Постанова 4856 № 120/3150/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3150/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 09 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 10.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи положення ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ухвалою суду від 16.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом: зазначення відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України стосовно сторони відповідача; надання доказів сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.; подання до суду заяви від 05.02.2026 року, з якою позивач звертався до Вінницької міської ради, в інтересах Товпіщука А.В. та довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 в органах державної влади та судах; засвідчених належним чином копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви. 24.03.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 16.03.2026 року. Ухвалою суду від 30.03.2026 року позивачу продовжено строк виконання ухвали суду від 16.03.2026 року на 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: зазначення відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України стосовно сторони відповідача; подання до суду заяви від 05.02.2026 року, з якою позивач звертався до Вінницької міської ради, в інтересах Товпіщука А.В. та довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 в органах державної влади та судах; засвідчених належним чином копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача. 08.04.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача, у якій зазначив, що ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху варто залишити без задоволення. Водночас вказав, що ідентифікаційний код юридичної особи, а саме відповідача Вінницької міської ради, не відомий позивачу, а тому такі відомості, в силу п.2 ч.5 ст.160 КАС України, можуть не зазначатись. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що у запропонований судом термін позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконав. Поважних причин невиконання вимог ухвали суду не навів. Крім того, заперечуючи підставність вимог зазначених судом в ухвалах від 16.03.2026 та 30.03.2026, а саме щодо надання засвідчених належним чином копій документів, що долучені до позовної заяви позивач вказав, що засвідченню підлягають копії тільки тих документів, що виходять від підприємств, установ, організацій і стосуються особистих прав і законних інтересів громадян. На його переконання, він не наділений повноваженнями засвідчувати копії документів, які видаються державними органами та підприємствами. Перевіривши підставність та обгрунтованість оскарженої ухвали від 13.04.2026 колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Норми статті 94 КАС України є обов`язковими для всіх письмових доказів, які подаються учасниками процесу, незалежно від стадії, на якій були подані. Згідно із частинами 4, 5 статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Як вбачається із матеріалів справи, відповідь Вінницької міської ради від 19.02.2026 року №А101/10478/10010, яку позивач долучив до позовної заяви у якості доказу, не засвідчена у встановленому КАС України порядку. Суд вважає за необхідне зазначити, що належним засвідченням копій документів КАС України визначає проставлення на цих копіях власноручного підпису і дати засвідчення. Оскільки позивач долучив до позовної заяви зазначений доказ (відповідь Вінницької міської ради від 19.02.2026 року №А101/10478/10010) він, в силу вимог статті 94 КАС України мав засвідчити копію поданого до суду документа. Покликання позивача на зворотне, а також про незрозумілість процедури засвідчення (в аспекті суб`єкта такого засвідчення) суд відхиляє, адже наведеними нормами КАС України чітко визначений як суб`єкт, так і процедура засвідчення копій документів в цілому. Аналогічного правового висновку щодо обов`язковості засвідчення поданих до суду копій доказів дійшов Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 року по справі №120/969/23. Частиною 4 статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Наведені обов`язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов`язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України. Так, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч.5 ст.77 КАС України). Таким чином, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб`єктом владних повноважень. Так, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, крім іншого, визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради, яка полягає у відмові в прийнятті від нього, як від представника заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ОСОБА_2 . Однак, заява, з якою позивач звертався до Вінницької міської ради в інтересах ОСОБА_2 в матеріалах позовної заяви відсутня, при цьому також відсутня і довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2 в органах державної влади та судах, що свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 КАС України. Крім цього, в обґрунтування порушених прав, свобод та інтересів позивача, ним подано уточнену позовну заяву. Дослідивши зміст уточненої позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява не усуває недоліки, які виявлені судом під час залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне. Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого порушеного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їхнє обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом дослідження у даній справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в прийнятті від нього, як від представника заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності рішень, дій чи бездіяльності, позивач повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення, дія, бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника. Особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: який саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням чи бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти доводів позовної заяви, але вимагає щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Разом з тим, в порушення положень пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України, уточнена позовна заява не містять визначених процесуальним законом обов`язкових доводів, щодо порушення прав позивача. Таким чином колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач, вимог ухвал суду про залишення позовної заяви без руху у запропонований судом термін - не виконав. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві. Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвал суду залишились не виконаними в повному обсязі, недоліки позовної заяви у встановлений судом строк не усунуті, то суд дійшов правомірного висновку, що до наявності підстав для повернення позовної заяви позивачу. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року відповідає. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, тому оскаржена ухвала є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.