LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС908/499/25

від 08.07.2026 · Господарська
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/499/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на постанову Центрального апеляційного госпо…

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 908/499/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 (у складі колегії суддів: Андрейчук Л.В. (головуючий), Вінніков С.В., Левшина Г.В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 (суддя Ярешко О.В.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі №908/499/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства «Приморський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 10 215, 26 грн, ВСТАНОВИВ: 18.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг») через систему «Електронний суд» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі №908/499/25. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»). Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 908/499/25, зважаючи на таке. За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 908/499/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення 10 215,26 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК України справа № 908/499/25 є малозначною. За змістом касаційної скарги скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України). Обґрунтовуючи наявність випадку для відкриття касаційного провадження, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зазначає таке: «У постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 Верховний Суд зазначив, що суб`єкт господарювання в період з лютого до серпня 2022 не мав права передавати лініями електропередач електроенергію на тимчасово окуповану територію, а отже, не може претендувати на оплату такої послуги. Аналогічного за змістом висновку дійшла й Об`єднана палата Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23. Разом із цим, 05.11.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вирішив передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №280/5808/23 з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі № 916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23. Зокрема, знову під сумнів ставиться висновок щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на новоокуповані території без урахування частини 1 цих статей, а саме без окремого рішення Кабінету Міністрів України. Відтак, станом на теперішній час відсутня усталена правова

позиція Верховного Суду щодо застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли у зв`язку з тимчасовою окупацією окремих територій України після 24.02.2022». Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Із приводу наведених ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у касаційній скарзі у справі № 908/499/25 доводів існує сформована практика не тільки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (справа № 910/9680/23, постанова від 07.03.2024), а і Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (справа № 908/1162/23, постанова від 03.10.2025). Не погоджуючись з цим висновком, у касаційній скарзі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» обґрунтовує необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23, однак зазначені обґрунтування не є обґрунтуваннями наявності випадку для відкриття касаційного провадження, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Натомість посилання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 280/5808/23 з метою відступу від цих висновків не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2026 цю справу повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. За змістом касаційної скарги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» також вказує, що справа №908/499/25 має для нього виняткове значення як для учасника ринку природного газу (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), однак ці доводи є абстрактними і жодним чином не вказують на те, що саме ця господарська справа має для скаржника виняткове значення. Вивчивши і проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень, підстав для розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 908/499/25. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справах: № 916/217/25 (ухвала від 19.03.2026); № 916/4126/24 (ухвала від 01.06.2026); № 913/477/24 (ухвала від 11.05.2026); № 922/4602/24 (ухвала від 01.06.2026); № 908/3395/24 (ухвала від 15.06.2026). Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/499/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. С. Берднік Судді: В. А. Зуєв І. С. Міщенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»