Ухвала КЦС ВС № 761/39095/24

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ справа № 761/39095/24 провадження № 61-8965ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Олег Ігорович, на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіївкарітейл», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - АТ «Укртелеком»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіївкарітейл» (далі - ТОВ «Софіївкарітейл»), про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Позов обґрунтовано тим, що 22 жовтня 2021 року позивач сплатив на рахунок АТ «Укртелеком» грошові кошти у розмірі 1 117 524,00 грн відповідно до рахунку Київської міської філії АТ «Укртелеком» від 20 жовтня 2021 року № 82Е100/21-3209, виставленого ТОВ «Софіївкарітейл». У рахунку підставою платежу зазначено договір від 20 жовтня 2021 року № 108-КМФ/21, який мав бути укладений між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл». Посилаючись на те, що зазначений договір фактично не укладався, а між ним та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, позивач вважав, що АТ «Укртелеком» набуло зазначені кошти без достатньої правової підстави, тому просив стягнути їх на свою користь відповідно до статті 1212 ЦК України. Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 30 вересня 2025 року позов задовольнив. Стягнув із АТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 1 117 524,00 грн безпідставно набутих грошових коштів та 11 175,24 грн судового збору. Київський апеляційний суд постановою від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Укртелеком» задовольнив. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. 03 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кулик О. І., подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 1212 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 17 червня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 201/1607/20, від 13 квітня 2022 року у справі № 366/599/19. Касаційну скаргу мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Укртелеком» не існувало договірних правовідносин, а договір від 20 жовтня 2021 року № 108-КМФ/21, зазначений у рахунку як підстава платежу, не був укладений. На думку заявника, сам факт перебування його учасником ТОВ «Софіївкарітейл» не створював для нього обов`язку виконувати грошові зобов`язання цього товариства, а тому сплачені ним кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті. На переконання заявника, положення статті 1212 ЦК України підлягають застосуванню у разі набуття особою майна без достатньої правової підстави, а факт подальшого виникнення правовідносин між іншими особами не може бути підставою для утримання коштів, сплачених особою, яка не була стороною таких правовідносин. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Для виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна необхідним є встановлення факту набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої та відсутності достатньої правової підстави для такого набуття. Водночас положення статті 1212 ЦК України застосовуються лише тоді, коли майно набуте без будь-якої правової підстави або коли така підстава у подальшому відпала. У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, що 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок АТ «Укртелеком» грошові кошти у розмірі 1 117 524,00 грн. Разом із тим зазначений платіж не був помилковим чи таким, що здійснений за відсутності будь-якої правової підстави. На момент перерахування коштів між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл», учасником якого був ОСОБА_1 , існували правовідносини, спрямовані на укладення договору оренди нерухомого майна. Позивач був обізнаний про зміст цих правовідносин, брав участь у погодженні умов майбутнього договору, зокрема щодо внесення забезпечувального платежу (грошової застави). Сплачена ОСОБА_1 сума відповідала розміру грошової застави, погодженої сторонами орендних правовідносин та передбаченої пунктом 3.10 договору оренди нерухомого майна № 108-КМФ/21, укладеного 27 жовтня 2021 року між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл». При цьому зазначення у рахунку дати договору від 20 жовтня 2021 року замість фактичної дати його укладення - 27 жовтня 2021 року, з урахуванням встановлених обставин справи, не свідчить про відсутність правової підстави отримання відповідачем коштів та не змінює правової природи здійсненого платежу. Встановивши, що спірні кошти були перераховані як грошова застава у межах фактичних правовідносин щодо оренди нерухомого майна, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для їх повернення як безпідставно набутих. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був стороною договору оренди, укладеного між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл», не спростовують правильності висновків апеляційного суду. Застосування статті 1212 ЦК України пов`язується не лише із встановленням факту відсутності договору безпосередньо між платником та отримувачем коштів, а насамперед із відсутністю будь-якої достатньої правової підстави для набуття або збереження майна. Натомість у цій справі апеляційний суд встановив наявність правової підстави отримання відповідачем коштів, а саме їх сплату як забезпечувального платежу у межах правовідносин щодо користування нерухомим майном. Посилання заявника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 17 червня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 201/1607/20, від 13 квітня 2022 року у справі № 366/599/19, не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У зазначених постановах Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що положення статті 1212 ЦК України застосовуються у випадку набуття або збереження майна без достатньої правової підстави або якщо така правова підстава у подальшому відпала. Апеляційний суд не відступив від зазначеного правового підходу, а, навпаки, застосував його, оскільки встановив, що у спірних правовідносинах правова підстава для набуття АТ «Укртелеком» коштів існувала. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Для встановлення подібності спірних правовідносин визначальним є насамперед їх зміст, а за необхідності - суб`єктний склад та об`єкт спору. Наведені заявником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин, зокрема у справах, у яких судами було встановлено відсутність правової підстави набуття майна або її подальше припинення. Натомість у цій справі апеляційний суд встановив протилежні обставини - існування достатньої правової підстави для отримання відповідачем спірних коштів. Доводи касаційної скарги щодо неправильного встановлення призначення платежу, обставин його здійснення та правової природи сплачених коштів фактично зводяться до незгоди заявника з оцінкою доказів та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 1212 ЦК України відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Отже, правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а суд апеляційної інстанції переглянув справу відповідно до таких висновків. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, залежить від особливостей відповідного провадження, норм національного законодавства та ролі касаційного суду в судовій системі. Вимоги до прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими, ніж до звичайної апеляційної скарги, а процедура розгляду справ у касаційному суді - більш формальною. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кулик Олег Ігорович, на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіївкарітейл», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко