Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/11205/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11205/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтана Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого2026 року в адміністративній справі №280/11205/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 22.12.2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку; - зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 грудня 1993 року рішенням медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 12 «в» наказу МО №260 від 09 вересня 1987 року. Позивач зазначає, що під час отримання відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ним було встановлено, що у Реєстрі відсутні відомості щодо виключення його з військового обліку. На його звернення внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме відомості про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку, відповідач такі зміни не здійснив. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано наявності законних підстав для внесення стосовно нього змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач зауважує, що він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується відміткою у його військовому квитку, а тому ці відомості мають бути відображені в Реєстрі. Скаржник стверджує, що відповідач мав внести ці дані ще у 2022 році, а неотримання відповіді на заяву про виправлення даних порушує його право на актуалізацію інформації. Крім того, вказує, що суд взагалі не надав оцінки бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проігнорував заяву від 02 жовтня 2025 року та два адвокатські запити, чим порушив норми права щодо розгляду звернень та доступу особи до інформації про себе. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. В період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. У період з 28.05.2026 року по 16.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . З електронного Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» позивач дізнався, що відомості про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку відсутні. Вважаючи дії та бездіяльність відповідача, які полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про його виключення з військового обліку протиправними, позивач оскаржив такі дії до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі по тексту - Закону №1951) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць. Згідно статей 1 та 2 цього Закону №1951 Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку. Відповідно до ст.3 Закону №1951 основними засадами ведення Реєстру є зокрема обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В силу положень ст.6 Закону №1951 до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно ч.1 ст.7 Закону №1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Згідно ч.1 ст.8 Закону №1951 до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про виконання військового обов`язку. Отже, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться зокрема службові дані військовозобов`язаних - відомості про виконання військовозобов`язаними військового обов`язку. Приписами ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку. Частиною 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено вичерпний перелік підстав для виключення громадян з військового обліку, зокрема, визнання їх за висновком ВЛК непридатними до військової служби в умовах воєнного стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на первинний запис у військовому квитку серії НОМЕР_1 , згідно з яким у 1993 році рішенням медичної комісії він був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що під час повторного медичного огляду 10.05.2002 року позивач був визнаний за ст. 78 «г» Наказу Міністра оборони України №207 придатним до військової служби. Надалі, 29.01.2007 року позивач був знятий з військового обліку на підставі Наказу МОУ №342 від 09.06.2006 року. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство чітко розмежовує правові категорії «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». Наведені поняття за своєю правовою суттю не є тотожними, оскільки «зняття з військового обліку» є процесуальною дією, яка має тимчасовий характер і пов`язана зі зміною місця проживання, віку, підпорядкованості тощо, та не означає повного звільнення особи від виконання військового обов`язку. Натомість «виключення з військового обліку» має безповоротний характер та означає повне припинення військово-облікового статусу особи. Оскільки зняття позивача з обліку у 2007 році відбулося на підставі тимчасового заходу за Наказом МОУ №342, воно не є тотожним виключенню з військового обліку, у зв`язку з чим в силу приписів ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Постанови КМУ №932 від 16.08.2024 року особа підлягала автоматичному поновленню на військовому обліку, оскільки її останнім актуальним статусом за документами було визнання «придатним». Стосовно доводів апеляційної скарги про протиправну бездіяльність відповідача, судом встановлено, що позивач 04.09.2025 року звернувся до ТЦК та СП із заявою про внесення відомостей до Реєстру. Листом від 08.09.2025 року відповідач надав відповідь на вказану заяву, в якій роз`яснив відсутність правових підстав для виключення позивача з військового обліку через наявність облікових даних про його придатність. Надалі, на адвокатський запит представника позивача від 11.11.2025 року відповідачем також надано офіційну відповідь від 19.11.2025 року за №6170 із викладенням аналогічної правової позиції. Отже, матеріали справи містять відомості про належний та своєчасний розгляд звернень позивача та його представника суб`єктом владних повноважень. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проігнорування заяви від 02 жовтня 2025 року та адвокатських запитів не є предметом спору в даній справі. З метою актуалізації даних в Реєстрі позивач мав надати чинну постанову ВЛК про непридатність до служби в умовах воєнного стану, натомість матеріалами справи не підтверджено наявність такого висновку медичної комісії. Колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно не внесено в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службові відомості про виключення позивача з військового обліку за відсутності для цього законних підстав, а доводи про бездіяльність спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими відповідями від 08.09.2025 року та 19.11.2025 року №6170. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Жовтана Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/11205/25 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/11205/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко