Ухвала ККС ВС № 274/4958/19

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ справа № 274/4958/19 провадження № 51-2398 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 грудня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року. Суть питання та встановлені судом обставини Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів, у кримінальному провадженні. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженої ОСОБА_4 у якій вона не погоджувалася з вказаними судовими рішеннями та порушувала питання про їх перегляд у касаційному порядку. Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 427 цього Кодексу та надано строк для усунення недоліків. При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто. Мотиви Суду Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, суд дійшов висновку, що скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк. В ухвалі Верховного Суду від 22 червня 2026 року йшлося про те, що відповідно до положень ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії касаційної скарги з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Суд також звертав увагу, що ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. У межах наданого строку засуджена ОСОБА_4 повторно звернулася до Суду з уточненою касаційною скаргою, проте зазначені у попередній ухвалі недоліки не усунула. Зокрема, засуджена посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, однак обґрунтування допущення судами таких порушень, які в силу ст. 412 КПК України є істотними та тягнуть за собою скасування оскаржених судових рішень на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, не наводить. Натомість скаржник, як і попереднього разу, наводить доводи які зводяться до оспорювання встановлених органом досудового розслідування, прокуратурою, судом фактичних обставин, та посилається на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Сформульовані у касаційній скарзі вимоги знову не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги. Слід зауважити, що засуджена ОСОБА_4 подала повторну касаційну скаргу, майже не змінивши змісту попередньої, чим проігнорувала вказівки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 22 червня 2026 року, а тому її скарга підлягає поверненню. Відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України. З цих підстав Суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, постановив: Повернути засудженій ОСОБА_4 її касаційну скаргу на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 грудня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3