Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/678/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/678/19 пров. № А/857/15477/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Глазька С.М., Пліша М.А. за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В., за участю представника відповідача Лашкая Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, прийняте суддею Луцович М.М. о 11:54 год., у м. Ужгороді, повний текст рішення складено 03 лютого 2026 року, у справі № 260/678/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, в с т а н о в и в : 17.05.2019, ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі В/Ч, відповідач) та просив визнати протиправним та скасувати наказ командира В/Ч НОМЕР_1 №607 від 16.04.2019 «Про результати проведення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння». Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 позовну заяву ОСОБА_1 до В/Ч НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу командира В/Ч НОМЕР_1 № 607 від 16.04.2019 «Про результати проведення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння». В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Суд виходив з того, що службове розслідування, призначене наказом командира В/Ч НОМЕР_1 за № 334 від 22.02.2019 «Про призначення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння», проведено з порушенням вимог Порядку № 608, тобто поза межами визначеного місячного строку для його проведення. Відтак, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного наказу командира В/Ч НОМЕР_1 за № 607 від 16.04.2019 «Про результати проведення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння», оскільки порушення процедури проведення службового розслідування нівелюють її наслідки. Отже, за результатами розгляду справи суд вказав на те, що допущені відповідачем порушення вимог закону при проведенні службового розслідування щодо позивача призводять до відсутності правових наслідків такої. Позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ командира В/Ч НОМЕР_1 за №607 від 16.04.2019 в цілому, однак виключно пункт 2 спірного наказу стосується позивача та порушує його права та інтереси, тому в цій частині задоволено позов. З вказаним судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить таке скасувати та відмовити в задоволенні позову. Обґрунтування полягають у тому, що суд першої інстанції не здійснював дослідження всіх обставин справи, позаяк в ході службового розслідування встановлено факт неналежного виконання обов`язків прапорщиком ОСОБА_1 , внаслідок чого останній не забезпечив збереження закріпленого за ним майна, допустив його втрату та пошкодження. Однак рішення суду першої інстанції фактично звільняє позивача від юридичної відповідальності за протиправну бездіяльність та недбале виконання службових обов`язків. Фактичне пропущення місячного строку проведення службового розслідування заступником командира ремонтно-відновлювального батальйону В/Ч НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_2 не спростовує протиправної бездіяльності позивача. Порушення строків процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише у випадку, коли встановлено, що це могло вплинути на правомірність рішення, чого не досліджено судом. Позивачем відзиву подано не було, однак подібне не позбавляє можливості розглянути справу по суті. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі в Збройних Силах України та проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2019 № 53 прапорщика ОСОБА_1 , старшину ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно - відновлювального батальйону, звільненого наказом командира В/Ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29 грудня 2018 №161-РС з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» (у запас), частини 5 пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров`я), з 28 лютого 2019 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 № 334 від 22.02.2019 призначено службове розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння, яке обліковане за прапорщиком ОСОБА_1 та доручено провести таке заступнику командира ремонтно-відновлювального батальйону В/Ч НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_2 в термін до 08 березня 2019. За наслідками проведеного службового розслідування заступником командира ремонтно-відновлювального батальйону В/Ч НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_2 складено акт службового розслідування від 16.04.2019. Згідно акту службового розслідування від 16.04.2019 пунктом 2 визнано винним прапорщика ОСОБА_1 у нанесенні шкоди державі: шляхом втрати майна, відповідно до довідки-розрахунку без урахування кратності 32 109, 60 грн, але відповідно до постанови Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» та постанови №880 від 02.11.1995 «Про затвердження Переліку військового майна», нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості враховуючи кратність 96 328,79 грн, відповідно до довідки-розрахунку про вартість шкоди завданої державі внаслідок пошкодження майна, яке неможливо відновити до працездатного стану по службі ракетно-артилерійського озброєння - 84 613,17 грн. Загальна сума збитків заподіяна державі складає 180 941,96 грн. Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 № 607 від 16.04.2019 «Про результати проведення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння» визнано винним прапорщика ОСОБА_1 у нанесенні шкоди державі: шляхом втрати майна, відповідно до довідки-розрахунку без урахування кратності в сумі 32 109, 60 грн, але відповідно до постанови Верховної Ради від 23.06.1995 №243/95 ВР «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», постанови №880 від 02.11.1995 «Про затвердження Переліку військового майна», - нестача або розкрадання якого відшкодовується ванними особами у кратному співвідношенні до його вартості, враховуючи кратність 96 328,79 грн, відповідно до довідки-розрахунку про вартість шкоди, завданої державі внаслідок пошкодження майна, яке неможливо відновити до працездатного стану по службі ракетно-артилерійського озброєння - 84 613,17 грн. Загальна сума збитків, заподіяна державі, складає 180 941, 96 грн. Позивач, не погоджуючись із наказом командира В/Ч НОМЕР_1 № 607 від 16.04.2019 «Про результати проведення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння», звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в співвідношенні до мотивів судового рішення та доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступного. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут). Положеннями ст. ст. 26, 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. Спеціальним нормативним актом у сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. У статтях 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, (далі як і раніше - Порядок № 608). Службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абзац 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608). Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 розділу ІІІ Порядку № 608). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив факт порушення строку службового розслідування, що й не заперечується стороною відповідача та прийшов до висновку у зв`язку із цим про протиправність наслідків такого розслідування. Однак з вказаною позицією не може погодитись суд апеляційної інстанції. Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, службове розслідування може бути призначене до прийняття командиром рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, а відтак, відсутній обов`язок у його призначенні. Також урегульовано, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником), однак загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців у разі його продовження. Проте, жодною нормою матеріального права не передбачено, що у разі порушення строків службового розслідування його результати визнаються неправомірними. З матеріалів справи вбачається, що днем початку службового розслідування є день видання наказу про його призначення за № 334 від 22.02.2019, відповідно до якого визначено провести службове розслідування та надати за його результатами акт у термін до 08 березня 2019, однак такий було складено 16.04.2019. Відтак, у частині висновків суду першої інстанції про те, що службове розслідування було проведено з порушенням вимог Порядку № 608, тобто поза межами визначеного двомісячного строку для його проведення, колегія суддів звертає увагу на те, що, не применшуючи значення необхідності дотримання процедурних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Тож, при розгляді даного спору, слід виходити з суті виявлених службовим розслідуванням порушень та їх обґрунтованості чи необґрунтованості. Подібні висновки можна зробити шляхом аналізу постанов Верховного Суду від 08 лютого 2024 справа № 640/8784/21 та від 14 квітня 2026 справа № 240/26580/23. Зміст положень Дисциплінарного статуту ЗСУ свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 у справі № 817/1318/17. Варто зазначити, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення. За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що слугували підставами для його призначення. При цьому висновок службового розслідування повинен ґрунтуватись на фактичних обставинах та підтверджуватися належними доказами. Повертаючись до обставин цієї справи, оскаржуваним наказом командира В/Ч НОМЕР_1 № 607 від 16.04.2019 «Про результати проведення службового розслідування по факту виявлення розбіжностей в обліку під час здачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння» визнано винним прапорщика ОСОБА_1 у нанесенні шкоди державі: шляхом втрати майна, відповідно до довідки-розрахунку без урахування кратності в сумі 32 109, 60 грн, але відповідно до постанови Верховної Ради від 23.06.1995 №243/95 ВР «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», постанови №880 від 02.11.1995 року «Про затвердження Переліку військового майна», - нестача або розкрадання якого відшкодовується ванними особами у кратному співвідношенні до його вартості, враховуючи кратність 96 328,79 грн, відповідно до довідки-розрахунку про вартість шкоди, завданої державі внаслідок пошкодження майна, яке неможливо відновити до працездатного стану по службі ракетно-артилерійського озброєння - 84 613,17 грн. Загальна сума збитків, заподіяна державі, складає 180 941, 96 грн. Аналіз положень статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вказує на те, що військовослужбовець зобов`язаний знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову і іншу техніку, берегти державне майно. Факт прийняття майна позивачем на відповідальне зберігання підтверджується накладними, що долучені до матеріалів справи. Також, отримання майна під підпис встановленим порядком позивачем не заперечується. З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує того, що він був матеріально відповідальною особою, однак жодних доповідей про неможливість виконання обов`язків щодо збереження майна, необхідності передачі його іншим посадовим особам на період відпустки, лікування, відрядження на ім`я командира В/Ч НОМЕР_1 від позивача не надходили. Донесень та рапортів про нестачу, пошкодження чи знищення закріпленого за ним майна не надавалось. Отже, в ході службового розслідування встановлено факт неналежного виконання обов`язків прапорщиком ОСОБА_1 , внаслідок чого останній не забезпечив збереження закріпленого за ним майна, допустив його втрату та пошкодження. Іншого з матеріалів справи не вбачається. Позивач доводив у суді першої інстанції, що накладної за №295/19 від 26.12.2012 за його підписом не існує і така накладна за його участі не оформлялась, однак наведене спростовано наявною копією в матеріалах службового розслідування. Далі, позивач звертав увагу на описку в описовій частині акту службового розслідування де помилково зазначено замість 2012, 2013 рік. Однак, дані наведені у таблиці №2 акту є вірними, тому вказана описка не впливає на суть встановленого в ході судового розслідування. Не знайшли свого підтвердження доводи позивача з приводу того, що він у зв`язку з переміщенням на іншу посаду з 20.12.2012 в АДРЕСА_1 не міг отримати ввірене йому майно, позаяк такі ґрунтуються на припущеннях та спростовані наявною накладною з його підписом. Отже, майно прийняте на відповідальне зберігання позивачем перебувало у його віданні та В/Ч НОМЕР_1 жодним чином не знімала з нього обов`язку по збереженні такого. Стосовно накладної за №921 від 08.09.2014, то виходячи з матеріалів справи, позивач сам підтверджує отримання визначених у ній матеріальних цінностей, однак посилається про знищення таких в зоні АТО. Разом з тим, такий факт як знищення не відповідають дійсності і в інспекторському свідоцтві не визначено їх списання (біноклі). Крім того, подібне не підтвердив у якості свідка, начальник служби ракетно-артилерійського озброєння В/Ч НОМЕР_1 , майор ОСОБА_3 . Також, недостача підтверджена накладною №14 від 28.02.2019, наявною в матеріалах справи з підписом позивача. Отже, з досліджених обставин справи не можна поставити під сумнів оспорений позивачем наказ відповідача, позаяк встановлено, що ОСОБА_1 якому майно служби ракетно-артилерійського озброєння було передано згідно наявних у матеріалах справи накладних для зберігання під підпис та в його обов`язки входило забезпечення збереження такого майна, недопущення його псування і втрати, не забезпечив збереження такого, допустив його втрату і пошкодження, спричинивши пряму дійсну шкоду, тому підставно застосовано п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України за №243/95-ВР від 23 червня 1995. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Судові витрати розподілу не підлягають виходячи з результату вирішення спору та вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 260/678/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді С. М. Глазько М.А. Пліш Повне судове рішення складено 09.07.2026.