Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/25818/25

від 16.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25818/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року (головуючий суддя Луніна О.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 11.09.2025 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , просила: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу, ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року, за листопад-грудень 2024 року та з 01.01.2025 по 02.05.2025 в розмірі 50 000 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі органу військового управління військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони або наступу; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату позивачу, ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року, за листопад-грудень 2024 року та з 01.01.2025 по 02.05.2025 в розмірі 50 000 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі органу військового управління військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , в період з 27.08.2022 по 02.05.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2023, 2024 та 2025 роки, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого, виходячи з розміру 1762 грн; - зобов`язати відповідача, Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошового забезпечення в період з 27.08.2022 по 02.05.2025, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення: з 27.08.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 31.12.2024 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, з 01.01.2025 по 02.05.2025 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року з 27.08.2022 по день їх фактичної виплати. В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 27.08.2023 р. розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача. Крім того вказує, що відповідач протиправно нараховував та виплачував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 30 000 грн., замість 50 000 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , в період з 27.08.2022 по 19.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2023, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого, виходячи з розміру 1762 грн. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 27.08.2022 по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким задовольнити вимоги. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам, порушено норми процесуального та матеріального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 50000грн зазначає, що відповідачем не заперечується належність посад, які обіймала позивачка у відповідні періоди, до оперативного/бойового управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини НОМЕР_1 . Відповідачем протиправно нараховано додаткову винагороду у пониженому розмірі 30000грн за січень-травень 2025 року (а не 50000грн), оскільки наявні накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за квітень 2025 №150 від 04.05.2025, а також накази за березень, за лютий, за січень, згідно яких нараховувалася додаткова винагорода в розмірі 30000грн за період виконання бойових/спеціальних завдань згідно з бойовими наказами/розпорядженнями в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових/спеціальних завдань. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів військовими за (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Така редакція Постанови №704 діяла до 24 лютого 2018 року, оскільки пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018 року) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Позивач ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу відповідача просить у задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 01.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді відповідального виконавця з 27.08.2022 р. по 01.10.2022 р., на посаді начальника групи секретного документального забезпечення з 01.10.2022 р. по 01.05.2025 р. та брала участь в бойових діях у складі вказаної бригади, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 26.07.2022 року. 01.08.2025р. представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, в якому просила: надати витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 №117 віл 27.08.2022, №128 від 04.09.2022, №163 від 01.10.2022, №146 від 02.05.2025; надати витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за період військової служби з 27.08.2022 по 02.05.2025; надати витяг з послужного списку військовослужбовця ОСОБА_1 ; надати копії особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби з 27.08.2022 по 02.05.2025; надати інформацію стосовно того, чи відноситься посада ОСОБА_1 (відповідальний виконавець в період з 27.08.2022 по 01.10.2022) до складу органу військового управління чи складу командування та штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до штату військової частини НОМЕР_1 ; надати інформацію стосовно того, чи відноситься посада ОСОБА_1 (начальник групи секретного документального забезпечення в період з 01.10.2022 по 02.05.2025) до складу органу військового управління чи складу командування та штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до штату військової частини НОМЕР_1 ; надати копії рапортів ОСОБА_1 в період військової служби з 27.08.2022 по 02.05.2025 про участь військовослужбовців управління та штабу у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань. Листом від 15.08.2025 року №1553/10176 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь, що у зв`язку із значним обсягом інформації, яка потребує пошуку серед значної кількості даних та веденням активних бойових дій частиною, строк розгляду адвокатського запиту продовжено до 20 робочих днів. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди та грошового забезпечення. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі. Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ). Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої, в редакції на час виникнення спірних правовідносин було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Отже, вказана норма встановлює розмір додаткової винагороди не 50000грн, а не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 11.08.2023, установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони. Отже, вказана норма встановлює додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони. Військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Отже, вказана норма встановлює додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Порядок №260 (в редакції від 31.01.2023, чинній під час виникнення спірних правовідносин) доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023). Відповідно до пункту другого цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України. Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260, встановлює, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців. Відповідно до абзацу першого пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260 перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України. Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць. (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260). Згідно з пунктом 8, 9 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Отже, на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Проте, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки). Відповідно до бойового статуту, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 грудня 2016 року № 605 управління підрозділами під час підготовки бою (дій) та у ході його ведення здійснюється через спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце (пункт управління). Аналіз вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що військовослужбовець має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 при одночасному дотриманні наступних умов: 1. обіймають посади визначені штатом у складі командування і штабу військової частини; 2. здійснюють оперативне військове управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом) першого ешелону або наступу до батальйону включно; 3. виконують завдання по оперативно-військовому управлінню на командному пункті військової частини. При цьому, матеріали справи не містять бойових наказів, як доказів на підтвердження того що позивач була залучена до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини НОМЕР_1 . Також матеріли справи не містять журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Матеріали справи містять накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за квітень 2025 №150 від 04.05.2025, а також накази за березень, за лютий за січені, згідно яких нараховувалася додаткова винагорода в розмірі 30000грн за період виконання бойових/спеціальних завдань згідно з бойовими наказами/розпорядженнями в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових/спеціальних завдань. Слід зазначити, що Накази по стройовій частині не є бойовими наказами (бойовими розпорядженнями). Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді відповідального виконавця з 27.08.2022 р. по 01.10.2022 р., на посаді начальника групи секретного документального забезпечення з 01.10.2022 р. по 01.05.2025 р. та брала участь в бойових діях у складі вказаної бригади. Факт прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях, виконанні нею бойових завдань на лінії бойового зіткнення в межах району ведення воєнних (бойових) дій у вищезазначений період відповідачем у відзиві не спростовується. Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових (спеціальних) завдань у складі командування військової частини, за оспорюваний період, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Отже, підстави для нарахування позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди у розмірі 50 000 грн. відсутні. Щодо посилання позивача на те, що у листі №1553/11342 від 02.09.2025 підтверджено, що посади, які обіймала позивач (відповідальний виконавець відділення персоналу штабу та начальник групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 ) за період з 2022 по 2025 роки відноситься до управління військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає, що лист відповідача №2553/10176 від 15.08.2025 року не є належним доказом участі у бойових діях. Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у нарахуванні та виплаті позивачу за період з 27.08.2022 по 02.05.2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого, виходячи з розміру 1762 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"(яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22. Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн. Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн. Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн. Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684 грн. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 встановлено в сумі 2920 грн. Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 встановлено в сумі 3028 грн. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що є протиправними дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, а саме станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року. Перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Як наслідок, відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату спірних грошових виплат за період з 27.08.2022 по 19.05.2023 року, з урахуванням вже виплачених сум. Слід також врахувати, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини. Пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Також пунктом 2 указаної Постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Викладення пункту 4 Постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023. З огляду на наведене, у період з 27.08.2022 по 19.05.2023 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке. Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (Порядок №44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Пунктом 2 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Згідно з пунктом 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється за умови виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. Ураховуючи те, що судом застосовано спосіб захисту порушеного права позивача, який обрано ним самостійно, у вигляді зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за певний період, розмір якої відповідач повинен обчислити самостійно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, оскільки виплати спірних сум позивачеві ще не здійснено. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2023 у справі № 420/18163/21. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 27.08.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції вказує таке. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ. Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів грошового забезпечення (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у спірному випадку Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (індексації грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20. У спірному випадку відповідачем ще не здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 27.08.2022 по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2023, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. На час судового розгляду матеріали справи не містять доказів таких виплат з урахуванням зобов`язальних вимог суду. З огляду на що, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційних скаргах позивача та відповідача, оскільки аргументи сторін спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 року відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року у справі №160/25818/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №160/25818/25. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року залишити без змін. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча п`ятсот дев`яності сім) грн. 44 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/25818/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше