Постанова 4854 № 947/16172/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/16172/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року (суддя Петренко В.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 14.05.2026) про відмову у перегляді за новоявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2025 року, ухваленого у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови П`ятого апеляційного суду від 05.02.2026 набрало законної сили рішення Київського районного суду м. Одеси 03.12.2025 у справі №947/16172/25, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.01.2025 №000010, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 153 КУпАП. 10.04.2026 позивач звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №947/16172/25 та призначити справу до нового розгляду. В обґрунтування поданої заяви зазначалося, що Таїровська селищна рада листом від 10.03.2026 повідомила заявника, що зелені насадження, розташовані на прибудинкових територіях будинків №№ 12, 13, 14, 16/1, 16/2, 16/3, 16/4, 17, 18, 19/1, 19/2, 19/3, 19/4 масиву "Радужний", знаходяться на земельних ділянках комунальної власності Таїровської селищної територіальної громади, які передані в користування (оренду) ТОВ "ЖК Радужний". На переконання заявника, зазначена офіційна позиція органу місцевого самоврядування щодо фактичної передачі земельних ділянок під прибудинковими територіями у користування (оренду) ТОВ "ЖК Радужний" є істотною та достатньою для перегляду рішення суду. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2026 у задоволенні зазначеної заяви було відмовлено. Приймаючи таке рішення суд дійшов висновку, що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування поданої заяви, не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2026 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, у цій справі нововиявленою обставиною є не сам паперовий лист, а розкритий у ньому юридичний факт: існування специфічного правового режиму спірної території, за яким сам власник землі (ОМС) офіційно кваліфікує правовідносини з ТОВ "ЖК Радужний" як відносини користування (оренди), що покладає обов`язки з утримання на управителя. Ця обставина (офіційна позиція та тлумачення ОМС щодо статусу ділянок) об`єктивно існувала на момент розгляду справи, але її прихований зміст став відомий апелянту лише після отримання роз`яснення від 10.03.2026. Зупинившись виключно на формі та даті документа, суд першої інстанції припустився помилки у застосуванні норми ст. 361 КАС України та дійшов хибного висновку про відсутність підстав для перегляду справи. Апелянт зазначає, що не міг і не повинен був припускати наявність такого внутрішнього правового тлумачення з боку органу влади, оскільки у попередній діяльності цей же ОМС позиціонував ділянку як вільну комунальну власність (надаючи дозволи на прокладку кабелів без згоди мешканців). Оскільки у запиті апелянта від 04.03.2026 питання про статус землі не порушувалося, а ОМС висловив це тлумачення за власною ініціативою ця обставина об`єктивно не могла бути відома заявнику до моменту отримання відповіді (10.03.2026), що повністю задовольняє критерій її нововиявленості. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження. Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків. За частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі. За приписами частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Частина шоста статті 361 КАС України передбачає, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Аналіз указаних норм свідчить, що нововиявлена обставина - це не новий доказ, не нове джерело інформації та не інше обґрунтування вже заявленої правової позиції сторони, а юридичний факт, який існував на час розгляду справи, не був встановлений судом, не був і не міг бути відомий особі, яка звертається із заявою, та є істотним для правильного вирішення спору. Усі ці ознаки мають існувати одночасно. Відсутність хоча б однієї з них виключає можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі була законність постанови про адміністративне правопорушення Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу №000010 від 16.01.2025, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 153 КУпАП (видалення сироростучого дерева породи верба з діаметром стовбура біля шийки кореня 65 см, сироростучого дерева породи верба з діаметром стовбура біля шийки кореня 62, 5 см біля будинку, №18 житлового масиву "Радужний" село Лиманка, Одеського району. Одеської області за відсутності документів на видалення зелених насаджень) та накладено штраф у розмірі 850 грн. Одним із доводів позивача в обґрунтування протиправності зазначеної постанови було твердження, що видалення зелених насаджень на території, що перебуває у приватної власності (в даному випадку прибудинкова територія належить співласникам дому) може здійснюватися власником без сплати їх відновлення. Адже зелені насадження не є комунальним майном. Відхиляючи такій довід суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства право власності або користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та виникає з моменту такої реєстрації. Проте, за ТОВ "ЖК Радужний" не зареєстровано права власності (користування) на будь-яку земельну ділянку, в тому числі за адресою: біля будинку №18 житлового масиву "Радужний" село Лиманка, Одеського району, Одеської області. Судом встановлено, що в постанові про притягнення повивача, який є директором ТОВ "ЖК Радужний", до адміністративної відповідальності зазначено, що ним не надані правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій здійснювалось знищення дерев. Таким чином за відсутності правовстановлюючих документів на землю директор ТОВ "ЖК Радужний" Рассолов О.І. допустив знищення зелених насаджень, що є порушенням ст. 153 КУпАП України. Суд апеляційної інстанції підтримав такі висновки суду першої інстанції та під час надання оцінки доводам апеляційної скарги позивача констатував відсутність відповідних документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, на якій здійснено знищення зелених насаджень. Ураховуючи вищенаведені висновки та мотиви судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що не є юридичним фактом тлумачення власником землі власних рішень щодо статусу земельних ділянок. Міркування органу місцевого самоврядування з приводу передачі земельних ділянок не є істотним для правильного вирішення спору. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування поданої заяви, не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та дають підстави вважати, що позивач намагається повторно порушити питання щодо правильності вирішення первісного спору та надання нової оцінки наявних у матеріалах справи доказів. Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при вирішенні спірного питання неповно з`ясовано обставини справи чи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. З огляду на що підстави для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції відсутні. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року про відмову у перегляді за новоявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2025 року, ухваленого у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов