Постанова 4852 № 160/31652/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31652/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/31652/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати: - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 0444590701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на 423 909 грн.; - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 0441990701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 6 042 303 грн.; - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 0442030701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 568 248,75 грн.; - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 0441812302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 16 661,25 грн.; - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 0441832302, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб II-IV квартали 2022 року в сумі 1 020 грн. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки щодо порушення податкового законодавства при відображенні в податковому обліку операцій з відшкодування понесених попереднім орендарем витрат по поточному ремонту офісних приміщень, які товариство отримало в оренду; неправильного відображення витрат на ремонт у складі адміністративних витрат; віднесення до складу адміністративних витрат вартості послуг ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також оподаткування доходів компанії Re-Net sprl, Бельгія, у вигляді надання доступу до електронного видання з інформацією про світові ціни на кокс та антрацити. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків щодо виявлених податковою перевіркою порушень. Так, судом з`ясовано, що відшкодування витрат на проведений ремонт попередньому орендарю, було однією з умов укладання договору оренди зазначеного приміщення, з огляду на те, що вказані витрати підтверджено матеріалами справи, судом визнано правомірним віднесення даних витрат до складу витрат поточної діяльності. Стосовно адміністративних витрат на поточний ремонт орендованих основних засобів, суд зазначив, що відповідач, обмежившись висновком про те, що будівельні роботи, перелік яких наведено у актах виконаних будівельних робіт, належать до капітального ремонту, а не до поточного, передчасно дійшов висновку про наявність складу податкового правопорушення. Щодо придбання послуг у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , суд з`ясував, що надані як до перевірки, так і до суду документи, акти виконаних робіт, річні звіти по надані послуги повністю підтверджують реальність отримання позивачем вказаних послуг та використання у власній господарській діяльності. Стосовно оподаткування доходів нерезидентів, суд вказав, що платна підписка до електронного видання щодо світових цін на вугілля не є роялті в розумінні приписів пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а отже така операція не підлягає оподаткуванню як доходи нерезидентів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на обставинах і висновках акту перевірки. Скаржник наполягає, що товариство не мало наміру отримання доходу у зв`язку з придбанням (відшкодування витрат по поточному ремонту офісних приміщень), так як на той момент не було орендарем даного приміщення. Позивачем не надано доказів використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договору, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за 2020 рік. Також у ході проведення перевірки встановлено заниження фінансового результату до оподаткування за 2020 2021 роки на загальну суму 14 349 495 грн. за рахунок віднесення до складу адміністративних витрат вартості капітальних ремонтно-будівельних робіт, а саме: встановлення металопластикових конструкцій вікон та дверей, монтажні та демонтажні роботи по встановленню вікон та дверей, утеплення фасаду та утеплення підлоги тощо, які були виконані для капітального ремонту приміщень, та які відносяться до капітальних інвестицій та підлягають включенню до складу витрат у вигляді амортизаційних відрахувань при умові введення в експлуатацію таких необоротних активів. Стосовно віднесення до складу адміністративних витрат вартості послуг ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відповідачем зазначено, що надані до перевірки акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять загальний опис придбаних робіт (послуг), тоді як умовами договорів наведено загальний опис чималого переліку можливих послуг (робіт), які повинні бути надані контрагентами в рамках його виконання. Також скаржник вказує, що перевіркою встановлено здійснення позивачем виплат доходів за період з 01.10.2019 31.12.2024 нерезиденту джерелом походження з України у вигляді роялті за використання ліцензійної підписки на електронне видання Re-Net sprl (Королівство Бельгія) в сумі 2620,00 євро. Компанія Re-Net sprl надає щомісячні звіти цін на кокс та антрацит для кожної окремої підписки та надсилає на електронну пошту Замовника компанії ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ». Відповідач вважає, що зміст усіх звітів є авторським правом компанії Re-Net sprl, тому замовник, якщо бажає включити будь які дані з отриманих в публічну презентацію, має запитати дозволу у компанії Re-Net sprl, також джерело має бути визнане як Re-Net sprl. Таким чином, оплата за підписку на електронне видання «Coke & Anthracite Market Report» вважається доходами нерезидента Re-Net sprl (Королівство Бельгія) із джерелом їх походження з України у вигляді роялті («в» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України). Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, посилаючись на безпідставність доводів скаржника. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів установлених законодавством за період з 01.10.2019 - 31.12.2024, за результатами якої складений акт від 06.06.2025 р. № 2595/04-36-07-01/41413715. Перевіркою встановлено порушення: 1.ПСБО 16 «Витрати» та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток всього на суму 5 702 072 грн., а саме: за 4 квартал 2019 року - 64 800 грн.; за 2020 рік - 2 842 404 грн.; за 2021 рік - 1 498 744 грн.; за 2023 рік - 142 279 грн.; за 2024 рік - 1 153 845 грн., та зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 423 909 грн. за 2024 рік; 2.п. 44.1 ст. 144, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на 1254 599 грн., в т.ч.: у березні 2020 року на 294 166 грн.; у квітні 2020 року на 7 819 грн.; у травні 2020 року на 11 220 грн.; у червні 2020 року на 8 636 грн.; у липні 2022 року на 932 758 грн.; 3.пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2020 рік на 116 календарних днів; - абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, а саме подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, за 1 квартал 2022 року; - п. 103.2, 103.4, 103.10 ст. 103, пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України під час виплати доходів у вигляді роялті на користь нерезидента Re-Net sprl (Королівство Бельгія) не задекларовано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України за період з 01.10.2019 року по 31.12.2024 року на загальну суму 14 854 грн., у т.ч. за 2020 рік в сумі 2 631 грн., за 2021 рік в сумі 3 899 грн., за 2022 рік в сумі 8 324 грн.; - пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18 ст. 49, п. 103.9 ст. 103 ПК України в частині неподання до податкового органу за місцем реєстрації платника податків розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за перший квартал 2020 року, за півріччя 2020 року, за третій квартал 2020 року, за 2020 рік, за перший квартал 2021 року, за півріччя 2021 року, за третій квартал 2021 року, за 2021 рік, за перший квартал 2022, за півріччя 2022 року, за третій квартал 2022 року, за 2022 рік. 4.абз. «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, а саме подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, за 1 квартал 2022 року. На підставі акту перевірки від 06.06.2025 № 2595/04-36-07-01/41413715 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2025: - № 0444590701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на 423 909 грн.; - № 0441990701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 6 042 303 грн.; - № 0442030701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 568 248,75 грн.; - № 0441812302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 16 661,25 грн.; - № 0441832302, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб II-IV квартали 2022 року в сумі 1 020 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені платником податків в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін. Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток за на 5 702 072 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 423 909 грн; заниження податку на додану вартість на 1 254 599 грн. В ході перевірки встановлено, що ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» завищено витрати, які враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування, за рахунок віднесення до складу витрат вартості придбаних послуг у сумі 6 272 992,89 грн за рахунок такого . Між ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» (Покупець) та ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» (Продавець) укладений договір від 20.03.2020 №012020 на відшкодування витрат по поточному ремонту офісних приміщень, виконання його підтверджуються наданими до перевірки документами: специфікацією до договору №012020 від 20.03.2020; довідками про вартість будівельних робіт (КБ3) та актами приймання виконаних ремонтних робіт. За договором №05/07-19 від 05.07.2019 та актом приймання виконаних будівельних робіт до нього замовником робіт було ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ», генпідрядником ТОВ «Траст Інвест Груп». У період жовтень - грудень 2019 року, на момент проведення ремонтних робіт у приміщенні за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 42-Б,м, приміщення перебувало у користуванні ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» на умовах оренди, і саме ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» є замовником будівельних робіт. Вартість витрат в період оренди приміщення є витратами ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ». ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» 01.02.2020 уклало з компанією ТРОВЕЛКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (власник) договір оренди приміщень № 4 та лише з 01.02.2020 прийняло в оренду приміщення за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 42-Б, а тому, як зазначає відповідач, саме з цього періоду позивач має право, у разі необхідності, здійснювати поточний та капітальний ремонт об`єкту оренди. Враховуючи зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що відшкодування витрат по поточному ремонту офісних приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 42-Б, які понесені у жовтні - грудні 2019 року, у період коли орендарем було ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» та пред`явлені до відшкодування ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ», не відповідають вимогам розумної економічної причини (ділової мети), яка має бути наявною в кожній господарській операції. Відповідач вважає, що ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» не мало наміру отримання доходу у зв`язку з придбанням (відшкодування витрат по поточному ремонту офісних приміщень), так як на той момент не було орендарем приміщення. ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» не надано доказів використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договору, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за 2020 рік на загальну суму 6 272 993 гривень. Зазначене порушення призвело до завищення податкового кредиту за березень 2020 року на суму 1 254 599 грн. Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки контролюючого органу помилковими. Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України). Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Згідно п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом. Згідно п.5, 6 П(с)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. На підставі п.7 П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Відповідно до п. 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО

16. Відповідно до п. 18 П(С)БO 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення. Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. За правилами пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання. В спірному випадку, встановлені у справі обставини свідчать, що власником приміщення за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 42-Б, є компанія ТРОВЕЛКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД. У період проведення ремонту (жовтень грудень 2019 року) вказане приміщення перебувало в користуванні ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» на умовах оренди. Після проведеного ремонту ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» розірвало договір оренди з власником приміщень. 01.02.2020 між ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» та ТРОВЕЛКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД укладений договір №4 оренди вказаного приміщення, і з 01.02.2020 позивач прийняв в оренду приміщення за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 42-Б. Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Представництва ТРОВЕЛКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД від 22.01.2020 щодо умов передання приміщень в оренду за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 42-Б, повідомлено, що за рахунок коштів поточного орендаря в частині приміщень був проведений свіжий ремонт, тому новий орендар за окремим договором має компенсувати поточному орендареві вартість проведених ремонтних робіт. Таким чином, умовою передачі ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» приміщення в оренду було відшкодування на користь ПрАТ «Компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ» вартості ремонтних робіт і саме це зумовило укладення ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» з ПРАТ «КОМПАНІЯ «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДИНГ» договору на відшкодування витрат по поточному ремонту офісних приміщень № 012020 від 20.03.2020, за яким зобов`язалось та фактично здійснило на користь ПРАТ «КОМПАНІЯ «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДИНГ» відшкодування понесених компанією витрат на ремонт орендованих позивачем приміщень в розмірі 6 272 992,89 грн, крім того ПДВ в розмірі 1 254 598,58 грн. З матеріалів справи вбачається, відповідачем не спростовано, що ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» утримує в цих приміщеннях свій офіс та має зареєстровану юридичну адресу, що є свідченням їх безпосереднього використання в господарській діяльності ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ». Суть і зміст наведених відносин не суперечить жодній нормі права, відповідає принципу свободи договору, а понесені позивачем витрати за всіма ознаками відповідають витратам в розумінні податкового законодавства. При цьому, як правильно зауважено позивачем, законодавство не обмежує вказані витрати виключно періодом оренди основних засобів. Отже позивачем фактично понесені витрати у вигляді відшкодування витрат по поточному ремонту офісних приміщень, які позивач орендує, тобто використовує у власній господарській діяльності, а П(С)БO 16 відносять витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, що включає витрати на їх операційну оренду та ремонт, до адміністративних витрат. Виходячи з наведеного, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача розумної економічної причини (ділової мети) та належних документальних підстав для включення реально понесених витрат до складу витрат в бухгалтерському обліку та врахування їх при обчисленні фінансового результату до оподаткування, а також включення сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту. Стосовно правомірності віднесення позивачем у 2020 та 2021 роках до адміністративних витрат сум витрат на здійснення ремонту орендованих приміщень у розмірі 14 349 495 грн. Відповідачем в акті перевірки з цього приводу зазначено, що ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» завищено витрати які враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування за рахунок віднесення до їх складу вартості послуг з капітального ремонту орендованого приміщення за 2020-2021 року у загальній сумі 14 349 495 грн. Перевіркою встановлено укладання договорів підряду ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» (Замовник) з ТОВ «ТРАСТ ІНВЕСТ ГРУП» (Підрядник) від 03.01.2020 №03/01-20; від 29.05.2020 №29/05-20; від 01.06.2020 № 01/06-20. Факт виконання робіт підтверджено наданими до перевірки довідками про вартість будівельних робіт (КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в): за березень, червень, серпень, вересень 2020 року, квітень 2021 року. У ході проведення перевірки встановлено заниження фінансового результату до оподаткування за 2020 2021 роки на загальну суму 14 349 495 грн за рахунок віднесення до складу адміністративних витрат вартості капітальних ремонтно-будівельних робіт, а саме: встановлення металопластикових конструкцій вікон та дверей, монтажні та демонтажні роботи по встановленню вікон та дверей, утеплення фасаду та утеплення підлоги тощо, які були виконані для капітального ремонту приміщень, та які відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, відносяться до капітальних інвестицій в необоротні активи та підлягають включенню до складу витрат у вигляді амортизаційних відрахувань при умові введення в експлуатацію таких необоротних активів. Отже, за результатом аналізу актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), контролюючий орган визнав, що проведені будівельні роботи належать до капітального ремонту, а не до поточного, як зазначено позивачем у первинних документах. Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку таким доводам контролюючого органу та наявним у справі доказам з огляду, зокрема, на Положення (стандарту) бухгалтерського облiку 7 «Основні засоби» та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. №

561. Згідно з п.14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Згідно з п.15 П(С)БО 7, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Таким чином, витрати на ремонт, пов`язані з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, вважаються капітальним і збільшують первісну вартість основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання основних об`єктів в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, вважаються поточним ремонтом і включаються до складу витрат звітного періоду. З огляду на це, визначальною ознакою капітального ремонту є збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, а поточного - одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Питання щодо поліпшення основних засобів викладено в п. 31 розділу 6 Методичних рекомендації №561, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р., яким визначено, що витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому. Відповідно до п.32 Методичних рекомендації №561 вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання. Відповідно до п.33 Методичних рекомендації №561 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. Згідно із пунктом 30 Методичних рекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Таким чином, оскільки у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт, що надає можливість підприємству включати витрати по ремонту (капітальному та поточному) до поточних витрат, саме за керівником підприємства закріплено право на визначення подальшої долі таких основних засобів: поліпшувати їх чи підтримувати в робочому стані згідно із наведеним пунктом Методичних рекомендацій №

561. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16, від 27.07.2023 у справі № 560/9332/22. Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, відповідачем не наведено обґрунтувань, за якими фактичними ознаками (критеріями) податковий орган дійшов висновку, що понесені позивачем витрати все ж таки пов`язані з поліпшенням об`єктів, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання таких об`єктів. Матеріали справи не містять доказів того, що ремонтні роботи носили ознаки модернізації, модифікації, добудови або реконструкції, не встановлено чи здійснювалася переоцінка об`єктів з моменту їх придбання (отримання в оренду), яка була рентабельність виробництва до та після ремонту тощо. Отже, відповідач, обмежившись висновком про те, що будівельні роботи, перелік яких наведено у актах виконаних будівельних робіт, належать до капітального ремонту, а не до поточного, передчасно дійшов висновку про наявність в діях складу податкового правопорушення, як то правильно зазначено судом першої інстанції. Стосовно віднесення до складу адміністративних витрат вартості послуг ФОП ОСОБА_1 у періодах жовтень 2019 року грудень 2024 року в загальній сумі 10 228 600 грн та вартості послуг ФОП ОСОБА_2 у періодах листопад 2022 року грудень 2024 року в загальній сумі 1 251 000 грн. Перевіркою встановлено взаємовідносини між ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» та ФОП ОСОБА_1 у частині програмування комп`ютерного мережевого обладнання брандмауера Fortigate FG-60E, ARUBA SAP 315 та ARUBA SAP-325, проведення оптимізації інформаційної структури на серверах Замовника, програмування та переведення системи збереження даних Замовника на захищені алгоритми роботи, оптимізація комп`ютерної інфраструктури Замовника з метою скорочення часу виконання створення резервних копій віртуальних машин та їх відновленням у захищеному середовищі системи збереження даних Замовника, програмування та налагодження комп`ютерного між мережевого захисного екрану Замовника та інші на загальну суму 10 228 600 грн. (без ПДВ) в рамках договорів від 01.02.2018 №0102, від 01.02.2022 №0102/22, від 01.02.2023 №0102/23, від 01.02.2024 №0102/24. Предметом договорів, укладених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» є передача Виконавцю Замовником частини функцій пов`язаних з функціонуванням та супроводом інформаційного-технічного комплексу Замовника відповідно до його завдань та на умовах Договору. За умовами договорів Замовник зобов`язаний надавати Виконавцю всю необхідну інформацію та матеріали для виконання Виконавцем своїх обов`язків за договором. Перелік послуг, які надаються виконавцем, визначений пунктом 3 договорів. Факт надання послуг фіксується щомісячно шляхом підписання акту прийому-здачі робіт сторонами. В акті перевірки зазначено, що на підтвердження виконання робіт за договорами підприємством складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг): послуги у сфері інформаційних технологій розробка та супровід програмного забезпечення інформаційно-технічного комплексу. Також на виконання умов договорів ФОП ОСОБА_1 складено звіти до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) із переліком наданих послуг. Щодо вказаних договорів та наданих до перевірки документів відповідач зазначив, що до перевірки документів окрім актів виконаних робіт та звітів з переліком вищезазначених послуг ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» не надавалось. Документальне підтвердження щодо відповідності заявлених Замовником вимог та кінцевих результатів розробленого програмного забезпечення інформаційно технічного комплексу ФОП ОСОБА_1 не надано, відсутні чи то електронне листування або інші комунікації щодо результатів аналізу та адаптації конкретних працівників ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» до розробленого ПЗ та взагалі ефективність його роботи. Також контролюючим органом вказано, що умовами договору передбачено обов`язок Замовника надавати Виконавцю всю необхідну інформацію для розробки програмного забезпечення, проте, документальне підтвердження у який спосіб, коли та кому визначена договором інформація передавалась ФОП ОСОБА_3 до перевірки ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» не надано, що за твердженням відповідача свідчить про формальний характер складених документів з занадто загальним їх описом без технічних деталей та відсутність документального підтвердження щодо їх фактичної спрямованості до виконання в обсягах зазначених у документах. Надані до перевірки акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) однотипні та містять загальний опис придбаних робіт (послуг), тоді як умовами договорів наведено загальний опис чималого переліку можливих послуг (робіт), які повинні бути надані ФОП ОСОБА_1 в рамках його виконання. Не надано документального підтвердження щодо суті, змісту та конкретики придбаних у ФОП послуг з розробки програмного забезпечення та підтримки, в чому конкретно вони полягали. Надані до перевірки акти ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 не містять суті господарської операції, її обсяг, зміст, деталізації, кількість витраченого часу, тощо, тому відповідач дійшов висновку, ці акти не є первинними документами, які б відповідали нормам чинного законодавства. Перевіркою також встановлені взаємовідносини між ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) у частині функцій, пов`язаних з супроводом програмно-інформаційного комплексу Замовника у 2022 - 2024 рр. на загальну суму 1 251 000 грн. (без ПДВ) в рамках договору про надання послуг від 01.11.2022 №01/11/22, який за змістом аналогічний договорам, укладеним з ФОП ОСОБА_3 . На виконання умов зазначеного договору складено акти здачі приймання робіт за відповідний період із зазначенням послуги: послуги у сфері інформаційних технологій розробка та супровід програмного забезпечення інформаційно-технічного комплексу. Також на виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 складено звіти до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) із переліком наданих послуг. До перевірки документів окрім актів виконаних робіт та звітів з переліком вищезазначених послуг ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» не надавалось. Перевіркою встановлено, що документальне підтвердження щодо відповідності заявлених Замовником вимог та кінцевих результатів розробленого програмного забезпечення інформаційно-технічного комплексу ФОП ОСОБА_2 не надано. Відсутні чи то електронне листування або інші комуннікації щодо результатів аналізу та адаптації конкретних працівників ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» до розробленого ПЗ та взагалі ефективність його роботи. Умовами договору передбачено, зокрема обов`язок Замовника надавати Виконавцю всю необхідну інформацію для розробки ПЗ, проте, документальне підтвердження у який спосіб, коли та кому визначена договором інформація передавалась ФОП ОСОБА_2 до перевірки ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» не надано. Надані до перевірки акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять загальний опис придбаних робіт (послуг), тоді як умовами договорів наведено загальний опис чималого переліку можливих послуг (робіт), які повинні бути надані ФОП ОСОБА_2 в рамках його виконання. Крім того, до перевірки не надано документального підтвердження щодо наявної кореспонденції чи то переписки між Замовником і Виконавцем, де обговорювались технічні питання, зміни, завдання, виправлення, що показує його активність тощо. Надані до перевірки акти ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 не містять суті господарської операції, її обсяг, зміст, деталізації, кількість витраченого часу, тощо, тому відповідач дійшов висновку, ці акти не є первинними документами, які б відповідали нормам чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких висновків контролюючого органу. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, визначені в ч.2 ст.9 цього Закону, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. За правилами ч.4, 5 ст.9 вказаного Закону регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. З огляду на вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» до первинних документів, вбачається, що зміст та обсяг господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому ці особи мають забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних. В спірному випадку, виходячи зі специфіки та умов договорів, укладених позивачем з вказаними вище контрагентами - фізичними особами-підприємцями, надані позивачем документи (договори, акти, звіти до актів) є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і в своїй сукупності є достатнім доказом підтвердження фактичного вчинення зазначених вище господарських операцій. В наданих позивачем до актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) звітах міститься детальний перелік наданих послуг. Крім того, відповідач не спростовує того факту, що позивачем до заперечень на акт перевірки надавались податковому органу річні звіти по наданим послугам за 2019-2023 роки із деталізованою інформацією про характер наданих підприємцями послуг. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відсутність документального підтвердження обміну Замовником та Виконавцями робіт інформацією, необхідною для виконання робіт та стосовно виконаних робіт, не свідчить про не реальність господарських операцій. Матеріали справи містять докази звітування контрагентів перед позивачем щодо обсягу та видів виконаних робіт, що свідчить про контроль та обізнаність підприємства про виконання укладених господарських договорів. Наведені з цього приводу доводи відповідача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки на даний час відсутня законодавчо визначена форма актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), і відповідачем не наведено норму чинного законодавства, яка б зобов`язувала суб`єкт господарювання певним чином визначати та доводити обсяг наданих/отриманих послуг. Також суд апеляційної інстанції зауважує, що виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності. Визначення необхідності та доцільності складення суб`єктом господарювання певних документів під час виконання договору про надання послуг не належить до компетенції податкових органів. Стосовно оподаткування доходів компанії Re-Net sprl, Бельгія, у вигляді надання доступу до електронного видання з інформацією про світові ціни на кокс та антрацити та неподання позивачем додатків ПН до податкової декларації з податку на прибуток. Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, компанія Re-Net sprl, Бельгія, надавала ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» доступ до електронного видання «Coke & Anthracite Market Report», яке містить актуальні новини та інформацію про ціни на кокс та антрацити на світовому ринку, в тому числі аналітичні статті. За результатами надання вказаних послуг між компанією Re-Net sprl, Бельгія, та ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» складались акти наданих послуг. ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» сплатило на користь Re-Net sprl, Бельгія, вартість таких послуг в загальній сумі 2620 євро, що за курсом НБУ становить 86 797,80 грн. На підтвердження вищезазначених операцій позивачем до перевірки надано інвойси на оплату; акти виконаних робіт; банківські виписки, платіжні доручення. За висновком відповідача здійснена ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» оплата за підписку на електронне видання «Coke & Anthracite Market Report» вважається доходами нерезидента Re-Net sprl (Королівство Бельгія) із джерелом їх походження з України у вигляді роялті («в» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України), з якого позивач мав утримати податок за правилами пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ в розмірі 14 854 грн. Відповідач виходив з того, що Компанія Re-Net sprl надає щомісячні звіти цін на кокс та антрацит для кожної окремої підписки та надсилає на електронну пошту Замовника компанії ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ». Згідно з умовами надання звітів, вони поширюються тільки на обмежене коло осіб працівників ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ». Доступ до звіту здійснюється через веб-посилання, що міститься в повідомленні, яке надходить на електронну пошту. Зміст усіх звітів є авторським правом компанії Re-Net sprl, тому Замовник якщо бажає включити будь які дані з отриманих в публічну презентацію має запитати дозволу у компанії Re-Net sprl, також джерело має бути визнане як Re-Net sprl. Крім того, відповідач вважає, що в порушення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18 ст. 49, п. 103.9 ст. 103 ПК України позивачем не надано додатки ПН до податкової декларації з податку на прибуток за періоди, в яких відбувалися виплати вказаному нерезиденту, що стало підставою для застосування позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 1020 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 01.08.2025 № 0441832302. Суд першої інстанції надав належну оцінку взаємовідносинам позивача з компанією Re-Net sprl, Бельгія, і дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача, з чим суд апеляційної інстанції погоджується. Підпункт 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами серед іншого є роялті (пп. «в» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст.і 141 ПК України. Визначення терміну роялті для цілей оподаткування міститься в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який передбачає, що не вважаються роялті платежі, отримані як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»). В спірному випадку наявні матеріали справи свідчать, що ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» оплачувало компанії Re-Net sprl вартість послуг доступу до електронних видань на відповідному сайті в мережі інтернет, які містили інформацію про ціни на кокс та антрацити на світовому ринку. Вказана інформація використовувалась безпосередньо позивачем у власній господарській діяльності, при цьому ТОВ «ПРОДАКШН ІННОВЕЙШН ТРЕЙДІНГ» виступало кінцевим споживачем такої інформації. Докази отримання позивачем від компанії Re-Net sprl програмних продуктів у власне використання матеріали справи не містять, відповідачем не встановлені. Отже, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що доходи компанії Re-Net sprl, Бельгія, у вигляді вартості послуг надання доступу до електронного видання «Coke & Anthracite Market Report» є компенсацією вартості наданих нерезидентом послуг, які не підпадають під визначення терміну роялті, наведеного в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно не оподатковуються за правилами п. 141.4 ст. 141 ПК України. Стосовно неподання позивачем додатків ПН до податкової декларації з податку на прибуток, суд враховує, що оскільки доходи, виплачені позивачем на користь компанії Re-Net sprl, Бельгія, за надання доступу до електронного видання «Coke & Anthracite Market Report» не оподатковуються за правилами Податкового кодексу України, на позивача не розповсюджується обов`язок подання до контролюючого органу звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (додатку ПН до податкової декларації), отже застосування до позивача штрафу відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України. Підсумовуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно встановив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/31652/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров