Постанова Західний апеляційний господарський суд № 910/13727/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 910/13727/25 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущак, розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» б/н від 23.02.2026 (вх. № 01-05/512/26 від 23.02.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 (повний текст рішення складено 06.02.2026, суддя Гула У.І.) у справі № 910/13727/25 за позовом: Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», м. Київ, до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кремер Надії Романівни про: стягнення заборгованості в сумі 15 679,35 грн ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Кремер Надії Романівни про стягнення 15 679, 35 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 постановлено передати позовну заяву Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Фізичної особи-підприємця Кремер Надії Романівни про стягнення 15 679, 35 грн на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем у 2025 році було заплановано закупівлю лінолеуму з визначеними технічними та якісними характеристиками, придатними для цільового використання, які були відображені у технічному завданні та стали істотними умовами договору поставки від 07.07.2025 №102. Уклавши договір, відповідач зобов`язався поставити товар, який відповідає технічним характеристикам, наведеним у Додатку №1 до договору, є новим та придатним до використання, а також гарантував його належну якість. Позивач зазначає, що після поставки товару встановив невідповідність його технічних характеристик умовам договору, зокрема вага 1 мІ лінолеуму була меншою, ніж передбачено договором та технічними даними виробника. Про виявлені недоліки відповідача було невідкладно повідомлено засобами телефонного зв`язку, одночасно позивач відмовився від прийняття товару та вимагав його заміни, однак відповідач таких вимог не виконав. За пропозицією відповідача 03.09.2025 сторони розірвали договір. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору, позивач на підставі пункту 8.3 договору нарахував пеню та штраф та просить їх стягнути. Правовою підставою позову зазначено статті 526, 610, 631, 672, 673, 678, 679 ЦК України. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами невідповідність поставленого товару технічним характеристикам договору та його неналежну якість. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач відмовився від прийняття товару в односторонньому порядку без складання акта невідповідності, не провів перевірки якості товару та не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів. Долучені до позову фотографії не дозволяють однозначно ідентифікувати товар, не містять належного перекладу інформації іноземною мовою та не підтверджують невідповідність поставленого товару умовам договору. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, а відтак відсутність підстав для стягнення пені та штрафу. Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківської області від 04.02.2026, Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» подало апеляційну скаргу б/н від 23.02.2026 (вх. № 01-05/512/26 від 23.02.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій. Скаржник зазначає, що відповідач поставив товар, який не відповідав технічним характеристикам, визначеним договором, у зв`язку з чим позивач обґрунтовано відмовився від його прийняття. При цьому відповідач не довів наявності обставин непереборної сили чи інших об`єктивних причин, які унеможливлювали належне виконання договору, а розірвання договору не звільняє його від відповідальності за допущене порушення. Відтак апелянт вважає, що заявлені до стягнення пеня та штраф у загальному розмірі 15 679,35 грн підлягають стягненню в повному обсязі. Фізична особа-підприємець Кремер Надія Романівна подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. В подальшому, Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» подало відповідь позивача на відзив відповідача на апеляційну скаргу. Фізична особа-підприємець Кремер Надія Романівна подала заперечення на відповідь позивача на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/13727/25. Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» подало відповідь на заперечення відповідача на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2026 року. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Суд, враховуючи обставини справи застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. 07 липня 2025 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» та Фізичною особою - підприємцем Кремер Надією Романівною було укладено договір поставки №102. Предметом договору є зобов`язання постачальника поставити та передати у власність замовника конструкційні матеріали (лінолеум), а замовник - прийняти і оплатити такий товар, у відповідності до пункту 1.1 договору. Найменування, опис та технічні характеристики товару визначені в технічному завданні на закупівлю товару (додаток № 1 до договору) (п. 1.2 договору). Кількість та вартість товару визначені у специфікації на закупівлю товару (додаток № 2 до договору) (п. 1.3 договору) Відповідно до п. 1.4 договору постачання товару здійснюється постачальником на склад замовника, який розташований за адресою: 03180, м. Київ, проспект Берестейський,

151. Постачальник повинен поставити товар, якість якого відповідає технічним характеристикам, наведеним у Додатку 1 до цього Договору, має бути новим та придатним до використання. Пунктом 2.2 договору передбачено, що у разі виявлення замовником неякісного товару під час його використання , постачальник зобов`язується протягом 3 робочих днів після отримання повідомлення від замовника прибути для складання двостороннього акта. У разі неприбуття постачальника у зазначений строк, замовник має право скласти акт про виявлення неякісного товару в одностронньому порядку. Постачальник зобов`язується за свій рахунок замінити неякісний товар протягом 10 робочих днів з дати складання вищевказаного акту. У відповідності до пункту 3.1 договору, загальна вартість за договором згідно зі специфікацією на закупівлю товару становить 139 996,83 грн. без ПДВ і включає в себе вартість товару та всі інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою, завантаженням та розвантаженням товару на склад замовника. Відповідно до п.5.1. договору поставка здійснюється в період дії договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки на товар від замовника. Датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими особами Сторін видаткової накладної на Товар. ( п.5.2 Договору). 08.07.2025 року позивач направив відповідачу лист - заяву (№80/18.4.2/8691/25 від 08.07.2025р.) на офіційну електронну пошту щодо готовності прийняти поставку товару згідно положень договору поставки від 07.07.2025 № 102. 14.07.2025 року відповідачем була здійснена поставка товару - Лінолеум Beauflor Ambient Vero 162L в кількості 339 м2 та на суму 139 996 грн. 83 коп. Постачання відбувалось автомобільним транспортом на адресу 03180, м. Київ, проспект Берестейський,

151. Разом з товаром відповідачем були передані первинні бухгалтерські документи видаткова накладна № 41 від 14.07.2025р. та рахунок на оплату №42 від 14.07.2025р, товаро - транспортна накладна № РЦБ 41 від 14.07.2025р, копія сертифікату відповідності до вимог ДСТУ Б В.2.7-21:2013 «МАТЕРІАЛИ І ВИРОБИ ПОЛІВІНІЛХЛОРИДНІ БАГАТОШАРОВІ ТА ОДНОШАРОВІ ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ. Технічні умови» на лінолеум ТМ Beauflor (№UA.1O393.00079-25 термін дії з 18.02.2025р. до 17.02.2026р.), про що зазначає позивач у відповіді на відзив. Позивачем товар не було прийнято, з посиланням на те, що товар не відповідав технічним вимогам викладеним у додатку №1 до договору поставки, про що повідомлено відповідача засобами телефонного зв`язку. Сторонами укладено додаток до договору (технічне завдання), у якому вказані технічні та якісні характеристики, зокрема - вага лінолеум 2,6 кг./м2. Позивачем було зроблено фото трьох рулонів поставленого лінолеуму. Позивач поданими фото вказує, що: маса вказана 168,800 кг. поділити на площу на 75,000 кв. м. буде вага 2,25 кг/ кв. м. За технічними характеристиками лінолеум повинен бути 2,6 кг/кв. м. ( фото1) ; маса вказана 166,700 кг. поділити на площу на 74,100 кв. м. буде вага 2,24 кг/ кв. м. За технічними характеристиками лінолеум повинен бути 2,6 кг/кв. м. ( фото 2); маса вказана 168,400 кг. поділити на площу на 75,000 кв. м. буде вага 2,24 кг/ кв. м. За технічними характеристиками лінолеум повинен бути 2,6 кг/кв. м. (фото3). З посиланням на те, що маса ліноліуму була нижчою (2,24 кг/кв.м., 2, 25 кг/кв.м.), як передбачено технічними вимогами (2,6 кг/кв.м.), позивач відмовився прийняти товар. Виклик представника постачальника не здійснювався, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції не складався. 05.08.2025 ФОП Кремер Н.Р. направила до підприємства пропозицію про розірвання укладеного між сторонами договору. 03.09.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду про розірвання договірних відносин. Згідно з п.8.3. договору у разі порушення строків постачання товару, або порушення заміни неякісного товару на якісний постачальник на вимогу замовника виплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. 15.09.2025 позивачем було направлено претензію відповідачу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 15 679,35 грн. 23.09.2025 відповідачем було направлено позивачу лист - відповідь на претензію, яким відповідач не визнає порушення договірних зобов`язань та відповідно, відмовляється від сплати штрафних санкцій. За розрахунком позивача підлягають нарахуванню та стягненню за період з 23.07.2025 по 02.09.2025 (до дати розірвання договору) пеня у розмірі 5 879, 58 грн та штраф у розмірі 7% що становить 9 799,77 грн. Загальна сума штрафних санкцій становить 15 679,35 грн. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини. У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки. Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Згідно із статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 334 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (стаття 631 ЦК України). Статтею 671 ЦК України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору. Матеріалами справи підтверджується, що в додатку до Договору №1 сторонами узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість, технічні та якісні характеристики, в т.ч. вагу: 2,6 кг/м.кв. Так, на виконання умов договору 14.07.2025 на виконання договору відповідач здійснив поставку товару на адресу покупця та надав первинні бухгалтерські документи: видаткову накладну, рахунок, товаро - транспортну накладну та копію сертифікату відповідності. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов"язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( частина 1 статті 611 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (Частина 1 статті 612 ЦК України). Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина 1 статті 613 ЦК України). Згідно з частиною 4 статті 690 ЦК України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Згідно з ч. 1, 3-4 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Статтею 688 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті. Відповідно до ч.1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Стаття 678 ЦК України визначає правові наслідки передання товару неналежної якості. Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору. Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, відповідач повністю виконав свої зобов`язання та здійснив повністю поставку за вказаною заявкою - листом (№80/18.4.2/8691/25 від 08.07.2025р.), поставив за адресою 03180, м. Київ, проспект Берестейський, 151 товар - Лінолеум Beauflor Ambient Vero 162L в кількості 339 м2 та на суму 139 996 грн. 83 коп. Однак, при прийманні товару, уповноважені особи позивача відмовились прийняти поставлений товар. Ніяких письмових документів (актів, протоколів, тощо) по факту відмови не складались. Позивач не надсилав відповідачу претензій щодо якості поставленого товару, вимог про необхідність замінити товар. У господарському обороті в Україні діє загальне правило, що покупець має в належний спосіб повідомити продавця про недоліки товару, а фіксація дефектів та недоліків поставленого товару та/або виконаних підрядних робіт (чи то по кількості чи то по якості) має здійснюватися за участю обох сторін правочину постачальника (підрядника) і покупця (замовника). Одностороннє складення актів про недоліки товару/робіт може мати місце у разі відмови постачальника (виконавця) робіт від участі в складенні такого акту. Недотримання указаних вимог позбавляє доказової сили акт про недоліки товару (робіт), складений однією із сторін правочину без повідомлення другої сторони. Відповідно до частини 1 статті 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. В той же час, позивачем не надаються докази, зі змісту яких можна встановити, що товар який позивач доставив за вказаною у договорі адресою є неналежної якості, не відповідає технічним характеристикам, а надані позивачем до позову фотографії не дозволяють однозначно ідентифікувати зображену на них продукцію та не дають можливості встановити, що цей товар є саме тим товаром, який був доставлений 14.07.2025 відповідачем позивачу. Разом з тим, такі докази не несуть жодної змістовної інформації, а саме: не мають в своєму змісті жодної територіальної та часової прив`язки до того місця, з їх даних не можливо встановити достовірні дані, які мають відношення до розгляду цієї справи. При цьому, позивачем не складено будь - яких документів щодо поставки товару неналежної якості. Виходячи з наданої позивачем інформації, позивач не проводив визначення ваги поставленого товару, не відбирав зразки для проведення зважування згідно ДСТУ Б В.2.7-292:2011, не оформляв за результатами дослідження письмових протоколів, як це передбачено в пункті 4.1.5 ДСТУ Б В.2.7-292:2011. Позивач не викликав відповідача для участі в процесі приймання товару за якістю та комплектністю за процедурою, що передбачена положеннями «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7». Акти або інші письмові документи щодо наявності відхилень технічних характеристик поставленого товару сторонами не складались та не підписувались. Відповідно до Інструкції П-7 у разі виявлення недоліків продукції покупець зобов`язаний призупинити приймання та викликати представника постачальника для складання двостороннього акту. У разі недотримання цієї процедури результати одностороннього визначення якості продукції не мають юридичної сили. Таким чином твердження апелянта щодо невідповідної якості поставленого товару не є обґрунтованими. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором. Як вбачається з матеріалів справи, лист відповідача від 05.08.2025 № 05/08-1 містив пропозицію про розірвання договору та сам по собі не свідчить про односторонню відмову від його виконання. Надалі між сторонами 03.09.2025 укладено додаткову угоду № 1 про припинення дії договору за взаємною згодою сторін, що відповідає пункту 9.1 договору та положенням статті 651 Цивільного кодексу України. Отже, договір було припинено не внаслідок односторонньої відмови відповідача від його виконання, а за взаємною згодою сторін, у зв`язку з чим відповідні доводи апелянта є безпідставними. Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 у справі № 910/13727/25. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ : 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» б/н від 23.02.2026 (вх. № 01-05/512/26 від 23.02.2026) залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2026 у справі № 910/13727/25 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Н.М. Кравчук Суддя О.І. Матущак