Постанова КЦС ВС № 174/1507/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ справа № 174/1507/24 провадження № 61-6075св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», відповідач - ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Пікулін Роман Миколайович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пікуліна Романа Миколайовича, на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року у складі судді Данилюк Т. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року у справі № 243/4441/23 (провадження № 1-кп/243/804/2023), який набрав законної сили 14 листопада 2023 року, разом із іншим, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України (крадіжка) і призначено йому покарання за цією статтею кримінального закону із застосуванням статей 58, 69 КК України у виді службового обмеження на строк два роки, з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків від суми грошового забезпечення. Вищевказаним вироком суду встановлено, що 02 липня 2023 року приблизно о 08 год 00 хв у ОСОБА_1 у невстановленому під час судового розгляду кримінальної справи місці виник протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна з трансформаторної підстанції «Долина 35/1 ОКв», що розташована біля села Долина Донецької області за координатами: НОМЕР_2, яка належить АТ «ДТЕК Донецькі електромережі». 03 липня 2023 року приблизно 22 год 00 хв солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді стрільця помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ - НОМЕР_1 ), в умовах воєнного стану, у порушення вимог статті 41 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, достовірно знаючи, що у трансформаторній підстанції «Долина 35/10 Кв» нікого немає, діючи з прямим умислом і з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на свою користь та особистого збагачення за рахунок товариства викрав із вказаної трансформаторної підстанції обладнання. Внаслідок указаних незаконних дій ОСОБА_1 товариству завдано майнову шкоду. При цьому цивільний позов у межах кримінального провадження товариством не заявлявся. Відповідно до висновку експерта товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» від 06 червня 2024 року № 10356, за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження за заявою товариства (далі - висновок експертного товарознавчого дослідження від 06 червня 2024 року № 10356), реальна сума збитків унаслідок вищезазначеного розкрадання майна АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» становить 790 682,88 грн. З урахуванням наведеного, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 790 682,88 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, та вирішити питання розподілу понесених судових витрат. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2025 року позов АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» майнову шкоду, завдану внаслідок злочинних дій, у розмірі 790 682, 88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 11 860,24 грн. У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення суду. Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2025 року та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2025 року задоволено. Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2025 року скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року позов АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» майнову шкоду, завдану внаслідок злочинних дій, у розмірі 790 682,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» 11 860,24 грн судових витрат у виді сплаченого судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що злочинними діями ОСОБА_1 завдано матеріальні збитки товариству, реальна сума яких встановлена висновком експертного товарознавчого дослідження від 06 червня 2024 року № 10356 та становить 790 682,88 грн. Районний суд відхилив доводи відповідача про те, що з нього підлягає стягненню на користь товариства лише сума матеріальних збитків, встановлених вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року у справі № 243/4441/23 (провадження № 1-кп/243/804/2023), зокрема, 32 932,57 грн. Висновком судового експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2023 року № СЕ-19/105-23/2241за результатом проведення судової товарознавчої експертизи на підставі постанови слідчого, проведеної в кримінальному провадженні № 12023052510000458, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2023 року(далі - висновок судової товарознавчої експертизи від 06 липня 2023 року № СЕ-19/105-23/2241), встановлена лише ринкова вартість брухту кольорових металів, а не реальна сума збитків, які завдано товариству, враховуючи реальну вартість комплектуючих для відновлення роботи трансформаторної підстанції. Суд першої інстанції врахував, що цивільний позов у межах кримінального провадження товариством не заявлявся. Завдана товариству майнова шкода у розмірі 790 682,88 грн повинна відшкодовуватися відповідачем, як особою, яка її завдала. Між неправомірними діями відповідача і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, вина ОСОБА_1 встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України, врахував судову практику Верховного Суду України у справах про відшкодування майнової шкоди. Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог товариства, так як злочинними діями ОСОБА_1 завдано збитки товариству, реальна сума яких встановлена висновком експертного товарознавчого дослідження від 06 червня 2024 року № 10356 та становить 790 682,88 грн. Суд апеляційної інстанції погодився з районним судом про те, що висновком судової товарознавчої експертизи від 06 липня 2023 року № СЕ-19/105-23/2241, проведеної в межах кримінального провадження, встановлено лише ринкову вартість брухту кольорових металів станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а не суму матеріального збитку, завданого крадіжкою брухту. При цьому цивільний позов у межах кримінального провадження товариством не заявлявся. Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми ЦК України та судову практику Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пікулін Р. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства майнову шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 32 932,57 грн. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2026 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання. У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пікуліна Р. М., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» 790 682, 88 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, він бере активну участь у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, має статус учасника бойових дій, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Суди попередніх інстанцій безпідставно стягнули з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 790 682, 88 грн, тоді як вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року у справі № 243/4441/23 (провадження № 1-кп/243/804/2023) уже встановлено розмір завданих товариству збитків, зокрема, 32 932,57 грн. Судами попередніх інстанцій помилково не враховано вказану преюдиційну обставину (частина шоста статті 82 ЦПК України). Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що висновком судової товарознавчої експертизи від 06 липня 2023 року № СЕ-19/105-23/2241, проведеної в межах кримінального провадження, встановлено лише ринкову вартість брухту кольорових металів станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а не суму матеріального збитку, завданого крадіжкою брухту. Проте, такі висновки судів змінюють природу спірних правовідносин. У межах кримінального провадження встановлено, що предметом крадіжки був металобрухт, а не діюче електротехнічне обладнання. Станом на 03 липня 2023 року, тобто на день вчинення крадіжки, трансформатори вже не функціонували як єдиний механізм, вони не працювали, являли собою лише металобрухт внаслідок тривалих бойових дій. Суди попередніх інстанцій вийшли за межі фактів та обставини, встановлених вироком суду. Фактично суди попередніх інстанцій стягнули з відповідача грошові кошти, які складають вартість відновлення електростанції, яку знищено внаслідок бойових дій, а не діями відповідача. Карамишев-Пономарь О. В. не може відповідати за незаконні дії російської федерації, внаслідок яких було знищено електростанцію. Він може відповідати лише за свої незаконні дії, які полягали у крадіжці частини металобрухту електростанції, вартість якого складає 32 932,57 грн. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку, на думку заявника касаційної скарги, не враховано судами попередніх інстанцій. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У червні 2026 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суд першої інстанції та апеляційний суд правильно застосували норми права й зробили вірні висновки по суті вирішення спору. Фактичні обставини справи, встановлені судами Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року у справі № 243/4441/23 (провадження № 1-кп/243/804/2023) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, йому призначено покарання та встановлено матеріальний збиток, завданий АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у розмірі 32 932,57 грн. Вирок суду набрав законної сили 14 листопада 2023 року (а .с. 159-165). Копіями довідок про балансову приналежність станом на 30 червня 2024 року та копією інвентаризаційного опису необоротних активів, які складені посадовими особами АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», підтверджується наявність на балансі товариства об`єктів основних засобів, які розташовані за адресою: Донецька область, біля населеного пункту Долина (а. с. 5-11). АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» додало до позовувисновок експертного товарознавчого дослідження від 06 червня 2024 року № 10356, який складено за заявою товариства (а. с. 12-20). З указаного вище висновку вбачається, що об`єктами дослідження були вихідні дані про обладнання електропідстанції Долина 35 кВ, а саме: трансформатор власних потреб ТМ-25/10/0,4 У2 у кількості 1 шт; трансформатор власних потреб ТМ-40/10/0,4У2 у кількості 1 шт; трансформатор струму 35 кВ ТФЗМ-35-150/5 у кількості 2 шт; роз`єднувач 10 кВ РВЗ-10/630 у кількості 2 шт; вимикач масляний 10 кВ ВПМ-10/630-20 у кількості 3 шт; вимикач масляний 10 кВ ВМГ-133/600-20 у кількості 4 шт; зажим АШМ-16-1 силового трансформатора ТМ-2500/35 кВ у кількості 4 шт. З урахуванням вимог до даного типу обладнання, що вказано в представлених документах ініціатором експертизи, а саме: пункт 2 постанови Кабінету Міністру України від 22 січня 1996 року № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», реальна вартість комплектуючих для відновлення роботи підстанції «Долина», виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищезазначеного обладнання, складала 395 341,44 грн. Сума збитків, завданих унаслідок розкрадання майна АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» фізичною особою на підстанції Долина, виходячи з розрахункової формули, становить 790 682,88 грн з податком на додану вартість (а. с. 12-20).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пікуліна Р. М., задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У справі, яка переглядається Верховним Судом, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Товариство в позові посилалося на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року у справі № 243/4441/23 (провадження № 1-кп/243/804/2023), який набрав законної сили 14 листопада 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України (крадіжка в умовах воєнного стану). Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 липня 2023 року близько 22 год 00 хв ОСОБА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, викрав із трансформаторної підстанції «Долина 35/10 Кв» обладнання. У вищевказаному вироку суду, разом із іншим, зазначено про те, що відповідач здійснив крадіжку обладнання із трансформаторної підстанції, а саме: брухт кольорового металу -мідь, вагою 127 кг 140 г, вартістю 31 361,62 грн; брухт кольорового металу - латунь, вагою 9 кг 540 г, вартістю 1 570,95 грн, а всього на суму 32 932,57 грн, які належать потерпілій юридичній особі - АТ «ДТЕК». Цивільний позов у межах кримінального провадження товариством не заявлявся. Звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначало, що злочинними діями відповідача товариству спричинено матеріальні збитки, реальна сума яких встановлена висновком експертного товарознавчого дослідження від 06 червня 2024 року № 10356 та становить 790 682,88 грн. Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20). Підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав. Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір (див.: постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20). У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 945/1826/24 (провадження № 61-500св26) зазначено, що загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка завдала шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага. У постановах Верховного Суду: від 13 серпня 2025 року у справі № 757/339/23, від 02 жовтня 2025 року у справі № 758/14624/21, від 22 січня 2026 року у справі № 752/3888/24, від 03 лютого 2026 року у справі № 757/19441/22-ц, вказано про те, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені статтею 22 ЦК України. Відповідно до вказаної норми права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України). Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив вірні висновки про те, що злочинними діями ОСОБА_1 завдано матеріальні збитки товариству. Відповідач указаний факт не заперечує, однак не погоджується з розміром відшкодування матеріальних збитків. Суди попередніх інстанцій, надавши правову оцінку доводам сторін і поданим ними доказам, обґрунтовано погодилися з доводами товариства і врахували поданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження від 06 червня 2024 року № 10356, відповідно до якого реальна сума збитків, завданих товариству, становить 790 682,88 грн. Цей висновок експертного товарознавчого дослідження відповідачем не спростовано. Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції вірно вказали про те, що висновком судової товарознавчої експертизи від 06 липня 2023 року № СЕ-19/105-23/2241, проведеної в межах кримінального провадження, було встановлено лише ринкову вартість брухту кольорових металів станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а не суму матеріального збитку, завданого крадіжкою. Верховний Суд зазначає, що сума відшкодування за позовом у цивільній справі не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками. До таких висновків неодноразово доходив Верховний Суд, як у цивільній юрисдикції, так і в кримінальній юрисдикції, вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні. Так, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 135/112/17 зазначено, що, вирішуючи цивільний позов, суд задовольнив його частково в розмірі заподіяної обвинуваченими матеріальної шкоди, тобто у межах залишкової балансової вартості викраденого майна, у зв`язку з чим усупереч вимогам статті 28 КПК України та статті 22 ЦК України безпідставно не врахував витрат на відновлювальні роботи, не дав оцінки доказам на підтвердження таких витрат і не навів у вироку мотивів, через які не взяв їх до уваги.Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 486/1423/17. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що завдана товариству матеріальна шкода у розмірі 790 682,88 грн підлягає відшкодуванню відповідачем. Дії відповідача були неправомірними, між ними і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а вина ОСОБА_1 встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій стягнули з відповідача грошові кошти, які складають вартість відновлення електростанції, яку знищено внаслідок бойових дій, а не діями відповідача, оскільки вказані обставини у силу вимог процесуального закону не доведено відповідачем (статті 12, 81 ЦПК України). У змагальному процесі обставини доводить та особа, яка на ці обставини посилається. Отже, доводи відповідача про те, що з нього підлягає стягненню на користь товариства лише сума матеріальних збитків, встановлених вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року у справі № 243/4441/23 (провадження № 1-кп/243/804/2023), є безпідставними і вони відхиляються Верховним Судом. З урахуванням вищенаведеного та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів уважає, що позивачем доведено факт завдання відповідачем майнової шкоди у розмірі 790 682,88 грн (статті 12, 81 ЦПК України). Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив вірні висновки про наявність правових підстав для стягнення майнової шкоди з відповідача на користь позивача й вірно визначив її розмірі. Зроблені судами попередніх інстанцій висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення. Щодо розподілу судових витрат Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки Верховний Суд залишає без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення - без змін, тому розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пікуліна Романа Миколайовича, залишити без задоволення. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк