В. Я. на зазначену ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25). 3.5. ФОП Василевський В. Я. у касаційній скарзі від 19.05.2026 № 3713/2026 зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази, тому не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, скаржник зауважує, що апеляційний суд безпідставно позбавив представника ФОП Василевського В. Я. можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За твердженням скаржника, це сталося через те, що секретар судового засідання самовільно видалила представника скаржника з відеоконференції. 3.6. У доповненнях до касаційних скарг на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та на ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 ФОП Василевський В. Я. зазначає про порушення судом апеляційної інстанції частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Василевський В. Я. стверджує, що при вирішенні питання щодо покладення судового збору за результатами розгляду апеляційних скарг ФОП Василевського В. Я., суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що скаржник звільнений від сплати судового збору згідно із пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому безпідставно поклав судові витрати на ФОП Василевського В. Я. за подання апеляційних скарг.

4. Розгляд касаційних скарг і

позиція Верховного Суду 4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 4.2. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду в частині відмови ФОП Василевському В. Я. в розподілі судових витрат у розмірі 190 000,00 грн за первісним позовом ТОВ "Укрспецпарк" та в частині відмови ФОП Василевському В. Я. в розподілі судових витрат у розмірі 190 000,00 грн за зустрічним позовом ФОП Василевського В. Я. до ТОВ "Укрспецпарк". 4.3. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 4.4. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке. 4.5. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. 4.6. За змістом частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. 4.7. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 4.8. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України). 4.9. Розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України. 4.10. Згідно із частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. 4.11. Отже, в разі відмови позивача від позову розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у відповідача виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належать і витрати, пов`язані з розглядом справи. Водночас у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, то суд стягує судові витрати з відповідача на користь позивача. 4.12. Тобто стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі можливе за умови встановлення обставин задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 905/2145/20. 4.13. Водночас відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. 4.14. У постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 907/636/20 викладено такі висновки: "Зі змісту зазначеної норми можна дійти висновку, що у випадку відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, відповідач має право заявити про відшкодування позивачем понесених витрат (аналогічний висновок міститься у п. 10 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 924/341/22). При цьому, сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. ст. 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, на які скаржник, серед іншого, посилається на обґрунтування доводів касаційної скарги). Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача". 4.15. Задовольняючи частково заяву ФОП Василевського В. Я. від 08.01.2026 (вх. № 37 від 08.01.2026) щодо розподілу судових витрат та присуджуючи до стягнення з ТОВ "Укрспецпарк" на користь ФОП Василевського В. Я. 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у процесі розгляду первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що розмір витрат на правову допомогу ФОП Василевського В. Я. є непропорційним до предмета спору, а тому, за висновком суду, покладення на ТОВ "Укрспецпарк" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн є надмірним. 4.16. Задовольняючи частково заяву ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 (вх. №11123 від 17.12.2025) про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі № 911/1643/25, суд першої інстанції зазначив, що підтвердженою належними та допустимими доказами є сума судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 200 000,00 грн, надану відповідачу за первісним позовом - ФОП Василевському В. Я. адвокатським бюро "Андрій Яценко". Суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат ФОП Василевського В. Я. на правничу допомогу з 200 000,00 грн до 10 000,00 грн, посилаючись на невідповідність заявлених ФОП Василевським В. Я. витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору. 4.17. Залишаючи без змін ухвали місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що покладення на ТОВ "Укрспецпарк" лише частини витрат, понесених ФОП Василевським В. Я., є правомірним. У цьому випадку, за висновком суду, відбувається реалізація місцевим господарським судом більш широких дискреційних повноважень з урахуванням обставин цієї справи. 4.18. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Василевський В. Я. звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами. Обґрунтовуючи доводи касаційних скарг, ФОП Василевський В. Я. посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази, тому не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, скаржник зауважує, що апеляційний суд безпідставно позбавив представника ФОП Василевського В. Я. можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За твердженням скаржника, це сталося через те, що секретар судового засідання безпідставно відключила представника скаржника з відеоконференції. 4.19. Розглянувши доводи скаржника, викладені в касаційних скаргах, а також перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 4.20. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, є судом факту, який встановлює правовідносини, події, обставини і застосовує до них конкретні норми права. Суд касаційної інстанції є судом права, який виключно перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, формує єдину судову практику. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 2610/7240/2012, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22. 4.21. Як уже зазначалося для застосування положень частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України суд при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі повинен установити обставини щодо задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову. Натомість умовою для застосування частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України є встановлення судом необґрунтованості дій позивача. Отже, вирішення питання про відшкодування понесених ФОП Василевським В. Я. в разі закриття провадження у справі за позовною заявою ФОП Василевського В. Я. та в разі залишення без розгляду позову ТОВ "Укрспецпарк" ставиться у залежність від наявності доказів про задоволення позовних вимог ТОВ "Укрспецпарк" після пред`явлення позову ФОП Василевським В. Я., а також від установлення судом необґрунтованості дій ТОВ "Укрспецпарк". Після встановлення зазначених обставин суд вирішує питання щодо покладення на ТОВ "Укрспецпарк" понесених ФОП Василевським В. Я. судових витрат у справі з урахуванням критеріїв, які визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. 4.22. Колегія суддів зазначає, що, розглядаючи заяви ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 та від 08.01.2026 щодо розподілу судових витрат, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, а тому дійшли передчасних висновків про часткову відмову в задоволенні заяв ФОП Василевського В. Я. При цьому суди попередніх інстанцій не надали оцінку доказам, поданим сторонами у справі, а також не мотивували зменшення розміру судових витрат з урахуванням критеріїв, які визначені положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема частин 3, 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. 4.23. Колегія суддів також зазначає, що згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 4.24. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Подібні висновки викладені в додаткових постановах Верховного Суду від 25.08.2025 у справі № 911/2591/23, від 28.01.2025 у справі № 910/299/24, від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, 06.02.2024 у справі № 904/1270/22, від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23. 4.25. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). 4.26. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. 4.27. Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте в частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2025 у справі № 911/2591/23, від 28.01.2025 у справі № 910/299/24, від 21.05.2024 у справі № 918/775/23, від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, від 04.07.2023 у справі № 924/295/22. 4.28. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. 4.29. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". 4.30. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, розглянувши заяви ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 (вх. №11123 від 17.12.2025) та від 08.01.2026 (вх. № 37 від 08.01.2026), дійшов висновку про зменшення розміру витрат ФОП Василевського В. Я. на правничу допомогу з 200 000,00 грн до 10 000,00 грн, посилаючись на невідповідність заявлених ФОП Василевським В. Я. витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору. При цьому суд першої інстанції не з`ясував під час вирішення питання про розподіл судових витрат обставини щодо поведінки сторони під час розгляду справи, дій сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи тощо. 4.31. Водночас колегія суддів зазначає, що в кожному конкретному випадку суд повинен надати оцінку обставинам, передбаченим частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та навести обґрунтовані мотиви зменшення розміру судових витрат. Відтак обґрунтованими є доводи скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій обставин, які передбачені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України і мають значення для справедливого розподілу судових витрат. 4.32. Розглянувши доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд безпідставно, на думку скаржника, позбавив представника ФОП Василевського В. Я. можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через те, що секретар судового засідання безпідставно відключила представника скаржника з відеоконференції, колегія суддів зазначає таке. 4.33. Згідно із частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Верховний Суд звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. 4.34. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та в пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України (№ 2)" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. 4.35. Суд наголошує, що право бути почутим є одним із ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та забезпечує прийняття обґрунтованого і справедливого рішення. 4.36. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. 4.37. За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав і обов`язків, до яких, у тому числі, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення. 4.38. Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. 4.39. Частинами 1, 4, 8 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки. 4.40. Колегія суддів установила, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 911/1643/25 задоволено клопотання ФОП Василевського В. Я. про участь його представника - адвоката Яценка Андрія Олексійовича в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, вирішено судове засідання у справі № 911/1643/25, призначене на 29.04.2026 об 11 год 00 хв, та всі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції. 4.41. Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції № 6341419 від 29.04.2026 адвокат Яценко А. О. був запрошений до відеоконференції об 11 год 20 хв, секретарем судового засідання увімкнено мікрофон та камеру. Проте запрошений до відеоконференції Яценко А. О. станом на 11 год 20 хв зазначений у протоколі як такий, що перебуває офлайн. Надалі об 11 год 23 хв секретарем судового засідання Яценко А. О. був видалений із конференції. 4.42. Суд апеляційної інстанції у постанові від 29.04.2026 зазначив, що внаслідок нестабільного зв`язку та/або технічних перебоїв, суд не зміг приєднати представника скаржника до створеної відеоконференції. Посилаючись на положення частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а також ураховуючи те, що в цій справі явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а представник не зміг під`єднатись до судового засідання в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує подану після судового засідання адвокатом Яценком А. О. заяву, проте зауважив, що відсутність представника скаржника не завадила ефективному виконанню судом завдань господарського судочинства. 4.43. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що апеляційний господарський суд під час проведення судового засідання 29.04.2026 здійснив запрошення / виклик представника ФОП Василевського В. Я. для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, натомість Яценко А. О. станом на 11 год 20 хв зазначений у протоколі як такий, що перебуває офлайн, відтак представник скаржника не зміг під`єднатись до судового засідання в режимі відеоконференції, колегія суддів дійшла висновку, що в цьому випадку скаржник не довів порушення судом апеляційної інстанції його права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 4.44. Відтак необґрунтованими є доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд безпідставно позбавив представника ФОП Василевського В. Я. можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 4.45. Скаржник у доповненнях до касаційних скарг також зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи. Наведене підтверджується долученою до касаційних скарг довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 0981715, згідно з якою Василевський Віктор Якович є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності: "загальне захворювання", встановлено інвалідність на строк: "безстроково". Проте, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції з порушенням частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України поклав витрати зі сплати судового збору за результатами розгляду апеляційних скарг ФОП Василевського В. Я. на скаржника. 4.46. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також, враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то й підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні. Ураховуючи наведене, судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення (ухвалу) суду щодо розподілу судових витрат не сплачується. 4.47. Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на ФОП Василевського В. Я. судовий збір за подання апеляційних скарг на додаткове рішення (ухвалу) суду щодо розподілу судових витрат 4.48. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди неправильно застосували норми процесуального права щодо прийняття судових рішень на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні заяви ФОП Василевського В. Ч. від 08.01.2026 про стягнення судових витрат за зустрічною позовною заявою та в частині відмови в задоволенні заяви ФОП Василевського В. Я. від 17.12.2025 про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі № 911/1643/25 про стягнення судових витрат за первісною позовною заявою у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

5. Висновки Верховного Суду 5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 5.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права були допущені тільки цим судом. 5.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 в частині відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича від 17.12.2025 про стягнення судових витрат за первісною позовною заявою та в частині відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича від 08.01.2026 про стягнення судових витрат за зустрічною позовною заявою - скасувати із направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. 5.4. Під час нового розгляду справи судам слід урахувати висновки, викладені в цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно й повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Судові витрати Оскільки судовий збір за подання касаційних скарг на додаткові рішення (ухвали) суду щодо розподілу судових витрат не сплачується, то судові витрати зі сплати судового збору не розподіляються. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 в частині відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича від 17.12.2025 про стягнення судових витрат за первісною позовною заявою та ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі № 911/1643/25 в частині відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича від 08.01.2026 про стягнення судових витрат за зустрічною позовною заявою скасувати. Справу № 911/1643/25 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак