Постанова КЦС ВС № 761/31314/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ справа № 761/31314/20 провадження № 61-6997св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року під головуванням судді Фролова І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д.. Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою власністю майна, придбаного за час шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила виділити у їй у власність: - квартиру АДРЕСА_1 ; - 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 ; - визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_3 .

2. Свою позовну заяву обґрунтувала тим, що з 03 травня 2013 року по 07 листопада 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за спільною заявою подружжя рішенням Шевченківського районного суду м. Києва.

3. Перебуваючи в шлюбі позивач придбала наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , титульним власником якої є позивач; двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 44,2 кв. м. титульним власником якої є відповідач, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв. м, титульним власником якої є позивач.

4. Під час шлюбу між позивачем та відповідачем шлюбний договір не укладався та після розірвання шлюбу договір про поділ майна не укладався також.

5. Позивач не може вільно розпоряджатись своїм майном, продати, подарувати його тощо, так як для вчинення правочину потрібна згода відповідача, а відповідач відмовляється надати згоду та/або укласти угоду про поділ майна подружжя.

6. З огляду на зазначене, позивач з метою захисту своїх майнових інтересів змушена звернутись до суду.

7. У лютому 2021 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

8. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив суд: - встановити факт його проживання разом із ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу в період з вересня 2008 року по травень 2013 року; - визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на чотирикімнатну квартиру, реєстраційний номер: 32247100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . В порядку поділу майна, яке перебуває у спільній сумісній власності здійснити наступний поділ: - в особисту приватну власність ОСОБА_1 виділити чотирикімнатну квартиру, загальною площею 135,1 кв м, житловою 94,3 кв. м, реєстраційний номер: 32247100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; - в особисту приватну власність ОСОБА_2 виділити однокімнатну квартиру площею 44,2 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м, реєстраційний номер 167067880000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 та однокімнатну квартиру загальною площею 32,8 кв. м, житлова площа 19,7 кв. м реєстраційний номер: 275439680000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; - визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину двокімнатної квартири, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 45,2 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м; - визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину двокімнатної квартири, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 45,2 кв. м, жилою площею 29,5 кв. м.

9. Покликаючись на те, що ОСОБА_1 перешкоджає йому у реалізації його прав на спірне нерухоме майно позовні вимоги зустрічного позову просив задовольнити. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 12 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання особистою власністю майна, придбаного за час шлюбу залишив без задоволення.

11. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю задовольнив.

12. Встановив факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу в період з вересня 2008 року по травень 2013 року.

13. Визнав право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нерухоме майно: - однокімнатну квартиру загальною площею 44,2 кв. м, житлова площа 27,4 кв. м, реєстраційний номер 167067880000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; - однокімнатну квартиру загальною площею 32,8 кв. м, житлова площа 19,7 кв. м, реєстраційний номер: 275439680000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 . - двокімнатну квартиру, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 45,2 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м.

14. В порядку поділу спільно набутого майна, що перебуває у спільній сумісній власності здійснив наступний розподіл.

15. В особисту приватну власність ОСОБА_2 виділив наступне майно: - однокімнатну квартиру площею 44,2 кв. м, житлова площа 27,4 кв. м, реєстраційний номер 167067880000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , загальною вартістю 1 460 000 грн; - однокімнатну квартиру загальною площею 32,8 кв. м, житловою площею 19,7 кв. м, реєстраційний номер: 275439680000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , загальною вартістю 1 083 200 грн.

16. Визнав право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину двокімнатної квартири, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 45,2 кв. м, жилою площею 29,5 кв. м, загальною вартістю 472 350 грн.

17. Визнав право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину двокімнатної квартири, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 45,2 кв. м, жилою площею 29,5 кв. м, загальною вартістю 472 350 грн.

18. Київський апеляційний суд постановою від 14 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року без змін.

19. Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що ОСОБА_2 довів та підтвердив факт спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірний період.

20. Апеляційний суд додатково зауважував, що зібраними у справі доказами підтверджується факт наявності між сторонами у період з вересня 2008 року по травень 2013 року відносин, притаманних подружжю: спільне проживання сторін, наявність спільного побуту, про що зауважували свідки, спільного відпочинку, спільне вирішення майнових питань. Факт реєстрації шлюбу та народження спільної дитини, зачатої до реєстрації шлюбу підтверджує факт спільного проживання сторін у справі як чоловік та жінка без шлюбу.

21. Визначаючи спосіб поділу майна, суди виходили з засад рівності часток спільної сумісної власності подружжя та вважали, що запропонований ОСОБА_2 варіант поділу майна забезпечує право кожної із сторін на житло.

22. Суди зауважили, що з матеріалів справи відомо, що загальна вартість майна, що підлягає поділу (яке, на час ухвалення рішення належало на праві власності сторонам у справі) становить 3 487 900 грн.

23. Ця сума складається з вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_3 - 944 700 грн; вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_2 - 1 460 000 грн; однокімнатної квартири АДРЕСА_1 - 1 083 200 грн.

24. Оскільки місцевий суд встановив, що сторони проживали тривалий час без реєстрації шлюбу, ними акумулювалися фінансові ресурси, які в подальшому були використані для придбання об`єктів нерухомості, як для особистого проживання, так і для здачі в оренду, є всі підстави стверджувати, що чотирикімнатна квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , належала сторонам на праві спільної сумісної власності. Про поділ цієї квартири вимоги були заявлені ОСОБА_2 у зустрічному позові.

25. Встановивши, що ця квартира, вартістю 2 620 200 грн, була придбана на ім`я ОСОБА_1 у період проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суди вважали, що зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, а тому підлягає поділу між ними з урахуванням рівності часток.

26. Однак, зважаючи на ту обставину, що вже під час розгляду справи ОСОБА_1 здійснила її відчуження, а за варіантом розподілу майна запропонованим ОСОБА_2 у зустрічному позові відповідна квартира мала бути передана в особисту приватну власність саме ОСОБА_1 , то частина майна, яке за вимогами зустрічного позову належало б ОСОБА_1 не змінилося у зв`язку із відчуженням нею цієї квартири. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

27. У поданій у червні 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

28. Ухвалити рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

29. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини: однокімнатної квартири площею 44,2 кв. м, житлова площа 27,4 кв. м, реєстраційний номер 167067880000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , загальною вартістю 1 460 000 грн; однокімнатної квартири загальною площею 32,8 кв. м, житлова площа 19,7 кв. м, реєстраційний номер: 275439680000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , загальною вартістю 1 083 200 грн; двокімнатної квартири, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 45,2 кв. м, жилою площею 29,5 кв. м, загальною вартістю 472 350 грн.

30. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини: однокімнатної квартири площею 44,2 кв. м, житлова площа 27,4 кв. м, реєстраційний номер 167067880000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 загальною вартістю 1 460 000 грн; однокімнатної квартири загальною площею 32.8 кв. м, житлова площа 19,7 кв. м, реєстраційний номер: 275439680000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , загальною вартістю 1 083 200 грн; двокімнатної квартири, реєстраційний номер: 204295480366, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальна площа 45,2 кв. м, житлова площа 29,5 кв. м, загальною вартістю 472 350 грн;

31. В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

32. У поданому у липні 2025 року клопотанні про зміну та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 зауважила, що вона вважає за необхідне скористатись своїм правом на зміну касаційної скарги, шляхом подання скарги у новій редакції. В якій попередні підстави для касаційного оскарження залишені незмінні, а касаційна скарга доповнена новими підставами для скасування оскаржених рішень, зокрема, в частині вирішення первісного позову.

33. Просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

34. Наведені у касаційній скарзі та клопотанні доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

35. Заявниця вважає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 753/21898/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 27 травня 2021 року у справі № 201/13289/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 641/8804/16-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 161/8104/21-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 19 березня 2024 року у справі № 686/11100/22, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, від 28 жовтня 2021 року у справі № 640/24549/18, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 17 липня 2024 року у справі № 465/2324/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 361/5996/19, від 18 грудня 2024 року у справі № 185/11061/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20, від 24 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 12 грудня 2019 року справа № 490/4949/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 587/2906/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16-ц.

36. Зауважує, що долучені ОСОБА_2 до матеріалів справи копії фотознімків є підтвердження сумісного проведення сторонами дозвілля, проти чого заявник не заперечує. Проте надані фото жодним чином не підтверджують факт їх тривалого сумісного проживання. На усіх світлинах зображені сторони в компанії знайомих їм осіб, у гостях у друзів та родичів ОСОБА_2 , днях народження, прогулянках містом, відпочинку на природі, хрестинах, однак немає подібних фото (в тому числі спільних з позивачем), виконаних за адресою: АДРЕСА_9 , як адреси їх сумісного проживання. Жодних світлин, які б підтверджували факт того, що квартира АДРЕСА_10 , є місцем його мешкання або сумісного проживання сторін протягом 2008-2012 року до матеріалів справи не надано. Іншими словами усі надані світлини не підтверджують, жодним чином, факту спільного проживання сторін протягом 2008-2012 років, з якою пов`язане визнання спірного майна об`єктом спільної власності подружжя без реєстрації шлюбу. Зауважує, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

37. Доводом касаційної скарги також є те, що свідки зазначали, що були вдома у позивача не більше двох разів, коли її не було вдома. ОСОБА_1 жодного разу не бачила вказаних осіб за місцем її проживання: АДРЕСА_9 . Як зазначають самі свідки вони дійшли висновку про постійне проживання сторін на підставі своїх припущень (суб`єктивних вражень), на прямі запитання учасників справи свідки відповідали про це як про факт, але ознак, на підставі яких були зроблені такі висновки не пояснили. Отже, показання свідків підтверджують їх романтичні стосунки та часткове співжиття (проти чого не заперечує ОСОБА_1 ), однак вони позбавлені пояснень про факти спільного проживання однією сім`єю протягом спірного періоду, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, походження коштів та придбання спільного майна.

38. Крім того ОСОБА_2 не мав заробітку з 2008 року по 2013 рік, матеріальної участі у придбанні спірного майна не брав. Він також не надав жодних доказів на підтвердження того, що будівництво чи поліпшення майна здійснювалось за його участі.

39. В той же час ОСОБА_1 протягом усього спірного періоду мала стабільний та високий дохід, що здатний забезпечити придбання спірного майна особистими силами, крім того у її власності перебували інші об`єкти нерухомості.

40. Також ОСОБА_1 покликалася на те, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції ухвалили оскаржені судові рішення без врахування доказів продажу нею об`єктів нерухомості напередодні придбання квартири АДРЕСА_11 . Касаційна скарга також містить арґумент про те, що 21 березня 2024 року представник заявника звернулась із клопотанням про проведення технічної експертизи розписки, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання. Доводів у чому саме, на думку заявника, полягала протиправність такої відмови касаційна скарга та клопотання про доповнення до неї не містять. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

42. У поданому у липні 2026 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокатка Щербина Я. М. у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, покликаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

43. Відзив на касаційну скаргу також містить клопотання в якому понесені відповідачем витрати представник ОСОБА_2 просила стягнути з касатора.

44. Представник ОСОБА_2 зазначає, що фактичні обставини у справі суди встановили на підставі оцінки всіх доказів, яким була надана оцінка у їх сукупності, а твердження заявника викладені у касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи. Рух справи в суді касаційної інстанції

45. Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Шевченківського районного суду м. Києва, а ухвалою від 03 липня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про зміну та доповнення поданої нею касаційної скарги прийняв до розгляду.

46. Справа № 761/31314/20 надійшла до Верховного Суду 09 липня 2025 року. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами 47. 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 придбала чотирикімнатну квартиру, загальною площею 135,1 кв м, житловою 94,3, реєстраційний номер: 32247100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

48. З 03 травня 2013 року по 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за спільною заявою подружжя рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, справа № 761/28457/17.

49. Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

50. Перебуваючи в шлюбі сторони придбали таке майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , титульним власником якої є ОСОБА_1 ; двокімнатну квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 44,2 кв. м, титульним власником якої є ОСОБА_2 ; однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв. м, титульним власником якої є ОСОБА_1 .

51. ОСОБА_2 на підтвердження факту спільного проживання та факту сімейних стосунків з ОСОБА_1 за період з 2008 року по 2017 рік надав такі докази: - акт від 27 серпня 2020 року, яким мешканцями будинку АДРЕСА_12 був письмово підтверджений факт проживання ОСОБА_2 без реєстрації з вересня 2008 року по вересень 2011 року за вказаною адресою у квартирі АДРЕСА_10 ; - акт від 14 жовтня 2020 року, у якому мешканці будинку АДРЕСА_13 , письмово підтвердили, що ОСОБА_2 проживав за цією ж адресою у квартирі АДРЕСА_14 з вересня 2011 року по липень 2017 року без реєстрації. Депутат Святопетрівської сільської ради Старовойт О. М. засвідчила підписи жителів на АДРЕСА_13 ; - довідку від 21 жовтня 2020 року № 08-1/769, яка була видана виконавчим комітетом Святопетрівської сільської ради про те, що ОСОБА_2 проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 з вересня 2011 року по липень 2017 року.

52. Також ОСОБА_2 надав численні кольорові роздруківки спільних фотографій за такі події: спільна поїздка до Туреччини у 2010 році з сестрою ОСОБА_2 та її донькою; спільна поїздка до Єгипту влітку 2011 року з братом ОСОБА_2 , його дружиною та їх дочкою; спільні фотографії у грудні 2008 року (у лазні у друзів, тощо); спільні фотографії за 2009 рік (на дні народженні у подруги ОСОБА_4 , на дачі - ОСОБА_5 сади у м. Києві, прогулянки по Києву, день народження племінниці, яке святкувалося на Русанівських садах, в гостях у батьків за адресою: АДРЕСА_15 ); спільні фотографії за 2012 рік (сімейні фото з новонародженою дочкою сестри позивача, фото з хрестин дочки сестри, де відповідач приймає участь у хрещенні, фотографіями з друзями у сімейної пари вдома в таунхаусі; спільні фотографії за 2013 рік з декількох днів народжень та весіль.

53. Також в судовому засіданні судом першої інстанції були допитані свідки.

54. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 повідомив, що він дійсно разом з ОСОБА_2 здійснював ремонт таунхауса в зазначений в позовній заяві період, і що позивач за зустрічним позовом особисто брав участь у ремонтних роботах. Пояснив джерело походження коштів, а також той факт, що спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почалося приблизно з 2008 року. Підтвердив факти спільного відпочинку у зазначений у зустрічній позовній заяві період.

55. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 2008 року. Також, свідок пояснила та підтвердила обставини придбання квартири ОСОБА_7 , зокрема, що придбання квартири на ОСОБА_8 здійснювалось на її ім`я, оскільки ОСОБА_9 перебував у шлюбі з іншою жінкою. ОСОБА_10 пояснила особливості продажу квартири на ОСОБА_11 та факт передачі коштів від ОСОБА_12 від продажу зазначеної квартири. Факт спільного побуту та відпочинку позивача та відповідача з 2008 року.

56. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив про факт спільного проживання позивача та відповідача з 2008 року, що ОСОБА_9 представляв ОСОБА_14 як свою дружину. Підтвердив факт спільних зустрічей.

57. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 2008 року, факт спільних зустрічей з ними.

58. Суди встановили, що під час розгляду справи ОСОБА_1 здійснила відчуження чотирикімнатної квартири, загальною площею 135,1 кв. м, житловою 94,3 кв. м, реєстраційний номер: 32247100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 2 620 200 грн, щодо якої ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року були вжиті заходи забезпечення позову у справі № 761/31314/20 шляхом накладення арешту. Позиція Верховного Суду

59. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

60. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

61. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

63. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

64. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

65. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

66. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

67. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

68. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

69. Суди першої та апеляційної інстанції правильно вказували, що спірні правовідносини стосуються поділу майна, набутого сторонами за час проживання однією сім`єю без шлюбу і майна набутого під час шлюбу.

70. Встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без шлюбу у період з вересня 2008 року по травень 2013 року, має правове значення для вирішення спору про поділ майна, яке було придбане сторонами у справі під час такого проживання.

71. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

72. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

73. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

74. Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

75. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

76. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

77. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

78. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

79. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

80. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

81. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

82. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

83. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

84. Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

85. Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

86. Крім того для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

87. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

88. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

89. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

90. Колегія суддів зауважує, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку доказам, зібраним у справі на підтвердження факту спільного проживання разом ОСОБА_2 із ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірний період, з урахуванням наведених вище критеріїв оцінки доказів, дійшов правильного висновку про доведеність ОСОБА_2 цих вимог.

91. Верховний Суд також звертає увагу на те, що апеляційний суд додатково зауважував, що зібраними у справі доказами доведений факт наявності між сторонами в період з вересня 2008 року по травень 2013 року відносин, притаманних подружжю: спільне проживання сторін, наявність спільного побуту, про що зауважували свідки, спільного відпочинку, спільне вирішення майнових питань. Факт реєстрації шлюбу та народження спільної дитини, зачатої до реєстрації шлюбу також додатково підтверджує факт спільного проживання сторін у справі як чоловіка та жінки без шлюбу.

92. Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що фактичні обставини щодо спільного проживання сторін у період з вересня 2008 року по травень 2013 року судами були встановлені безпідставно.

93. Колегія суддів також відхиляє арґументи касаційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до того, що суди не забезпечили належного дослідження обставин справи та доказів спільного проживання сторін, адже суди встановили фактичні обставини у справі на підстав усіх зібраних у справі доказів, які були оцінені у їх взаємозв`язку та сукупності між собою.

94. Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

95. Суди встановили та вказували, що вартість майна, яке підлягає поділу та на час ухвалення рішення належало на праві власності сторонам у справі становить 3 487 900 грн. До нього входили квартири вартістю 944 700 грн, 1 460 000 грн, а також 1 083 200 грн.

96. Також суди встановили, що сторони у справі проживали тривалий час без реєстрації шлюбу, ними акумулювалися фінансові ресурси, які в подальшому були використані для придбання об`єктів нерухомості, як для особистого проживання, так і для здачі в оренду, а тому висновки судів про те, що чотирикімнатна квартира, реєстраційний номер: 32247100, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , належала сторонам на праві спільної сумісної власності та її вартість, як вартість відчуженого майна, підлягає врахуванню при поділі майна без присудження компенсації іншому з подружжя.

97. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє арґументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не мав заробітку з 2008 року по 2013 рік, матеріальної участі у придбанні спірного майна не брав, натомість ОСОБА_1 протягом усього спірного періоду мала стабільний та високий дохід, що здатний забезпечити придбання спірного майна особистими силами, крім того у її власності перебували інші об`єкти нерухомості, а також довід про те, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції ухвалили оскаржені судові рішення без врахування доказів продажу нею об`єктів нерухомості напередодні придбання квартири АДРЕСА_16 , оскільки суди встановили, що сторони у справі проживали тривалий час без реєстрації шлюбу, ними акумулювалися фінансові ресурси, які в подальшому були використані для придбання об`єктів нерухомості, як для особистого проживання, так і для здачі в оренду.

98. Колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц сформульований правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

99. Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

100. Верховний Суд також погоджується із висновками судів, які визначаючи спосіб поділу майна, виходили із засад рівності часток спільної сумісної власності подружжя, порядку поділу неподільних речей, особливостей поділу майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, а також інтересів сторін, спрямованих на врегулювання стану невизначеності у їх майнових правовідносинах, а запропонований ОСОБА_2 варіант поділу майна забезпечував право кожної із сторін на житло.

101. Довід касаційної скарги про те, що 21 березня 2024 року представник заявника звернулась із клопотанням про проведення технічної експертизи розписки, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання колегія суддів відхиляє, оскільки подана ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» та долучена до матеріалів справи заява від 21 березня 2024 року клопотання про призначення експертизи не містить (а. с. 124-127, том 3). Крім того доповнення до касаційної скарги доводів того, у чому саме полягає помилковість таких висновків місцевого суду не містить.

102. Довід касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 753/21898/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 27 травня 2021 року у справі № 201/13289/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 641/8804/16-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 161/8104/21-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 19 березня 2024 року у справі № 686/11100/22, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, від 28 жовтня 2021 року у справі № 640/24549/18, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 17 липня 2024 року у справі № 465/2324/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 361/5996/19, від 18 грудня 2024 року у справі № 185/11061/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20, від 24 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 12 грудня 2019 року справа № 490/4949/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 587/2906/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16-ц колегія суддів відхиляє з огляду на те, що правові висновки у наведених представником заявника справах викладені за фактичних обставин, які відмінні від фактичних обставин цієї справи.

103. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

105. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Щодо судових витрат

106. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

107. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає. Щодо зупинення виконання рішення суду

108. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

109. Оскільки дія рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2025 року у зв`язку із залишенням судових рішень без змін їх дію необхідно поновити. Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров