Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6354/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року справа №200/6354/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Куденков К.О.) у справі № 200/6354/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо зменшення основного розміру призначеної, ОСОБА_1 пенсії з 76 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії у основному розмірі 76 відсотків сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 , з 76 відсотків до 70 відсотків сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії в основному розмірі 76 відсотків сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016, з урахуванням проведених виплат. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 70 % суми грошового забезпечення, відтак перерахунок пенсії є вірним. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належних чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з матеріалів справи пенсію призначено у розмірі 76% від грошового забезпечення, що не заперечується сторонами. Листом ГУ ПФУ від 31.03.2025 № 7287-6458/К-02/8-0500/25 позивачу повідомлено про те, що пенсію призначено виходячи з 76% сум грошового забезпечення з 17.01.2004. У квітні 2018 року йому проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2016. Також зазначено, що при здійсненні перерахунку пенсії граничний відсоток обчислення грошового забезпечення по пенсійним справам (окрім осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 -100 відсотків, до категорії 2 - 95відсотків) обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. Отже, перерахунок пенсії проведено відповідно до Постанови № 103 з урахуванням 70 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Підпунктом 8 пункту 6 Розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ і зменшено розмір пенсій військовослужбовців спочатку з 90% до 80% грошового забезпечення, а надалі з 80% до 70% грошового забезпечення. У той же час, пунктом 2 Розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Позивач отримував (до перерахунку) пенсію за вислугу років з розрахунку 76% основного розміру пенсії. Отже, дія Закону № 3668-VI не поширюється на позивача, тому що йому призначено пенсію до набрання чинності цим Законом. Крім того, зменшення розміру пенсії з 76% до 70% грошового забезпечення є порушенням гарантій, передбачених статтею 22 Конституції України, якою закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Аналогічну позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17), у рішенні від 04.02.2019 року № Пз/9901/58/18 (зразкова справа № 240/5401/18),у постанові від 23.05.2023 по справі № 380/24477/21 Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року по справі № 200/6354/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року по справі № 200/6354/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року. Судді А.В. Гайдар А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв