Постанова 4854 № 420/18136/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18136/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року (суддя Танцюра К.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.10.2025) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: 06.06.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" до Одеської митниці, у якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000029/2 від 28.05.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000068 від 28.05.2025. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 17 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов частини першої статті 54 МКУ та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" та ENERGY EG CO укладено контракт №05/12 від 05.12.2024, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків. З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію №25UA500090006149U9 від 27.05.2025. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №25UA500090006149U9 від 27.05.2025 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, зокрема, пакувальний лист (Packing list) №EN05-2025 від 19.05.2025; - рахунок-проформа (Proforma invoice) №INV-2025-2001 від 20.01.2025; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025; - коносамент (Bill of lading) №1 від 19.05.2025; - вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) Б/н від 18.05.2025; - сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) №А240066410 від 19.05.2025; - статус особи, яка подає митну декларацію №2; - загальна декларація прибуття №25UA141000563756Z5 від 24.04.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару №280 від 31.01.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару №291 від 11.03.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару №306 від 28.04.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару №320 від 26.05.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №05/12 від 05.12.2024; - договір про надання послуг митного брокера №1/23-25 від 23.04.2025; - копія митної декларації країни відправлення №1358-1-653-2025 від 11.05.2025. Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000029/2 від 28.05.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000068 від 28.05.2025 року. Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" звернулося до суду з даним позовом про їх скасування. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України. Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України). Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у поданому коносаменті від 19.05.2024 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: "freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025". Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна); 2) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування; 3) вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358-1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05-2025; 4) згідно з правилами Інкотермс 2010 умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товарів під час перевезення. Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне. Щодо доводів митного органу про ненадання документу "freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025", що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат. Так за наявними матеріалами справи судом першої інстанції встановлено, що згідно умов укладено контракту №05/12 від 05.12.2024, продавець (ENERGY EG CO) зобов`язується передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (п.1.1). Відповідно до пункту 4.1 Контракту, за даним Контрактом Товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно з Інкотермс-2010 (конкретні умови вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Відповідно до рахунку-проформи №INV-2025-2001 від 20.01.2025 та комерційного рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025 поставка здійснювалась на умовах CIF. Слід зауважили, що CIF розшифровується як Сost, Insuranse and Freight (named port of destination) або Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення) термін Інкотермс, означає, що поставка відбулася в момент, коли товар потрапив на борт судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити доставку (фрахт) у порт призначення та застрахувати товар на користь покупця від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення. Потрібно тільки мінімальне покриття ризиків покупця, якщо інше не передбачено договором. Перехід ризиків з моменту коли товар уже знаходиться на борту судна в порту завантаження. Розподіл затрат у місці призначення. Ураховуючи, що відповідальність за організацію перевезення та оплату фрахту покладається на продавця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання митного органу на те, що відсутність договору фрахтування унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна). Щодо посилання митного органу про надання копії митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, колегія суддів зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України. До того, як встановлено судом першої інстанції зазначене твердження відповідача про відсутність перекладу не відповідає дійсності, оскільки відповідно до засвідчувального напису нотаріуса на перекладі експортної митної декларації, переклад документу було посвідчено 26.05.2025, що передує даті розмитнення. Посилання митного органу на те, що вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358-1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05-2025 є необґрунтованим оскільки вартість за товар в декларації країни відправлення є нижчою ніж вартість товару в інвойсі від 19.05.2025 №EN05-2025, а тому зазначена різниця не призводить до збільшення митної вартості товару. До того, колегія суддів звертає увагу на те, що митна вартість базується на комерційних документах і не залежить від інших відомостей. Щодо посилання митного органу на ненадання документів, що містять відомості про вартість страхування. Як встановлено вище, спірна поставка Товару здійснена на умовах CІF Чорноморськ (Україна), згідно з якими витрати, пов`язані з доставкою товару до місця його призначення та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару, а покупцем (тобто позивачем) додатково не сплачуються, що не враховано відповідачем. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України, та не містять розбіжностей. Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін. Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов