Постанова КАС ВС № 240/15605/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ справа № 240/15605/25 адміністративне провадження № К/990/41659/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 240/15605/25, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, постановлену суддею Поповою О.Г., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025, ухвалену у складі: судді-доповідача Мацького Є.М., суддів Сушка О.О., Залімського І. Г., УСТАНОВИВ: І. Обставини справи 1. 12.06.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якій просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.08.2022; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.08.2022, із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленою в березні 2018 року, із застосуванням індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу, - січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 12.08.2022 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини четвертої статті 240 та частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі й підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними).

3. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції зі змінами, унесеними Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

4. Водночас до триваючих правовідносин (як у цій справі) стаття 233 КЗпП України застосовується з особливостями, що випливають із загальних принципів дії закону в часі. Зокрема, якщо правовідносини виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ). Водночас з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (щодо продовження строків на час карантину) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, починається з 01.07.2023.

5. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 не обмежуються будь-яким строком, оскільки відповідні спірні правовідносини виникли під час дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України до змін, унесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX.

6. Водночас щодо вимог про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.08.2022, то відлік тримісячного строку звернення до суду із цими позовними вимогами розпочався з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі відбулося шляхом вручення 12.08.2022 грошового атестата.

7. Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач не довів, що після звільнення з військової служби та ознайомлення з грошовим атестатом існували об`єктивні перешкоди для звернення до суду, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду. ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 та направити справу в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 12.08.2022 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду є помилковими.

10. За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно визначили момент, з якого позивачка дізналася (повинна була дізнатися) про порушення своїх прав, адже пов`язали його з самим лише фактом ознайомлення з грошовим атестатом. Проте, за доводами скаржника, грошовий атестат не містить повної інформації про виплачене під час звільнення грошове забезпечення (його складові), з якої можливо було б установити правильність нарахування індексації за оспорюваний період.

11. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

12. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 13.10.2025. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е.

13. Ухвалою Суду від 03.11.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

14. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15. Абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

18. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX частини першу, другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

19. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

20. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. IV. Позиція Верховного Суду

21. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними.

22. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

23. У цій справі підставою для залишення без розгляду позову в частині позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.08.2022 був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням вимог статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX та пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, становить три місяці й обчислюється з дня, коли позивачка довідалася про розмір виплачених їй при звільненні з військової служби сум - 12.08.2022 (шляхом ознайомлення з грошовим атестатом), тоді як позов позивачка подала 12.06.2025. Щодо норми, яка підлягає застосуванню, до питання обчислення строків звернення до суду з позовами публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення)

24. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спору та необхідністю застосування до питання визначення тривалості строку звернення вимог статті 233 КЗпП України.

25. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив 19.11.2025 постанову у справі №420/27284/24, у якій вирішував питання норми, яка підлягає застосуванню під час вирішення питання дотримання строків звернення до суду з вимогами публічних службовців про стягнення заробітної плати та прирівняних до неї виплат (стаття 122 КАС України чи стаття 233 КЗпП України).

26. У пунктах 34-37 указаної постанови Верховний Суд зазначив таке. Стаття 233 КЗпП України регулює питання строків звернення до суду у спорах щодо виплати всіх сум, які належать працівникові при звільненні. Таке регулювання є єдиним для всіх працівників незалежно від виду трудових відносин і характеру професійної діяльності. У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу. Ураховуючи, що норми частини п`ятої статті 122 КАС України прямо не закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 КЗпП України визначають строк звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою відносно частини п`ятої статті 122 КАС України, та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби. Такий підхід має бути єдиним, як для осіб, які проходять публічну службу, так і для тих, які звільнені з неї, оскільки застосування різних строків звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці під час проходження служби та після звільнення з публічної служби, призведе до неоднакового підходу до захисту прав особи на отримання винагороди за працю.

27. Отже, суди попередніх інстанцій правильно обчислювали строк звернення з цим спором, виходячи з положень статті 233 КЗпП України. Щодо редакції статті 233 КЗпП України, яка підлягає застосуванню для визначення строку звернення до суду

28. Вирішуючи питання застосування статті 233 КЗпП України до триваючих правовідносин (до вимог про стягнення грошового забезпечення за період, охоплений обома вказаними редакціями статті 233 КЗпП України), Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (постанова від 21.03.2025 у справі №460/21394/23) дійшов таких висновків.

29. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: - правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); - у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

30. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

31. Беручи до уваги, що спір у частині, яка переглядається, стосувався нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.08.2022 до спірних правовідносин підлягала застосуванню стаття 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ, чинна з 19.07.2022). Щодо моменту, з яким стаття 233 КЗпП України пов`язує початок відліку строку звернення до суду

32. Залишаючи позов без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, а про порушення своїх прав неналежним розміром грошового забезпечення позивач мав довідатися 12.08.2022 - у день звільнення з військової служби та ознайомлення з грошовим атестатом.

33. Такі висновки суди попередніх інстанцій мотивували тим, що грошовий атестат, відповідно до вимог Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, відображає всі складові грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

34. У контексті викладеного Суд зазначає, що стаття 233 КЗпП України установлює диференційований підхід до питання визначення тривалості та початку відліку строку звернення до суду залежно від характеру спору: 1) тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору (у тому числі - про стягнення належної працівнику заробітної плати) - для працівників, які продовжують перебувати у трудових відносинах (частина перша статті 233 КЗпП України); 2) місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення для звернення до суду з позовом - у справах про звільнення (частина друга статті 233 КЗпП України); 3) тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні - у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (частина друга статті 233 КЗпП України).

35. Беручи до уваги, що позивачка 12.08.2022 (до звернення до суду) звільнилася з військової служби, суди попередніх інстанцій правильно керувалися саме частиною другою статті 233 КЗпП України, яка пов`язує можливість звернутися до суду з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні у тримісячний строк з дня отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

36. Основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у згаданій постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

37. Чинне законодавство не передбачає єдиної форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

38. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності / відсутності порушеного права щодо належних виплат.

39. Щодо грошового атестата для цілей застосування частини другої статті 233 КЗпП України, то Суд зазначає таке.

40. Форму і зміст грошового атестата, порядок його видачі визначають Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила №280).

41. Відповідно до абзацу 4 пункту 11.1 Правил №280 грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у випадку звільнення з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

42. Відповідно до пункту 11.2 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема: - у пункті 2 - тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено; - у пункті 3 - розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено. Також записується вислуга років для отримання надбавки за вислугу років (у тому числі пільговою вислугою) і зазначається станом на 01 число місяця, наступного за місяцем видачі грошового атестата; - у пункті 4 (підпункти 4.1 - 4.7) - виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення; назва виплати, яку отримував військовослужбовець за час виконання обов`язків за посадою, їх розмір та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено; - у пункті 5 (підпункти 5.1 - 5.3) - виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення; - у пункті 7 - сума виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби (записується словами); - у пункті 8 - дата, до якого числа включно виплачено індексацію; - у пункті 9 - сума залишку непогашеного нарахування на день вибуття військовослужбовця з військової частини (записується словами); - у пункті 13 - інформація про виплату інших видів грошового забезпечення, не передбачених формою грошового атестата; - у пункті 14 - правильність записів, здійснених у пунктах 1 - 13, засвідчується особистим підписом власника грошового атестата.

43. Отже, грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з військовослужбовцем, який видається, зокрема, при звільненні військовослужбовця з військової служби, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, ужитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.

44. Доводи позивачки про зворотне з посиланням на те, що грошовий атестат не містив інформації, необхідної для перевірки правильності обчислення індексації грошового забезпечення за спірний період, адже в ньому відсутня інформація про розмір прожиткового мінімуму, взятий до розрахунку; розмір коефіцієнтів індексу споживчих цін; місяць підвищення посадового окладу (базовий місяць), указаних висновків Суду не спростовує.

45. Відповідаючи на тотожні аргументи у справі з аналогічними правовідносинами, Верховний Суд у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 зазначив, що подібний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України призводить до того, що позивач, отримавши грошовий атестат, тобто документ, що за своєю суттю підпадає під визначення «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні» у значенні, ужитому в часині другій статті 233 КЗпП України, набуває можливості, спираючись на відсутність в цьому атестаті відомостей, які потрібні для ініціювання судового розгляду, протягом необмеженого строку без пояснення (доведення) жодних причин і обставин не вчиняти ніяких дій для отримання цієї інформації, однак надалі, у будь-який момент часу, на власний розсуд звернутися до відповідача із запитом про отримання такої інформації, та, починаючи від дня надання її відповідачем, набути право упродовж ще трьох місяців додатково до того (необмеженого) строку, що вже минув, звернутися до суду в порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України. Подібне тлумачення надто розширює її нормативний зміст, дозволяє поширювати дію частини другої статті 233 КЗпП України на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть строкового обмеження звернення до суду трьома місяцями. Якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України. Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

46. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.07.2022 №73-РС позивачку було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 12.08.2022.

47. Наказом військової частини НОМЕР_3 від 12.08.2022 №142 позивачку було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення. У цей же день (12.08.2022) позивачку було ознайомлено з грошовим атестатом від 12.08.2022 №1485. 48. 21.03.2025 представник позивачки звернувся до військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої перебувала військова частина НОМЕР_3 ) із запитом про надання інформації щодо обставин нарахування та виплати індексації грошового забезпечення після 01.03.2018, а 12.06.2025 позивачка звернулася до суду із цим позовом.

49. Водночас позивачка та її представник не зазначають про існування обставин об`єктивного характеру, які б перешкоджали їм вчинити юридично значимі дії, необхідні для звернення до суду з позовом про стягнення невиплачених сум індексації, після ознайомлення з грошовим атестатом (12.08.2022), або, принаймні з 01.07.2023, коли в спірних правовідносинах почав перебіг тримісячний строк з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, до березня 2025 року.

50. Таким чином, суди попередніх інстанцій слушно констатували, що позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, та не навела поважних причин пропуску такого строку, зокрема, не надала доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачки, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

51. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність передбачених пунктом 8 частини четвертої статті 240 та частиною третьою статті 123 КАС України підстав для залишення без розгляду позову в частині вимог, охоплених періодом з 19.07.2022 по 12.08.2022.

52. У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. З урахуванням викладеного підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. V. Судові витрати

54. Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

55. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

56. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

57. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 залишити без змін.

58. Судові витрати не розподіляються.

59. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович