Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/3191/26

Справа № 344/3191/26 Провадження № 33/4808/473/26 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з матеріалами справи за апеляційною скаргою адвоката Ошуста Сергія Євгеновича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ВСТАНОВИВ : Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір. Адвокат Ошуст С.Є. 03 липня 2026 року звертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовує клопотання тим, що послугами адвоката Патрійчук Р.Ф. не користувався, а договір про надання правової допомоги укладено було 16 червня 2026 року, таким чином строк на апеляційне оскарження постанови порушено ним з поважних причин. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (пункт 22), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Враховуючи те, що оскаржену постанову винесено 23 березня 2026 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, триває до 02 квітня 2026 року включно. ОСОБА_1 реалізувавши своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, 31 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, за результатами якої 01 травня 2026 року було винесено постанову Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції відносно нього залишено без змін. 18 червня 2026 року захисник Ошуст С.Є. повторно, поза межами судового розгляду, подав апеляційну скаргу на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 . Адвокат Ошуст С.Є. в судах першої та апеляційної інстанцій участі по даній справі не приймав. Згідно з постановою апеляційного суду від 26 червня 2026 року адвокату Ошусту С.Є. відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року. Разом з тим 03 липня 2026 року адвокатом було повторно подано апеляційну скаргу на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року. В той час, апелянт просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду. Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ). При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення може бути подано тільки тим учасником судового розгляду, який мав право на оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути подано адвокатом, який не приймав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення в якості захисника, отримав повноваження на надання правової допомоги вже після того, як рішення набуло законної сили і не мав права на апеляційне оскарження постанови суду протягом встановленого законом строку. Апеляційний суд враховує, що право захисника на оскарження судового рішення має похідний характер та здійснюється в інтересах особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення. Разом з тим, захисник є окремим процесуальним учасником судового розгляду, який самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, здійснює свої повноваження. За таких обставин, питання про поновлення строку на оскарження судового рішення захисником безпосередньо пов`язано з наявністю в нього такого права протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження та наявністю обставин, які саме йому не дозволили вчасно, протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, подати апеляційну скаргу. Так, поновлення строку на апеляційне оскарження за своїм юридичним змістом полягає у відновлені права учасника судового розгляду на оскарження судового рішення, яке він втратив внаслідок поважних причин. Разом з тим, не може бути відновлено право особі, яка взагалі не мала такого права, оскільки це суперечить принципу правової визначеності, відповідно до якого кожен з учасників судового розгляду діє в межах повноважень, які йому надані законом. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження судового рішення повинен рахуватись з моменту ухвалення рішення суду, а не з часу укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Так, з долучених до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що адвокат Ошуст С.Є. надає правову допомогу ОСОБА_1 на підставі договору від 18 червня 2026 року, який було видано вже після закінчення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 23 березня 2026 року. Таким чином, необхідно прийти до висновку, що адвокат Ошуст С.Є. отримав повноваження на надання правової допомоги вже після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили. ОСОБА_2 не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та не мав права на оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється після набрання рішення суду першої інстанції законної сили, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. При цьому, вважаю за необхідне роз`яснити, що право особи на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції, не позбавляє обов`язку осіб, добросовісної реалізації вказаного права, а також обов`язку діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб не зловживати ними. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. За таких обставин, в задоволенні клопотання адвоката Ошуста С.Є. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Відмовити адвокату Ошусту Сергію Євгеновичу, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - адвокату Ошусту Сергію Євгеновичу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло