Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/10396/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м.Черкаси Справа № 711/10396/25 Провадження № 22-ц/821/1417,1418/26 Категорія: 304090200 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» представник позивача адвокат Демарчук Наталя Олександрівна відповідач: ОСОБА_1 представник відповідача адвокат Постригань Тетяна Леонідівна розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2026 року (ухвалених під головуванням судді Демчика Р.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1504289, який підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 25000,00 грн, строк кредиту 360 днів. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. 21.07.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 21-07/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1504289 від 15.05.2024. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №1504289 від 15.05.2024. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №1504289 від 15.05.2024 становить 134744,79 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням 24497,90 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 66512,07 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимогам по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 3124,82 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 12500,00 грн. В зв`язку з вищевикладеним, Товариство просило стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 1504289 від 15.05.2024 у розмірі 134744,79 грн, а також стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. 12.11.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» подало заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що при формуванні розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит/Кредитним договором № 1504289, ТОВ «Факторинг Партнерс» було допущено помилку та остаточно просило суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 1504289 від 15.05.2024 у розмірі 103509,97 грн, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №1504289 від 15.05.2024 у сумі 47 667,00 грн, судовий збір 1115, 51 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а всього 51 782 грн 51 коп. Рішення суду мотивоване, зокрема, тим, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем Договору №1504289 про надання споживчого кредиту від 15.05.2024, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання, а тому до стягнення підлягає тіло кредиту в розмірі 25000,00 грн. Суд, не погодившись із розрахунком заборгованості та провівши власний розрахунок, вважав, що з відповідача підлягає стягненню розмір процентів за період з 15.05.2024 по 10.05.2025 (у межах 1% на день) у загальному розмірі 90000,00 грн (25000,00 грн ? 1% ? 360 днів ). Разом з тим, відповідачем було внесено суму коштів в розмірі 67333,00 грн на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за відсотками в розмірі 22 667,00 грн. (90000,00 грн -67333,00 грн=22667,00 грн). Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 12500,00 грн, суд зазначив, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2026 стягнуто з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2000,00 грн. Додаткове рішення мотивоване, зокрема, тим, що суд, врахувавши незначну складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, критерії реальності та розумності розміру адвокатських витрат, прийшов до висновку про часткове задоволення заяви адвоката Постригань Т.Л. та стягнення із ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрат за надання професійної допомоги в сумі 2000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з`ясування судом обставин справи. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем перерахунку коштів ОСОБА_1 , оскільки Товариством не надано жодного доказу на підтвердження факту видачі первісним кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору. Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки позивача, однак розрахунки заборгованості не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі. У матеріалах справи відсутня будь-яка довідка з банку, в якому відкритий особовий рахунок відповідача, на який кредитодавцем здійснювалося нарахування кредитних коштів, чи виписки за картковими чи банківськими рахунками відповідача, які б також могли підтвердити факт зарахування коштів на його рахунок. Суд першої інстанції не врахував положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відтак, відсотки, визначені договором про споживчий кредит є правомірними, законними та справедливими лише в частині нарахувань витрат за договором за період з 15.05.2024 (дата укладення договору) до 20.08.2024 (граничний строк застосування денної процентної ставки в розмірі не вище 1,5%). Оскільки денна процентна ставка (1,5%) за договором про надання споживчого кредиту № 1504289 від 15.05.2024 перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений законом після 20.08.2024 (1%), відтак, умови договору, які впливають на розрахунок денної процентної ставки з вказаної дати, є нікчемними. Тому, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за період з 21.08.2024 до 10.05.2025. Крім того, в період дії кредитного договору ОСОБА_1 внесено на погашення заборгованості суму в розмірі 67333,00 грн, отже правомірно нараховані відсотки в сумі 36750,00 грн та тіло кредиту в розмірі 25000,00 грн, що в сумі становить 61750,00 грн, відповідачем сплачено в повному розмірі. Зобов`язання по договору припинилися після останнього платежу 10.11.2024, а позивач неправомірно обліковує заборгованість в розмірі 103509,97 грн. Враховуючи вищевикладене, вважає, що позов не підлягає задоволенню. Що стосується додаткового рішення від 07.05.2026, скаржник зазначає, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс», витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 18000,00 грн, які відповідач просив стягнути з позивача, підлягають до задоволення. Відзив на апеляційну скаргу До Черкаського апеляційного суду 01.06.2026 року від ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Фактичні обставини справи Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.05.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1504289 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту складає 25000,00 грн. Тип кредиту- кредит. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процента ставка 1,5% в день (п.п. 1.3., 1.5.1. Договору). Кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору). Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п. 5.3. Договору (п.1. Договору) Відповідно до п. 5.6. Договору споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за Договором у розмірі та у строки, визначені Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Товариства у черговості, визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: 5.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 5.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; 5.6.3. у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору. Також пунктом 6.4 Договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 3 750,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 275,00 грн, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Позивачем також додано графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які підписані електронним підписом відповідача. Як вбачається з листа, ТОВ «Пейтек» підтверджує, що 15.05.2024 успішно перераховано кошти у сумі 25 000 грн на картку НОМЕР_1 . З розрахунку заборгованості за Договором №1504289 від 15.05.2024 вбачається, що відповідач на виконання умов Договору здійснив шість платежів на загальну суму 67333,00 грн, з яких 66830,90 грн зараховані на погашення відсотків, та 502,10 грн на погашення тіла кредиту. 21.07.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Селфі кредит» уклали Договір факторингу № 21-07/25, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №1504289, боржник ОСОБА_1 . Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №21-07/25 від 21.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором про надання споживчого кредиту №1504289 становить 103509,97 грн., яка складається з: 24497,90 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 66512,07 грн заборгованість за процентами; 12500,00 грн заборгованість по штрафах/пені. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Позивач оскаржує судове рішення в частині стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками. Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом, у тому числі відсотки за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір та відповідач не в повному обсязі виконав його умови, внаслідок чого виникла заборгованість. Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, виходячи з наступного. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК). За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, яка переглядається, встановлено, що 15.05.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1504289 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 25 000 грн, строком на 360 днів. На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивач надав копію договору № 1504289 від 15.05.2024, графік платежів, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення, а також протоколи створення та перевірки електронного підпису. Отже, із досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами спірного Договору № 1504289 від 15.05.2024 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін Договору відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий Договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20. Факт укладення кредитного договору № 1504289 від 15.05.2024 відповідачем не оспорювався та вважається доведеним позивачем належними та допустимими доказами. З матеріалів справи також вбачається, що позивач набув право вимоги за кредитним договором № 1504289 від 15.05.2024 на підставі договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025, укладеному між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем, реєстру боржників для друку до вказаного договору факторингу та акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до вказаного договору факторингу, підписаного між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки відповідно до листа ТОВ «Пейтек», 15.05.2024 успішно перераховано кошти у сумі 25 000,00 грн на картку НОМЕР_1 (яка була зазначена відповідачем при укладенні кредитного договору). Натомість, жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів або доказів повернення позичених коштів суду апеляційної інстанції відповідач не надав. 21.07.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Селфі кредит» уклали Договір факторингу № 21-07/25, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №1504289, боржник ОСОБА_1 . Згідно Реєстру боржників до договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг партнерс» за договором про надання споживчого кредиту №1504289 становить 103509,97грн., яка складається з: 24497,90 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 66512,07 грн заборгованість за процентами; 12500,00 грн заборгованість по штрафах/пені. Відповідно до платіжної інструкції № 539770001 від 21.07.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» на рахунок ТОВ «Селфі кредит» було перераховано 2400344,00 грн. Призначення платежу: оплата згідно договору факторингу № 21-07/25 від 21 липня 2025 року. Згідно акту прийому-передачі реєстру заборгованостей договору факторингу № 21-07/25 від 21 липня 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників для друку до договору факторингу від 21.07.2025 №21-07/25. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Поряд з цим згідно з абз. 1 ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1ст. 1077 ЦК України). Отже, відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1504289 від 15.05.2024, що підтверджується належними та допустимими доказами. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Факторинг Партнерс» просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24 497,90 грн, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення боргу, тому кредитодавець зарахував 502,00 грн на погашення тіла кредиту. Проте, суд першої інстанції оцінив критично твердження позивача щодо зарахування 502,00 грн на сплату тіла кредиту, оскільки п.5.6. Договору передбачено про першочергову сплату кредиту саме відсоткової ставки, та прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми тіла кредиту в розмірі 25000,00 грн. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, оскільки у частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 24497,90 грн (тіло кредиту). Щодо наявності підстав для стягнення процентів, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 1.2 Договору № 1504289 від 15.05.2024 сума кредиту складає 25000,00 грн. Тип кредиту- кредит. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процента ставка 1,5% в день (п.п. 1.3., 1.5.1. Договору). Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п. 5.3. Договору (п.

1. Договору) Відповідно до п. 5.6. Договору споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за Договором у розмірі та у строки, визначені Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості, визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: 5.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 5.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; 5.6.3. у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що у Договорі від 15.05.2024 кредитор не мав права визначати денну ставку у розмірі 1,5% та провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню розмір процентів за період з 15.05.2024 по 10.05.2025 (у межах 1% на день) у загальному розмірі 90000,00 грн (25000,00 грн ? 1% ? 360 днів ). Суд першої інстанції, врахувавши той факт, що відповідачем було внесено суму коштів в розмірі 67333,00 грн на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за відсотками в розмірі 22 667,00 грн. (90000,00 грн 67333,00 грн = 22667,00 грн). Разом з тим, апеляційний суд з розрахунком, здійсненим судом першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023. Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. За наведених обставин, місцевий суд помилково вважав, що розмір денної процентної ставки в даному кредитному договорі з 15.05.2024 по 10.05.2025 не може вважатися узгодженим між сторонами, оскільки не відповідає ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» проценти з 15.05.2024 мають бути нараховані у межах 1% на день. Відтак, апеляційним судом проведено власний розрахунок, відповідно до якого розмір заборгованості по процентам складає: за період з 15.05.2024 до 14.07.2024 за процентною ставкою 1,5%, що становить 22125,00 грн (25000*1,5%*59 дні); за період з 15.07.2024 до 12.08.2024 за процентною ставкою 1,5 %, що становить 10853,25 грн (24950,00*1,5%*29 днів). за період з 13.08.2024 до 20.08.2024 за процентною ставкою 1,5 %, що становить 2619,70 грн (24949,50*1,5%*7 днів) за період з 21.08.2024 до 11.09.2024 за процентною ставкою 1 %, що становить 5488,89 грн (24949,50*1%*22 днів); за період з 12.09.2024 до 10.10.2024 за процентною ставкою 1 %, що становить 6985,07 грн (24946,70*1%*28 днів); за період з 11.10.2024 до 09.11.2024 за процентною ставкою 1 %, що становить 7104,56 грн (24498,50*1%*29 днів); за період з 10.11.2024 до 10.05.2025 за процентною ставкою 1 %, що становить 44341,19 грн (24497,90*1%*181 днів). Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 по процентам складає 99517,66 грн (в межах дії кредитного договору). Враховуючи той факт, що відповідачем було внесено суму коштів в розмірі 67333,00 грн на погашення заборгованості за користування кредитом, які кредитодавцем були зараховані на тіло кредиту в сумі 502,10 грн та 66830,90 грн. на погашення процентів, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за відсотками в розмірі 32686,76 грн (99517,66 грн 66830,90 грн = 32686,76 грн). При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.06.2023 в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)). З огляду на правило заборони погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню підлягає заборгованість за нарахованими відсотками за період 15.05.2024 по 10.05.2025, визначена скаржником в розмірі 22667,00 грн. (90000,00 грн 67333,00 грн = 22667 грн). Відмовляючи в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12500,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022р.) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), та в зв`язку з наведеним прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вимога про стягнення пені в розмірі 12500,00 грн не підлягає до задоволення. Щодо заявленого клопотання представником ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне. Представник Товариства, звертаючись з вказаним клопотанням, просила апеляційний суд витребувати у АТ «Універсал Банк» докази, які перелічені у прохальній частині клопотання. У розумінні ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України. Згідно ч. 1ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Встановлено, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що в своїй сукупності надають суду можливість встановити обставини справи для перевірки доводів апеляційної скарги. При цьому, позивачем у встановленому порядку не доведена виключна необхідність у витребуванні зазначених в клопотанні доказів апеляційною інстанцією, враховуючи відсутність такого клопотання в суді першої інстанції. За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки у заявленому клопотанні не наведено підстав для витребування доказів в контексті їх значення для правильного розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за умови наявності в матеріалах справи достатніх і допустимих доказів. Щодо оскарження додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2026, колегія суддів зазначає наступне. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оцінюючи обґрунтованість заяви представника відповідача, в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд першої інстанції вважав, що заявлена представником відповідача сума в розмірі 18000,00 грн є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, тому суд дійшов до висновку про необхідність прийняття додаткового рішення та стягнення з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь відповідача витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. На підтвердження надання правничої допомоги відповідачем надано договір про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг) від 03.04.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Постригань Т.Л., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 227, ордер на надання правничої правової допомоги, серії СА № 1136407. Згідно акту юридичних (консультаційних) послуг від 18.11.2025 адвокат Постригань Т.Л. надала правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг) від 03.04.2025 Желтухіну С.С. правничу допомогу. Вартість 1 год. роботи адвоката складає 2000,00 грн. Надано наступні послуги: ознайомлення з первісною позовною заявою, та підготовка відзиву по справі 711/10396/25 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором 1504289 від 15.05.2024 у розмірі 134744,79 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. Кількість годин:

5. Вартість 10 000 грн; ознайомлення з заявою про уточнення позовних вимог та підготовка відзиву на уточнену позовну заяву по справі 711/10396/25 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за Договором № 1504289 від 15.05.2024 у розмірі 103 509,97 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. Кількість годин 2,5. Вартість 5000 грн; ознайомлення з відповіддю на відзив, та підготовка заперечення на відповідь на відзив по справі 711/10396/25 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. Кількість годин 1,5. Вартість 3000 грн. Послуги виконані якісно та в строк. Сторони претензій одна до одної не мають. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником відповідача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання представника відповідача адвоката Постригань Т.Л. про стягнення з Товариства на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, оскільки такий розмір буде пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, а також суму платежу, присуджену судом до стягнення з відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі додаткове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, та зміни мотивувальної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 щодо мотивів часткового задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки зміна мотивувальної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 141, 258,374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд , у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко Ю.В. Сіренко