Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/7846/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7846/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 09 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 28.02.2025 року №222330007245 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж, що не був врахований рішенням від 28.02.2025 року №222330007245 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 10.01.1985 року та наданого диплому серії НОМЕР_2 виданого 20.07.1983 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як такій, що досягнула 60 (шістдесят) річного віку при наявності страхового стажу більше 31 (тридцять одного) року починаючи з 21.12.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку). В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки в неї наявний законодавчо визначений страховий стаж. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2025 №222330007245. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1980 по 20.07.1983, з 10.01.1985 по 12.02.1985, з 01.01.1987 по 07.01.1987, з 01.01.1988 по 06.02.1988, з 01.01.1989 по 14.09.1989, з 01.01.1990 по 10.05.1990, з 01.01.1991 по 10.05.1991, з 01.01.1992 по 18.10.1992, з 01.01.1993 по 225.05.1993, з 01.01.1996 по 20.11.2002. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.12.2024. Стягнуто на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Згідно з дипломом НОМЕР_2 , виданим 20.07.1983, ОСОБА_2 01.09.1980 вступила до Дзеленецького ССПТУ-7 Волочиського р-ну Хмельницької обл. і 20.07.1983 закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища за професією лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу і здобула загальну середню освіту. Рішенням екзаменаційної комісії ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу. За змістом витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 21.01.2025 №00048847011 прізвище ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу ОСОБА_3 . Відповідно до архівного витягу комунальної установи «Волочиський трудовий архів» Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області від 28.03.2025 №01-12/18 в книзі наказів про зарахування і відрахування учнів Дзеленецького середнього сільського професійно-технічного училища №7 (з 2003 року - Дзеленецький професійний аграрний ліцей) зазначено: «… зарахувати з 01 вересня 1980 року в групи лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу з трирічним терміном навчання для Хмельницької області … 4 група №39 ОСОБА_2 » (наказ від 01 вересня 1980 року №16-к); «… Відрахувати із складу учнів 1 і 4 груп лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу з трирічним строком навчання, як склавших кваліфікаційні екзамени після закінчення повного курсу навчання і передати на роботу в колгоспи Хмельницької області з 20 липня 1983 року … 4 група №83 ОСОБА_2 » (наказ від 20 липня 1983 року №17-к). В поіменній книзі учнів Дзеленецького ССПТУ №7 відсутній запис про призначений ОСОБА_2 номер диплому. Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 10.01.1985 позивач: - з 10.01.1985 по 04.03.2000 працював в колгоспі ім. Ілліча с. Сокиринці Чемеровецького р-ну Хмельницької обл.; - з 04.03.2000 по 20.11.2002 працював в СТОВ «Джерело». У трудовій книжці також наявні відомості про відпрацьовані людинодні, встановлений мінімум та нараховану заробітну плату, зокрема, за 1985 рік, 1987 - 1993 роки, 1996 - 2002 роки. Відповідно до архівної довідки від 16.01.2025 №53/04-03, виданої Чемеровецьким трудовим архівом Чемеровецької селищної ради, ОСОБА_1 (повністю не значиться), 1964 р.н. працювала у к-спі «ім.Ілліча», КГЗ «ім.Ілліча» с.Сокиринці, СТОВ «Джерело» с. Сокиринці Чемеровецького району Хмельницької області. У довідці також зазначено кількість відпрацьованих людиноднів та встановлений мінімум людиноднів. Згідно з архівною довідкою від 16.01.2025 №54/04-03, виданою Чемеровецьким трудовим архівом Чемеровецької селищної ради, у 1950 році проведено укрупнення артілей ім.Ілліча с. Сокиринці та ім. Ворошилова с. Збриж в одне господарство - сільськогосподарська артіль ім. Ілліча с. Сокиринці. У 1969 році за сільськогосподарською артіллю закріплено назву «колгосп». У квітні 1997 року колгосп «ім.Ілліча» с. Сокиринці Чемеровецького району Хмельницької області реорганізований в колективне господарство землевласників (КГЗ) «ім. Ілліча» с. Сокиринці. Відповідно до Указу Президента України про реформування аграрного сектору економіки від 03.12.1999 та за постановою загальних зборів членів КГЗ від 11.02.2000 колективне господарство землевласників «ім. Ілліча» с. Сокиринці реформовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Джерело» с. Сокиринці Чемеровецького району Хмельницької області. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 21.02.2025 про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2025 №222330007245 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. Зазначено, що вік - 60 років 02 місяці, страховий стаж - 26 років 09 місяців 01 день. До страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 в Дзеленецькому ССПТУ-7 Волочиського району Хмельницької області згідно диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1983, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії; - період роботи з 1985 по 2003 в колгоспі «ім.Ілліча», КГЗ «ім.Ілліча», СТОВ «Джерело» згідно архівної довідки №53/04-03 від 16.01.2025 року, оскільки зазначено по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає по батькові « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних. Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, звернулася до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не надали суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась. Щодо недоліків заповнення архівних довідок, то суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, подальше відображення відомостей в архівних довідках, виданих на підставі бухгалтерських документів, оформлених з недоліками. Обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд І інстанції дійшов до безпідставного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 в Дзеленецькому ССПТУ-7 Волочиського району Хмельницької області, оскільки в дипломі серії НОМЕР_2 від 20.07.1983 відсутній підпис голови екзаменаційної комісії та періодів роботи з 10.01.1985 по 12.02.1985, з 01.01.1987 по 07.01.1987, з 01.01.1988 по 06.02.1988, з 01.01.1989 по 14.09.1989, з 01.01.1990 по 10.05.1990, з 01.01.1991 по 10.05.1991, з 01.01.1992 по 18.10.1992, з 01.01.1993 по 22.05.1993, з 01.01.1996 по 20.11.2002, оскільки в архівній довідці Чемеровецького трудового архіву Чемеровецької селищної ради Хмельницької області №53/04-03 від 16.01.2025 року зазначено по батькові заявниці « ОСОБА_4 », тоді як згідно паспорту громадянина України НОМЕР_3 виданого Чемеровецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 09.01.1997 позивачка - ОСОБА_1 . Зобов`язання суду І інстанції є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Позивач в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу. Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 31 року. Як встановлено судом, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (21.02.2025), згідно з паспортними даними досяг віку 60 роки, що не заперечується сторонами. Як убачається зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2025 №222330007245, підставою для відмови у призначенні пенсії стало незарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи у колгоспі «ім. Ілліча», КГЗ «ім. Ілліча» та СТОВ «Джерело» за 1985-2002 роки, а також періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983. Як убачається зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2025 №222330007245, підставою для відмови у призначенні пенсії стало незарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи у колгоспі «ім. Ілліча», КГЗ «ім. Ілліча» та СТОВ «Джерело» за 1985-2003 роки, а також періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983. Підставою для такого незарахування відповідач визначив формальні недоліки поданих документів, а саме: зазначення в архівній довідці скороченого по батькові «Степ.» замість « ОСОБА_5 » та відсутність підпису голови екзаменаційної комісії у дипломі. Надаючи оцінку наведеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи підтверджується іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, положення Порядку №637 як спеціального нормативного акта застосовуються лише у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Водночас за наявності належним чином оформленої трудової книжки саме вона є основним доказом трудового стажу. Як правильно встановив суд першої інстанції, відомостями трудової книжки НОМЕР_1 підтверджується безперервне працевлаштування позивача з 10.01.1985 по 20.11.2002. При цьому наведені у трудовій книжці відомості щодо кількості відпрацьованих людино-днів, встановленого мінімуму та інших показників повністю узгоджуються з даними архівної довідки Чемеровецького трудового архіву від 16.01.2025 №53/04-03. Більше того, сама архівна довідка містить посилання на книгу обліку трудового стажу і заробітку колгоспників, витяг з якої наявний у матеріалах справи та підтверджує наведені в ній відомості. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що записи, внесені до трудової книжки позивача, є недостовірними, містять неправдиві відомості або здійснені з порушенням установленого порядку. Так само відсутні будь-які докази визнання трудової книжки недійсною чи недостовірною у встановленому законом порядку. Стосовно посилань відповідача на невідповідність по батькові, зазначеного в архівній довідці, паспортним даним позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі обставини самі по собі не можуть бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи до страхового стажу. Працівник не може нести негативні наслідки через неналежне оформлення бухгалтерських чи архівних документів роботодавцем або архівною установою. Обов`язок щодо правильного, повного та достовірного внесення відомостей до первинних документів обліку праці, у тому числі щодо зазначення прізвища, імені та по батькові працівника, покладається на підприємство, установу чи організацію або уповноважених ними осіб. Порушення порядку ведення таких документів не може обмежувати гарантоване законом право особи на пенсійне забезпечення. Враховуючи тотожність інших ідентифікуючих даних позивача, відомостей трудової книжки, архівної довідки та книги обліку трудового стажу колгоспників, скорочене зазначення по батькові «Степ.» не породжує обґрунтованих сумнівів щодо належності цих документів саме позивачу, а тому не може бути підставою для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу. Формальні неточності в документах, які не впливають на можливість встановлення особи та підтвердження факту її роботи, за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження реалізації конституційного права на соціальний захист. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у разі виникнення сумнівів щодо достатності поданих документів орган Пенсійного фонду не був позбавлений можливості реалізувати надані йому законом повноваження щодо перевірки достовірності поданих відомостей, витребування додаткових документів, проведення відповідних перевірок чи звернення до архівних установ або роботодавця для уточнення інформації, а також запропонувати заявнику підтвердити стаж роботи іншими передбаченими законодавством способами. Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вжив будь-яких заходів для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про призначення позивачу пенсії. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача виключно на скорочене зазначення по батькові в архівній довідці свідчить про надмірно формальний підхід до оцінки доказів та не спростовує самого факту роботи позивача у спірні періоди. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 10.01.1985 по 12.02.1985, з 01.01.1987 по 07.01.1987, з 01.01.1988 по 06.02.1988, з 01.01.1989 по 14.09.1989, з 01.01.1990 по 10.05.1990, з 01.01.1991 по 10.05.1991, з 01.01.1992 по 18.10.1992, з 01.01.1993 по 22.05.1993 та з 01.01.1996 по 20.11.2002. Щодо інших періодів роботи у межах 1985-2003 років, а саме: з 01.01.1985 по 09.01.1985, з 13.02.1985 по 31.12.1986, з 08.01.1987 по 31.12.1987, з 07.02.1988 по 31.12.1988, з 15.09.1989 по 31.12.1989, з 11.05.1990 по 31.12.1990, з 11.05.1991 по 31.12.1991, з 19.10.1992 по 31.12.1992 та з 23.05.1993 по 31.12.1995, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх повторного зарахування до страхового стажу, оскільки зазначені періоди вже були враховані відповідачем як періоди здійснення позивачем догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно незарахування періоду навчання позивача з 01.09.1980 по 20.07.1983 у Дзеленецькому ССПТУ-7 Волочиського району Хмельницької області, колегія суддів зазначає таке. Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, на курсах підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки. Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання. Матеріалами справи підтверджено, що диплом серії НОМЕР_2 дійсно не містить підпису голови екзаменаційної комісії. Водночас на підтвердження факту навчання позивачем подано архівний витяг комунальної установи «Волочиський трудовий архів» від 28.03.2025 №01-12/18, який містить відомості про її зарахування до навчального закладу наказом від 01.09.1980 №16-к та відрахування після успішного завершення повного курсу навчання наказом від 20.07.1983 №17-к. Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, диплом не містить ознак підроблення чи виправлень, скріплений підписом директора навчального закладу, печаткою, містить реєстраційний номер та відмітку про його видачу, що у сукупності з архівними документами дає можливість достовірно встановити факт навчання позивача у спірний період. Відповідачем не надано жодного доказу недійсності зазначеного диплома чи недостовірності відомостей, що в ньому містяться. Колегія суддів також враховує, що особа не може нести негативних наслідків через недоліки оформлення документа, допущені посадовими особами навчального закладу. Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV орган Пенсійного фонду наділений повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність відомостей, що в них містяться. Разом із тим матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач звертався до навчального закладу або відповідних архівних установ для перевірки інформації щодо навчання позивача. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983. Як убачається з матеріалів справи, відповідно до рішення відповідача від 28.02.2025 №222330007245 страховий стаж позивача становив 26 років 09 місяців 01 день. Після зарахування періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 та вищезазначених періодів роботи загальний страховий стаж позивача перевищує 31 рік, що відповідає вимогам частини першої статті 26 Закону №1058-IV та надає їй право на призначення пенсії за віком з 21.12.2024. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2025 №222330007245 та про наявність правових підстав для його скасування із покладенням на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області обов`язку зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та призначити їй пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.